Постанова № 21399637, 23.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2012 № 6/242

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Поляк О.І.

при векретарі: Помаз І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за дов №1920 від 10.08.2011р.

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства «Господар»

на рішення господарського суду м. Києва

від 29.09.2011р. (дата підписання -15.11.2011р.)

у справі № 6/242 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства «Господар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій Енергосервіс»

про стягнення 6670,52 грн.

встановив:

У червні 2011р. Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м. Києва звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій Енергосервіс» про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами Договором №84-0 від 01.03.2008р. про надання комунальних послуг і відшкодування витрат, повязаних із утриманням будинку і прибудинкової території за період з 01.02.2009р. по 31.03.2009р. у розмірі 6670,52 грн., з яких: 4760,24 грн. основний борг, 528,34 грн. пеня за прострочення оплати вартості послуг з 16.02.2009р. по 15.08.2009р., 1049,76 грн. інфляційні втрати за лютий 2009р. травень 2011р. включно та 332,18 грн. 3% річних, нараховані за період з 16.02.2009р. по 15.06.2011р.

Позовні вимоги мотивовані безпідставною відмовою відповідача оплатити спожиті комунальні послуги за діючими протягом спірного періоду період.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №6/242.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що при нарахуванні вартості комунальних послуг позивач неправомірно застосовував завищені тарифи, нараховані на підставі розпоряджень, що були скасовані Указами Президента України, а тому фактично заборгованість відсутня.

Крім того, відповідач просив господарський суд застосувати строки спеціальної позовної давності в частині вимог про стягнення із нього пені.

19.09.2011р. позивач подав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнив первісно заявлений щодо основного боргу спірний період та просив стягнути із відповідача заборгованість за Договором про надання комунальних послуг протягом січня-березня (включно) 2009р. у розмірі 6670,52 грн., з яких: 4760,24 грн. основного боргу, 528,34 грн. - пені, 1049,76 грн. - інфляційних нарахувань та 332,18 грн. - 3% річних.

Заява позивача була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2011р. у справі №6/242 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із ТОВ «Водолій Енергосервіс» на користь КП «Господар» 714,38 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 47,25 грн. 3% річних.

В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами відсутній спір щодо обсягів спожитих комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення. Спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування позивачем тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА №1661 від 27.11.2008р., №1662 від 27.11.2008р., №1780 від 25.12.2008р. та № 1780/1 від 25.12.2008р. при визначенні вартості наданих відповідачу у спірному періоді комунальних послуг.

За висновком місцевого господарського суду, позивач неправомірно застосував тарифи, встановлені зазначеними вище розпорядженнями КМДА, оскільки ці розпорядження були скасовані Указами Президента України від 24.12.2008р. №1199/2008 і від 03.02.2009р. №65/2009 та протягом спірного періоду з січня по березень 2009р. не діяли.

Суд першої інстанції зазначив, що станом на 01.01.2009р. тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення були встановлені розпорядженням КМДА №1127 від 28.08.2007р., а на теплову енергію розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007р.

Таким чином, здійснивши перерахунок вартості спожитих відповідачем у комунальних послуг згідно діючих у спірному періоді тарифів, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 691,61 грн. - основного боргу, 22,77 грн. - інфляційних втрат та 47,25 грн. 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені у розмірі 528,34 грн., господарський суд вказав на сплив строку позовної давності, що в силу ч.4 ст.267 ЦК України стало підставою для відмови у цій частині позову.

Не погоджуючись із мотивами судового рішення, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2011р. у справі №6/242 скасувати у повному обсязі та прийняти новий судовий акт.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на допущені місцевим господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Зокрема, апелянт не погодився із висновком місцевого господарського суду щодо неправомірності застосування ним тарифів згідно розпоряджень КМДА №1661 від 27.11.2008р., №1662 від 27.11.2008р., №1780 від 25.12.2008р. та №1780/1 від 25.12.2008р. За оцінкою скаржника, його дії були правомірними, оскільки не зважаючи на те, що розрахунок вартості спожитих відповідачем комунальних послуг проводився у січні-березні 2009р., фактично нарахування здійснювалися із запізненням на два місяці, тобто за послуги, що були спожиті у листопаді-грудні 2008р. та січні 2009р., тому в період споживання комунальних послуг ці розпорядження КМДА були чинними, а тому підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися між сторонами у спірний період. Скаржник зауважив, що в Указах Президента України від 24.12.2008р. №1199/2008 та від 03.02.2009р. №65/2009, якими були скасовані вищезазначені розпорядження КМДА, відсутня пряма вказівка про надання їм зворотної сили у часі. Ці розпорядження КМДА, зазначав апелянт, вважаються скасованими та такими, що не відповідають вимогам Конституції України з дня набрання чинності Указів Президента України, тобто з дня їх опублікування. За оцінкою скаржника, дія цих Указів не може бути поширена на правовідносини, що існували або виникли до набрання ними чинності.

