Постанова № 21399619, 23.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2012 № 6/586

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.01.2011 року

у справі № 6/586 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, м. Київ,

до Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», м. Київ,

про стягнення 50,50 грн., -

за участю представників:

від позивача:не зявився;

від відповідача:ОСОБА_1 представник (дов.№1330 від 19.06.2011р.);

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (надалі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (надалі - ВАТ «Державний Ощадний банк України», відповідач) про стягнення 50,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі №6/586 у позові відмовлено повністю з мотивів відсутності у відповідача правових підстав для списання грошових коштів з рахунку клієнта банку та обовязку вчиняти такі дії на вимогу позивача.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі №6/586 та прийняти нове, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі апелянт порушив питання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року відновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

В судовому засіданні 23.01.2012 р. представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить розписка останнього в матеріалах справи.

Вислухавши думку представника відповідача з приводу можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта, колегія суддів, враховуючи надані представником позивача пояснення в судовому засіданні 19.12.2011р., порадившись на місці, ухвалила здійснити перевірку рішення у відсутність даної особи.

23.01.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.02.1996р. стався нещасний випадок на виробництві, потерпілим від якого був гр.ОСОБА_2, що стало підставою отримання ним страхових виплат і соціальних послуг згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закон).

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 18, 21 Закону страхові виплати здійснювалися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі його робочих органів виконавчої дирекції, яким, зокрема, є і позивач.

23.01.2003р. між Ощадним банком України (правонаступником якого є ВАТ «Державний Ощадний банк України») та ОСОБА_2 було укладено договір на відкриття пенсійного вкладу №НОМЕР_2, згідно умов якого банк відкриває клієнту пенсійний рахунок №НОМЕР_2 і здійснює операції по ньому у відповідності до нормативних документів Національного банку України та Ощадного банку України (а.с.24-26).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 27.02.2003р. страхові виплати йому здійснювалися на особовий рахунок №НОМЕР_2, відкритий у Деснянському відділенні Ощадного банку №8451/0000, МФО 320230, код 05823976, р/р 2909100 (а.с.12).

Постановою позивача від 21.03.2005 р. № 01/282/7 ОСОБА_2 призначено щомісячну страхову виплату з 01.03.2005р. в розмірі 260,92 грн. (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконкомом Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області, серії НОМЕР_1 від 26.05.2005р. (а.с.14).

Постановою позивача від 10.06.2005 р. № 01/282-8 у звязку зі смертю ОСОБА_2 останньому з 26.05.2005р. припинено виплату щомісячних грошових сум (а.с.15).

Відповідно до статті 40 Закону страхові виплати проводяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у звязку зі страховим випадком.

Отже, з урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суми страхових виплат, призначених персонально ОСОБА_2, після смерті останнього не підлягали перерахуванню на його рахунок.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обовязки, що нерозривно повязані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Статтею 1071 ЦК України передбачена можливість списання коштів з банківського рахунку без розпорядження клієнта на підставі, зокрема, рішення суду.

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення 50,50 грн., як повернення зайво сплачених і помилково перерахованих коштів.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві стало відомо про порушення свого права 10.06.2005 року, про що зазначено у позовній заяві.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем була подана заява від 20.01.2011р. про застосування позовної давності до вимог позивача (а.с.17-18), а останній, в свою чергу, не навів причин поважності пропуску ним такого строку за період з 11.06.2008 року, у звязку з чим, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачу має бути відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

В силу ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Колегія суддів вважає, що зазначення місцевим судом невірної підстави для відмови у позові не може слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги має бути відмовлено, а рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011року слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі № 6/586 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі № 6/586 залишити без змін.

3.Матеріали справи №6/586 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.

25.01.12 (відправлено)