Постанова № 21399788, 24.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012                                                                                           № 40/79

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           Агрикової О.В.

          Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання:           Лесковці В.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС»

на рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2011р.

у справі №40/79 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС»

про стягнення 356806,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" (далі – відповідач) про стягнення 356 806,60 грн. за договором підряду №1/06-09 від 19.06.2009р., з яких 342699,40 грн. грошові кошти за неякісне виконання робіт та 14107,20 грн. грошових коштів на відновлення пошкодженого фасаду (т.1, а.с.5-6).

18.10.2011р. позивач подав уточнену позовну заяву про стягнення збитків, відповідно до якої на підставі висновку № 3846/10-15 судової будівельно-технічної експертизи просив стягнути з відповідача грошові кошти за неякісне виконання робіт – 446 071,20 грн., та грошові кошти на відновлення пошкодженого фасаду у сумі – 10632 грн. (т.2, а.с.52-53).

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2011р. у справі №40/79 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки, завдані неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором підряду № 1/06-09 від 19.06.09 в розмірі 446071,20 грн., а також позадоговірну шкоду в розмірі 10 632 грн.

У рішенні суд послався на статті 224, 225 ГК України, які визначають поняття, склад та розмір відшкодування збитків у сфері господарювання, на приписи ч.2 ст. 852, ч. 3 ст. 858, ч.1 ст.883 ЦК України щодо прав замовника у разі неналежної якості роботи та відповідальності підрядника, а також тим, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування обставин, викладених в позові. Зокрема, суд дійшов висновку про наявність вини відповідача у пошкодженні облицювання фасаду будівлі, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7, оскільки останній не надав жодного доказу її відсутності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 40/79 від 18.10.2011р. та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції, на його думку, не обґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. Зокрема, скаржник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються, а тому вартість робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття, які можливо будуть здійснені, не може бути віднесена до збитків. Скаржник також посилається на порушення норм процесуального права, так як судом не прийнято до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов щодо висновку експертизи та безпідставно відхилено клопотання про виклик судового експерта в судове засідання. Крім того, відповідач вказує на необхідність доказування вини у пошкодженні фасаду будівлі саме позивачем, оскільки у справі відповідні докази вини працівників відповідача відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу від 27.12.2011р., позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

УхвалоюКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2011р.

У судових засіданнях 13.12.2011р. та 27.12.2011р. оголошувалась перерва. Розгляд справи призначено на 24.01.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Новобуд-ВС” (підрядник) укладено договір підряду № 1/06-09 (далі – договір, т.1, а.с.52-55).

Згідно з пунктом 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт з улаштування асфальтобетонного покриття та проведення робіт з вивозу будівельного сміття і благоустрою території.

Об’єкт будівництва: прилягаюча територія до виробничо-складського комплексу ТОВ „Інтергіпс-Україна” площею 4431 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Київ, Святошинський р-н, вул. С.Сосніних, 7 (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначається кошторисом (додаток № 1), який є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що підрядник розпочне виконання робіт через 2 робочі дні після отримання авансового платежу згідно п.8.5.1 договору, термін виконання робіт складає 24 календарних дні та визначається графіком виконання додатком № 3.

Згідно з п.3.1 договору вартість передбачених договором робіт є динамічною, договірною ціною, базується на основі попереднього кошторису, що є невід’ємною частиною договору, є приблизною і складає 210 538,11 грн.

Відповідно до п.8.5.1 договору оплата замовником послуг підрядника здійснюється в 3 етапи: протягом 3 днів з дня підписання договору замовник перераховує підряднику 30% від розміру договірної ціни, зазначеної в п.3.1 цього договору; по закінченню 12 календарних днів замовник доплачує наступних 30% від розміру ціни; по закінченню 24 календарних днів та після підписання акту виконаних робіт замовник перераховує останній платіж в розмірі 40 % від розміру договірної ціни.

Відповідно до п. 14.1 договору строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати обов’язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його укладення.

19.06.2009 р. одночасно із підписанням договору підряду № 1/06-09 сторонами було підписано додаток № 1 до договору підряду № 1/06-09 від 19.06.2009 р. – кошторис на виконання підрядних робіт, додаток № 2 до договору підряду № 1/06-09 від 19.06.2009 р. –графік виконання підрядних робіт, додаток № 3 до договору підряду № 1/06-09 від 19.06.2009 р. – графік постачання матеріалів замовником.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 19.06.2009 р. на виконання п. 8.5.1 договору позивачем сплачено позивачу аванс у розмірі 30 % від договірної ціни у розмірі 63161, 43 грн., 01.07.2009 р. на виконання п. 8.5.2. договору позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 30 % від договірної ціни у розмірі 63161, 43 грн.