Водночас, позивач просив поновити йому процесуальний строк на подання апеляційної скарги, оскільки пропуск строку відбувся з поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2011р. №6/242 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) скаржнику відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 23.01.2012р.

19.01.2012р. та 23.01.2012р. від відповідача через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у звязку з її необґрунтованістю, а оскаржений судовий акт залишити без змін.

У призначене судове засідання зявився представник позивача.

Представник відповідача процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неявки свого представника відповідач суду не повідомив.

З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що неявка його представника у дане судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2008р. між Комунальним підприємством «Господар» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водолій Енергосервіс» (споживач, відповідач) був укладений Договір №84-0 про надання комунальних послуг і відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобовязувався надавати, а споживач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 61-Б за встановленими тарифами, а також відшкодовувати позивачу експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території пропорційно площі нежитлового приміщення. Загальна площа нежитлового приміщення складає 103,9 кв.м.

Згідно п.6.1 строк дії Договору визначений сторонами до 01.03.2009р. При цьому, сторони погодили, що він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії жодна з сторін письмово не заявить про його розірвання або необхідність перегляду.

Оскільки доказів розірвання Договору сторони господарському суду не надали, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

Сторони узгодили, що розрахунок відшкодування експлуатаційних витрат, повязаних з утриманням будинку та прибудинкової території, погоджується ними у додатку № 1 до Договору (п. 2.3 Договору).

Розмір експлуатаційних витрат на 2009р. встановлено додатком № 1 до Договору, укладеним 11.02.2009р.. Зокрема, сторони погодили, що розмір цих витрат (з ПДВ) становить 213,68 грн., який вводиться з 01.01.2009р.

Право сторін поширити умови додатку № 1 на правовідносини, що виникли до його укладення, передбачено ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Отже, протягом спірного періоду (з 01.01.2009р. по 31.03.2009р.) відповідач повинен був відшкодувати відповідачу експлуатаційні витрати у розмірі 769,26 грн.

Згідно з п.2.1 Договору вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги (тариф) визначається органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

Відповідно до п. 2.5 Договору відповідач зобов'язаний оплачувати отримані послуги щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця.

При цьому, у п.2.4 Договору визначено, що підставою для оплати наданих комунальних послуг і відшкодування експлуатаційних витрат є рахунок-фактура, який надається виконавцем щомісяця не пізніше 5 числа поточного місяця.

Таким чином, доводи апелянта про те, що нарахування вартості за спожиті комунальні послуги могло здійснюватися із запізненням на 2 місяці спростовуються визначеними за домовленістю сторін умовами Договору.

Місцевий господарський суд вірно вказав, що між сторонами відсутній спір щодо обсягу спожитих протягом лютого-березня 2009р. комунальних послуг. Натомість спір виник з приводу правомірності нарахування виконавцем (позивачем) вартості послуг, спожитих абонентом (відповідачем) в період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р., на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1661 від 27.11.2008р., №1662 від 27.11.2008р., №1780 від 25.12.2008р. та №1780/1 від 25.12.2008р.

Відповідно до положення п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» до системи органів місцевого самоврядування відносяться, в тому числі, сільські, селищні, міські ради, а також їх виконавчі органи.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ст. 10 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення у м. Києві віднесено до компетенції виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Згідно ст.9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють (затверджують) ціни (тарифи) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між встановленим (затвердженим) розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених робіт (послуг) за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Розпорядженням КМДАвід 28.08.2007р. №1127 погоджено розроблені ВАТ «АК «Київводоканал» тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, які виробляються ВАТ «АК «Київводоканал».

Дане Розпорядження втратило чинність з 01.06.2009р. згідно з розпорядженням КМДА від 29.04.2009р. № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення».

31.01.2007р. розпорядженням КМДА №86 були затверджені тарифи на теплову енергію, які діяли до 01.12.2008р.

Розпорядженням КМДА №230 від 02.03.2009р. з 10.02.2009р. поновлено дію розпорядження №86 від 31.01.2007р.

Отже, місцевим господарським судом було правомірно встановлено, що чинними протягом заявленого спірного періоду з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. були тарифи, затверджені розпорядженнями КМДАвід 28.08.2007р. №1127 та №86 від 31.01.2007р. (аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 10.03.2011р. у справі №42/676 та від 20.01.2011р. №42/202).

У доводах апеляційного оскарження позивач зазначив про неправомірність висновку місцевого господарського суду щодо застосування тарифів, затверджених розпорядженням КМДА №1127 від 28.08.2007р. та вказував, що, на його думку, чинними протягом спірного періоду були тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1661 від 27.11.2008р., №1662 від 27.11.2008р., №1780 від 25.12.2008р. та №1780/1 від 25.12.2008р.

Утім, посилання позивача при визначенні вартості спожитих відповідачем протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, а також теплової енергії на тарифи, затверджені розпорядженнями КМДАвід 27.11.2008р. №1661 і №1662, від 25.12.2008р. №1780 і №1780/1 є неправомірними, оскільки згідно з Указами Президента України від 24.12.2008р. №1199/2008, від 03.02.2009р. №65/2009 та від 09.02.2009р. №76/2009, відповідно, зазначені розпорядження були скасовані як такі, що суперечать Конституції України, а відтак, вони не підлягають застосуванню.

