Постанова № 21399754, 23.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2012 № 30/414

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дикунської С.Я.

при секретарі Дімаковій Г.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.01.2012 р.)

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.01.2012 р.)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №2522 від 06.12.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-

Технології»

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

від 25.11.2011 р.

у справі № 30/414 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«БМ Будмеханізація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-

Технології»

про стягнення 1042460,63 грн.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Будмеханізація» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові суми в межах суми 1042460,63 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Технології» та перебувають на його рахунках.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 р. мотивована тим, що заходи щодо забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема,накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як свідчать матеріали справи позивачем не подано будь-яких переконливих обґрунтувань, пояснень чи доказів щодо наявності обставин на які він посилається.

Відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів щодо забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому чисті грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач, обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходив виключно з власних, нічим не підтверджених припущень, не зважаючи на те, що згідно ст. 66 ГПК України такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому.

Тобто, в даному випадку, наведення доказів наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язує необхідність застосування заходів до забезпечення позову, є обов'язковим.

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову, позивач припускає, що існує висока вірогідність, що відповідачем будуть вчинятися дії, спрямовані на перерахування наявних у ТОВ «Транс-Буд-Технології» обігових грошових коштів лояльним юридичним або фізичним особам. Проте, доказів щодо наявності відповідних обставин на яких ґрунтуються такі припущення, тобто щодо обставин, які свідчать про це, останнім не надано.

В постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2008 р. у справі №27/334 зазначено, що підстави забезпечення позову необхідно доводити документально. Суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2006 р. у справі №31/67 зазначено, що позивач, вимагаючи забезпечення позову, повинен був у заяві про забезпечення позову довести й обґрунтувати обставини, які свідчили б про те, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення і що виконання рішення суду у зв'язку з цим буде утруднене й неможливе.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України, ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Слід зазначити, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить мотивованого висновку про те, які саме обставини свідчать про необхідність забезпечення позову та які докази на підтвердження цих обставин надано позивачем.

В постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2007 р. у справі № 22/331 вказано, що підставою скасування судових рішень про застосування заходів забезпечення позову стало те, що в оскаржуваних ухвалах не було зазначено, з яких міркувань виходив суд, визнаючи, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.

Колегія суддів враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Пункт 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» передбачає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Слід також зазначити, що не може бути підставою для забезпечення позову факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором. Адже, якщо виходити з цієї підстави забезпечення позову, то, забезпечуватись мають всі позови, оскільки їх подання до суду обумовлене саме тим, що сторона не виконує договірні зобов'язання. Невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення. Тому, не можна розглядати припущення та твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Київським апеляційним господарським судом у судовому засіданні 16.01.2012 р. було оголошено перерву та зобовязано позивача по справі надати апеляційному суду докази на підтвердження вимог, викладених в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 23.01.2012 р. представниками позивача було надано відзив на апеляційну скаргу до якого додана копія скарги на незаконні дії посадових осіб ПАТ «Банк Народний Капітал» від 09.12.2011 р. направлена позивачем на адресу Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області, а також заяву про незаконні дії посадових осіб ПАТ «Банк Народний Капітал» від 09.12.2011 р. направлена позивачем на адресу прокуратури міста Києва.

Вказані звернення позивача до Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області та прокуратури міста Києва, в розумінні ст. 33 ГПК України, не є доказами на підтвердження обставин викладених в заяві про забезпечення позову та не підтверджує доводи позивача. Крім того, вказані скарга та заява були направлені позивачем вже після винесення оскаржуваної ухвали.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вжиття заходів до забезпечення позову та вважає, що заява позивача, в порушення вимог ст. 66 ГПК України, не містить жодної належним чином доведеної обставини, яка б могла унеможливити або утруднити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Технології» підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду - скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Технології» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 р. у справі №30/414 скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БМ Будмеханізація» у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Будмеханізація» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 2, оф. 18а, кімн. 2, код ЄДРПОУ 32424632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Технології» (01103, м. Київ, вул. Лютеранська, 20, код ЄДРПОУ 33301614) 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №30/414 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяАлданова С.О.

СуддіКалатай Н.Ф.

Дикунська С.Я.