26.06.2009р. між сторонами складено та підписано акт виконаних підрядних робіт за червень 2009р. (т.1, а.с.71), згідно з яким проведено роботи на загальну суму 106970,01 грн.

28.07.2009р. позивач вручив відповідачу лист № 2807/2 (т.1, а.с.51), у якому, посилаючись на те, що останній за умовами Договору № 1/06-09 виконував роботи з улаштування асфальтового покриття, зазначив про неякісно виконану роботу, яка фактично закінчена 06.07.2009р., та пошкодження зовнішніх стін цеху працівниками відповідача при проведенні робіт, а також просив відповідача повідомити строки ремонту стін цеху і усунення недоліків асфальтобетонного покриття, заперечуючи пропозицію відповідача відремонтувати його шляхом вирізання в 6-7 місцях частини асфальту (влаштування так званих «латок»).

У відповідь на цей лист відповідач 30.07.2009р. на адресу позивача надіслав лист № 75, у якому зазначив, що неналежне виконання замовником (позивач) положень п. 7.1 Договору щодо передачі підряднику підготовленого будівельного майданчика «призвело до того, що, дійсно, під час роботи технологічного транспорту був подряпаний профнастил». тому в згаданих пошкодженнях, на думку підрядника (відповідач), наявна значна доля вини замовника (позивач). Також відповідач посилається на дострокове виконання робіт 06.07.2009р. та положення п.9.2 Договору щодо усунення можливих недоліків. Водночас, посилаючись на ухилення позивача від приймання робіт у встановленому порядку, вказує на те, що змушений направити акт приймання-передачі виконаних робіт поштою з метою офіційного узгодження спірних питань, додавши по два примірника Акта виконаних робіт та Довідки про їх вартість за липень 2009р. У листі від 17.09.2009р. № 1709/1 (т.1, а.с.58) позивач, на відміну від викладеного у своєму листі від 28.07.2009р. (т.1, а.с.51), зазначає, що роботи за Договором повністю не виконані, тому «не доопрацювання» з боку підрядника «є не недоліками, а незакінченою роботою».

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неналежно виконані зобов’язання за договором підряду, у зв’язку з чим позивачу завдано збитків, належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги, відповідачем не надано. Також, судом встановлено наявність вини відповідача у пошкодженні облицювання фасаду будівлі, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7, оскільки останній не надав жодного доказу її відсутності.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Згідно з позовною заявою та уточненнями до неї, позивач відносить до збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором підряду № 1/06-09 від 19.06.2009р., вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, спрямованих на усунення недоліків асфальтобетонного покриття в розмірі 446071,20 грн., та вартість ремонтно-будівельних робіт спрямованих на усунення пошкоджень облицювання фасаду будівлі в розмірі 10 632,00 грн., яку суд першої інстанції визначив як вимогу про відшкодування позадоговірної шкоди.

Мотивуючи оскаржуване у даній справі рішення в частині стягнення з відповідача збитків, завданих неякісним облаштуванням асфальтованого покриття та пошкодження фасаду, суд першої інстанції послався, зокрема, на Висновок № 71/09 БЕ експертного будівельно-технічного дослідження, що складений 01.09.2009р., згідно з яким встановлено, що влаштоване асфальтобетонне покриття навколо будівлі за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7, не відповідає вимогам нормативних документів чинних на території України в будівельній галузі, загальна вартість робіт, необхідних для приведення об’єкту до належного стану складає 34 699,40 грн., при цьому вартість ремонтно-будівельних робіт по заміні стінового огородження будівлі на об’єкті станом на час проведення обстеження становить 10 745,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 7), а також на висновок № 3846/10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 22.08.2011 р., наданий КНДІСЕ за результатами проведеної згідно з ухвалою суду експертизи (т.2, а.с.13-21). Зазначеним висновком встановлено, що асфальтобетонне покриття навколо виробничо-складського комплексу за адресою м. Київ, вул. С.Сосніних, 7 не відповідає вимогам нормативних документів; Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення встановлених на момент обстеження відступів від вимог нормативних документів, асфальтобетонного покриття, влаштованого навколо виробничо-складського комплексу становить 446 071,20 грн.; Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень металевих листів облицювання фасаду будівлі, становить 10632 грн.

