Постанова № 21399618, 19.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2012                                                                                           № 30/204

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           Кошіля В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі: Браславській А.В.

за участю представників:

від прокуратури - Греськів І.І.

від позивача – Буртовий М.В.

від відповідача 1 – Борисюк О.В.

від відповідача 2 – не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року (суддя – Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд»

до 1) Комунального підприємства «Київреклама»

2) Головного управління з питань реклами виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про           визнання частково недійсним договору

за участю прокуратури м. Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київреклама» (далі – відповідач – 1) та до Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – відповідач -2) про визнання частково недійсним договору від 01.06.2009 року № 001398/09 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, який укладено між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Київреклама» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд», а саме, п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року позов задоволено повністю.

Визнано частково недійсним договір від 01.06.2009 року № 001398/09 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, який укладено між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Київреклама» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд», а саме, п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09 від 01.06.2009 року.

Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» 42,50 грн. – державного мита та 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» 42,50 грн. – державного мита та 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в частині визнання недійсними підпунктів 2,3 пункту 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним в частині визнання недійним п.п. 2,3 пункту 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09 від 01.06.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року Заступнику прокурора м. Києва відновлено строк подання апеляційної скарги та призначено її до розгляду на 19.01.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Заступника Прокурора м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року без змін.

У судове засідання 19.01.2012 року з’явилися представники прокурора, позивача та відповідача – 1.

Представник відповідача – 2 у призначене судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

З відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року, випливає, що така ухвала направлена сторонам по справі 03.01.2012 року за реєстровим номером 4 .

Враховуючи те, що представники відповідача - 2 були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача - 2.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01.06.2009 року між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» укладено договір № 001398/09 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) в комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі – договір, а.с. 11-20).

За умовами п. 2.1. договору робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (надалі - «РЗ») на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі - «дозвіл»), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.

Згідно п. 2.2 договору передбачено, що місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (-ються) в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив, що між сторонами було укладено такі додаткові угоди до договору:

- № 1 від 01.06.2009 року, згідно якої сторони визначити місця, на які розповсюджується пріоритет;

- № 001398/09-1 від 04.09.2009 року, якою уточнювались питання щодо проведення розрахунків;

- № 2 від 14.08.2009 року, згідно якої сторони визначили місця, що надаються в користування відповідачу для розміщення рекламних засобів;

- № 001398/09-2 від 01.03.2010 року, якою вносились зміни до п. 2 та п. 3 додаткової угоди № 2 до договору;

- № 001398/09-3 від 12.03.2010 року, якою були внесені зміни до п. 1 додаткової угоди № 2 до договору;

- № 3 від 02.04.2010 року, якою сторони визначили місця, що надаються в користування відповідачу для розміщення рекламних засобів.

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору сторони погодили, що робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресами: Дарницький район, просп. Миколи Бажана, праворуч в напрямку «Південного мосту», на відстані 140 м, за з’їздом з Дніпровської набережної на проспект Миколи Бажана, праворуч 30 м від краю проїзної частини (п.п. 1 п. 1 додаткової угоди № 3); Оболонський р-н, просп.. Московський (за з’їздом з «Московського мосту» на пр. Героїв Сталінграду напроти опори освітлення 261 по пр. Московському) (п.п. 2 п. 1 додаткової угоди №3); Печерський р-н, Наддніпрянське шосе між залізничним мостом та мостом «Патона» праворуч в напрямку Подолу (п.п. 3 п. 1 додаткової угоди № 3) (а.с. 26).

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо визнання недійсним п.п. 1 п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09 від 01.06.2009 року, оскільки на думку позивача положення п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09 від 01.06.2009 року суперечить вимогам п. 4.12 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, який затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 767 від 27.09.2010 року та нормам ст. 761 Цивільного кодексу України.

Згідно п.п. 1 п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору, відповідач-2 надав позивачу право на тимчасове користування місцем за адресою: Дарницький район, просп. Миколи Бажана, праворуч в напрямку «Південного мосту», на відстані 140 м, за з’їздом з Дніпровської набережної на проспект Миколи Бажана, праворуч 30 м від краю проїзної частини, строком з 21.07.2009 року по 01.06.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,1970 га, яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, 1-а перебуває у приватній власності Дочірнього підприємства «Ардал» на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 130273.

Згідно дозволу Головного управління з питань реклами міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 23931-08-П-1 на розміщення об’єкта зовнішньої реклами, виданого на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 21.07.2009 року № 5 Товариству з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд», позивачу було надано дозвіл на розміщення рекламного засобу (щиту) на земельній ділянці за адресою: Дарницький район, проспект Миколи Бажана, праворуч в напрямку «Південного мосту», на відстані 290 м, за з’їздом з Дніпровської набережної на проспект Миколи Бажана, праворуч 30 м від краю проїзної частини.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції судом встановлено, що місце, яке згідно п.п 1 п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року було надано позивачу для розміщення рекламного щиту, знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в приватній власності Дочірнього підприємства «Ардал», а не в комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 4.12 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, який затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 767 від 27.09.2010 року визначено, що плата за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ на об'єкті, що належить до державної чи приватної (колективної) власності, здійснюється на договірних засадах між власником або уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Згідно п. 4.1.1 договору визначено, що протягом встановленого робочим органом строку пріоритету на місце, розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення РЗ та порядок її справляння здійснюються згідно вимог п. 5.14 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1100 від 28.08.2007 року.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що підставою для нарахування та внесення позивачем на поточний рахунок відповідача-1 плати є цей договір та відповідні додаткові угоди до нього.

Таким чином, умовами договору, сторони погодили, що позивач сплачує плату за користування місцем для розміщення РЗ на користь Комунального підприємства «Київреклама».

Разом з тим, плата за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ на об'єкті, що належить до державної чи приватної (колективної) власності, здійснюється між власником або уповноваженим ним органом та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з бази даних земельного кадастру від 17.03.2010 року, узгоджувальної частини Дозволу № 23931-08-П-1, схеми генерального плану розміщення рекламного носія, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії КВ № 130273 від 15.04.2005 року вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований рекламний засіб: Дарницький район, пр.-т М.Бажана, праворуч в напрямку «Південного мосту»на відстані 140 м. за з'їздом з Дніпровської набережної на проспекті Миколи Бажана, праворуч 30 метрів від краю проїзної частини перебуває у приватній власності ДП «Ардал»

А оскільки, власником земельної ділянки, на якій знаходиться місце, що згідно п.п 1 п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року було надано позивачу для розміщення рекламного засобу, є Дочірнє підприємство «Ардал», відповідач-1 не має право на отримання від позивача плати за користування вказаним вище місцем для розміщення РЗ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що п.п. 1 п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09 від 01.06.2009 року суперечить вимогам 4.12 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, який затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 767 від 27.09.2010 року та нормам ст. 761 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

Враховуючи, те що суд першої інстанції задовольняючи позов, визнав повністю недійсним п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09 до якої входять підпункти 1,2,3 колегія суддів дійшла до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 року у справі №30/204 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» задовольнити частково.

2.Визнати частково недійсним договір від 01.06.2009 року № 001398/09 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, який укладено між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Київреклама» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд», а саме п.п. 1 п. 1 додаткової угоди № 3 від 02.04.2010 року до договору № 001398/09 від 01.06.2009 року.

3.Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36425006) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. – державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 34926410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36425006) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. – державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Борд» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 36425006) в доход Державного бюджету України 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №30/204 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Моторний О.А.