При цьому, підлягають відхиленню доводи апелянта, в яких він стверджував, що місцевий господарський суд не врахував, що Укази Президента України, якими були скасовані розпорядження КМДА №1661 від 27.11.2008р., №1662 від 27.11.2008р., №1780 від 25.12.2008р. та №1780/1 від 25.12.2008р., були видані пізніше заявленого спірного періоду, а тому надання їм зворотної сили в часі є неправомірним.

Позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за період з січня по березень 2009р. із урахуванням тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА від 27.11.2008р. №1661 і №1662 та від 25.12.2008р. №1780 і №1780/1. Однак, Укази Президента України про скасування цих розпоряджень були видані 24.12.2008р. та 03.02.2009р. (відповідно). Отже, станом на січень-березень 2009р. тарифи на комунальні послуги, встановлені розпорядженнями КМДА, на які посилався позивач вже не діяли.

Перевіривши перерахунок місцевого господарського суду вартості послуг з водопостачання та водовідведення, та послуг з теплової енергії спожитих відповідачем протягом лютого-березня (включно) 2009р., виконаний з урахуванням чинних протягом вказаного періоду тарифів, затверджених розпорядженнями КМДА від 28.08.2007р. №1127 та № 86 від 31.01.2007р., судова колегія визнала його вірним.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що вартість наданих протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, а саме: у березні 2009р., становить 270,00 грн. (60 куб.м. х 4,5 грн.). Вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб центрального опалення становить: за січень 2009р. - 501,07 грн. (2,43309 Гкал х 205,94 грн.), у лютому 2009р. - 731,03 грн. (3,54971 Гкал х 205,94 грн.), у березні 2009р. - 756,91 грн. (3,67540 Гкал х 205,94 грн.), а всього 1 989,01 грн.

Отже, загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг за Договором протягом спірного періоду 2009р. становила 3 028,27 грн. (769,26 грн. + 270 грн. + 1 989,01 грн.).

В рахунок оплати спожитих комунальних послуг відповідач сплатив на користь позивача 2 336,66 грн. В іншій частині відповідач за спожиті послуги на суму 691,61 грн. не розрахувався, доказів погашення заборгованості господарському суду не надав.

Відтак, судова колегія погоджується із правомірним висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 691,61 грн. та їх задоволення.

З огляду на те, що відповідач у визначені договором строки із позивачем не розрахувався, в силу ст.610 ЦК України, він є боржником, що порушив зобовязання.

Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобовязання, зокрема, пунктом 3 частини 1 цієї статті передбачено сплату неустойки.

Право виконавця вимагати від споживача пені у розмірі 0,5% від несплачених платежів за кожен день прострочення у разі порушення термінів сплати цих платежів передбачено також п.4.2 Договору.

Утім, згідно приписів ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у червні 2011р. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення із відповідача заборгованості, в тому числі неустойки, обовязок сплати якої виник на початку 2009р.

Відтак, суд першої інстанції правомірно зазначив, що сплив строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі, є підставою для відмови у позові КП «Господар» в частині стягнення із відповідача пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши перерахунок 3% річних, виконаний господарським судом у звязку з частковим задоволенням позовних вимог про стягнення суми основного боргу, судова колегія визнала його вірним.

Водночас, під час перевірки перерахунку місцевого господарського суду суми інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню із відповідача, судовою колегією було встановлено, що суд першої інстанції здійснив їх розрахунок за період з лютого 2009р. по травень 2009р. (включно), в той час як позивачем були заявлені вимоги у період з лютого 2009р. по травень 2011р. (включно).

Відтак, за період прострочення сплати боргу з лютого 2009р. по травень 2011р. (включно) відповідач повинен сплатити на користь позивача інфляційні нарахування у розмірі 168,00 грн.

Отже, рішення місцевого господарського суду в частині визначення розміру інфляційних втрат, що підлягають відшкодуванню на користь позивача, слід змінити, здійснивши новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції. В іншій частині оскаржений судовий акт підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Господар» на рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2011р. у справі №6/242 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2011р. у справі №6/242 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій Енергосервіс» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 61-Б, код ЄДРПОУ 31119385) на користь Комунального підприємства «Господар» (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код ЄДРПОУ 14315687) 691,61 грн. основного боргу, 168,00 грн. інфляційних нарахувань та 47,25 грн. 3% річних.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій Енергосервіс» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 61-Б, код ЄДРПОУ 31119385) на користь Комунального підприємства «Господар» (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код ЄДРПОУ 14315687) 13,87 грн. державного мита та 32,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій Енергосервіс» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 61-Б, код ЄДРПОУ 31119385) на користь Комунального підприємства «Господар» (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код ЄДРПОУ 14315687) 17,35 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Матеріали справи №6/242 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддяКропивна Л.В.

СуддіРудченко С.Г.

Поляк О.І.