Проте, згідно зі статтею 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Також, необхідно звернути увагу на те, що у висновку № 3846/10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 22.08.2011 р. зазначено про вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення виявлених недоліків та пошкоджень, з чого слідує, що у висновку фактично йдеться про вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне здійснювати у майбутньому.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування збитків, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, помилково відніс встановлену експертними установами вартість відновлювальних робіт, які не були проведені, до складу збитків, в той час, як положеннями Господарського кодексу України не передбачено у складі збитків витрат, які особа може понести в майбутньому.

Так, згідно з частинами 1 і 2 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, а також додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

Частиною шостою ст. 226 ГК України передбачено, що, у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання

Проаналізувавши зміст положень ЦК України, зокрема ст. 22 цього Кодексу та ГК України в частині умов та порядку відшкодування збитків, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі при визначенні правової природи збитків, слід застосовувати саме норми ГК України, які є спеціальними нормами, що регулюють правовідносини між господарюючими суб’єктами.

Згідно з названими вище приписами ГК України, відшкодування збитків можливе у разі наявності реальних втрат, а не тих, які відповідно до положень ЦК України можуть виникнути у майбутньому. Отже витрати, які може понести позивач в майбутньому, помилково віднесені судом першої інстанції до складу збитків.

Аналогічну правову позицію викладено у п.41 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008р. № 01-8/211.

Таким чином, у даному спорі між суб’єктами господарювання позовні вимоги про стягнення збитків, які обґрунтовані витратами на майбутнє, не можуть бути задоволені з огляду на приписи норм Господарського кодексу України щодо складу збитків.

Крім того, в позовній заяві в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на ч.3 ст. 849 ЦК України.

Згідно з приписами ч.3 ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

З урахуванням приписів вказаної норми закону, колегія суддів вважає, що, за наявності недоліків, вимагати відшкодування збитків Замовник має право лише у разі не усунення цих недоліків у призначений Підрядникові строк та після відмови Замовника у зв’язку з цим від Договору

Проте, доказів встановлення Замовником строку для усунення Підрядником недоліків, а також доказів відмови позивача від Договору або його розірвання матеріали справи не містять та позивачем суду не надано. Отже, позивач не дотримався приписів ч.3 ст. 849 ЦК України, які є передумовою вимог про відшкодування збитків.

Також, відповідно до ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Колегією суддів відхиляються посилання позивача на складання Дефектного акту від 17.07.2009 року, яким у присутності представника відповідача зафіксовано неякісне виконання робіт (т.1, а.с.6, 59), оскільки в матеріалах справи вказаний акт відсутній, позивачем він не подавався, клопотань про його витребування та залучення позивачем до суду апеляційної інстанції також не подавалося.

Позивач посилається на те, що шкода з пошкодження облицювання фасаду заподіяна працівниками відповідача під час виконання підрядних робіт.

За приписами ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Необхідною умовою застосування господарсько-правової відповідальності до відповідача є наявність вини, яку господарський суд має встановити на підставі наявних у справі та додатково поданих доказах.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме позивач у даній справі має довести вину відповідача у заподіянні можливих збитків внаслідок пошкодження облицювання фасаду. Таку ж позицію викладено у п. 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. № 04-5/239.

Проте, доказів вини саме працівників відповідача (прізвища працівників, коли саме, за яких обставин та якими доказами підтверджується) у пошкодженні фасаду будівлі, про які стверджує позивач, та яку визнав доведеною суд першої інстанції, матеріали справи не містять, а позивачем таких доказів суду не надано.

Крім того, вимога про стягнення з відповідача коштів у розмірі 446 071,20 грн. не є співрозмірною та такою, що відповідає можливим збиткам, оскільки стягувана сума вдвічі перевищує загальну вартість робіт за договором підряду.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за неякісне виконання робіт у сумі 446 071,20 грн. та грошових коштів на відновлення пошкодженого фасаду у сумі 10632 грн. слід відмовити з підстав наведених вище.

Таким чином, оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначене, відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі № 40/79 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв’язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються згідно зі ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС» на рішення господарського суду Київської області від 18.10.2011р. у справі № 40/79 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 18.10.2011р. у справі № 40/79 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС» відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергіпс-Україна” (код 31204496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуд-ВС” (код 32845885) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4567,03 грн.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 40/79 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Агрикова О.В.

                                                                                          Чорногуз М.Г

27.01.12 (відправлено)