Постанова № 21399614, 17.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012 № К8/137-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кошіля В.В.

суддів: Моторного О.А.

Шапрана В.В.

при секретаріБраславській А.В.,

за участю представників:

від позивачане зявились,

від відповідачаОСОБА_2,

від третьої особи не зявились,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» на рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2011 (суддя СкутельникП.Ф.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»

доОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «УТІЛСЕРВІС»

провизнання недійсним договору купівлі продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «УТІЛСЕРВІС», застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (далі позивач) звернулось до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «УТІЛСЕРВІС», застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у справі №К8/137-11у задоволенні позову відмовлено повністю. Господарські витрати за даним позовом у вигляді державного мита у сумі 85,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.». Стягнуто з Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» до Державного бюджету України 42,50грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ Фірма «Т.М.М.» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, з підстав зазначених в апеляційних скаргах.

ОСОБА_4 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від24.11.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження та від13.12.2011 з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 №75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.137).

17.01.2012 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з знаходженням уповноваженого представника позивача на лікарняному.

Представник відповідача вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника позивача, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки жодних доказів в підтвердження перебування представника позивача на лікарняному останній не надав. Крім того, позивач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого свого представника.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника, встановив наступне.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно із ст.53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Відповідно до ст.147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Згідно із ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 23.04.2008 між ТОВ Фірмою «Т.М.М.» та ОСОБА_4 з дотриманням вимог ст.ст. 100, 114, 116, 117, 147, 203, 361, 362 ЦК України, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» від 23.04.2008 (далі договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого ОСОБА_4 передав у власність ТОВ Фірми «Т.М.М.» належну відповідачу частку у розмірі 30,5%, що становить 61000,00грн., від належної відповідачу частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» у розмірі 57%, що становить 114000,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відступивши позивачу за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» вчинив удаваний правочин, в звязку з тим, що діяв з прихованим умислом створити нове Товариство з обмеженою відповідальністю зі схожою назвою «Утіл-сервіс» після укладення договору купівлі-продажу (відступлення) з метою використання комерційної назви ТОВ «Утілсервіс» для введення контрагентів ТОВ «Утілсервіс» в оману для забезпечення їх господарських взаємовідносин з ТОВ «Утіл-сервіс». У звязку з цим позивач вважає недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» та просить застосувати наслідки недійсності правочину, визнати недійсним рішення загальних зборів від 23.04.2008 ТОВ «Утілсервіс», скасувати реєстраційні записи та визнати недійсним акт заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009 внаслідок недійсності договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс».

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (в редакції чинній на момент укладення договору).

Згідно довідки АБ за № 139030 (а.с.14) з ЄДРПОУ, виданої 14.03.2008, основними видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» за КВЕД є: - 90.02.0 збирання та знищення інших відходів; 90.03.0 прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Утіл-сервіс», ідентифікаційний код 25566174, зареєстровано 07.04.1998 за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, провулок Жовтневий, 9, про що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 07.04.1998 зроблено запис за №13311200000000183, про що свідчить оригінал виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ за №664497 (а.с.89).

Згідно єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Утілсервіс», ідентифікаційний код 33008064, зареєстровано 15.10.2004 за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, провулок Жовтневий, 9, про що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 15.10.2004 зроблено запис за №13311020000000041, про що свідчить оригінал виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ за №664496 (а.с.90).

Дослідивши оригінали вищевказаних виписок апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що ТОВ «Утіл-сервіс» за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, провулок Жовтневий, 9, зареєстровано на шість років раніше ніж ТОВ «Утілсервіс» за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, провулок Жовтневий, 9.

Наявні матеріали справи, зокрема, дозвіл на розміщення відходів у 2009 році від27.03.2008 за №05-3 (а.с.95), ліміт на утворення та розміщення відходів у 2009 році для ТОВ «Утілсервіс» (а.с.96), дозвіл на розміщення відходів у 2010 році від02.12.2009 за №751-3 (а.с.93), ліміт на утворення та розміщення відходів у 2010 році для ТОВ «Утілсервіс» (а.с.94), дозвіл на розміщення відходів у 2011 році від 16.11.2010 за №712-3 (а.с.91), ліміт на утворення та розміщення відходів у 2011 році для ТОВ «Утілсервіс» (а.с.92), тимчасовий договір оренди земельної ділянки від 05.11.2004 (а.с.97) та договір оренди земельної ділянки від 27.09.2005 (а.с.101), свідчать, що за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, провулок Жовтневий, 9 діяльністю по утворенню та розміщенню відходів на полігонні твердих побутових відходів ТОВ «Утілсервіс» займається виключно ТОВ «Утілсервіс» та за даною адресою будь-яка інша юридична особа, зокрема ТОВ «Утіл-сервіс», діяльністю по утворенню та розміщенню відходів на полігонні твердих побутових відходів ТОВ «Утілсервіс» не займається.

З врахуванням викладено апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, для визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ «Утілсервіс» від 23.04.2008, в звязку з тим, що вказаний договір укладений з дотриманням вимог Цивільного та Господарського кодексів України.

На підставі викладеного є вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що договір є чинним та правомірним і підстави для визнання його недійсним відсутні, та правомірно відмовлено в задоволенні вимог позивача про визнання договору недійсним.

Враховуючи, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів від 23.04.2008 ТОВ «Утілсервіс», скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009 є похідними від позовних вимог про визнання договору недійсним та враховуючи відсутність підстав для визнання останнього недійсним господарським судом першої інстанції правомірно зазначено про відсутності підстав для застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів від 23.04.2008 ТОВ «Утілсервіс», скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009 за договором, та обґрунтовано відмовлено в задоволенні цих вимог позивача в повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що, як зазначено вище, відповідно до ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Згідно із ст. 258 ЦК України Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обовязків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у звязку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у звязку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу). Позовна давність у пять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що строки позовної давності для визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину та для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» закінчились 23.04.2011.

Згідно із ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву звернувся із заявою про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності (а.с.72).

Позовна заява подана позивачем до суду 13.09.2011, про що свідчить вхідний штамп господарського суду першої інстанції, тобто, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем пропущено строки позовної давності для визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину та для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» в позовному порядку.

За таких обставин, з огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про пропуск строків позовної давності щодо вимог про визнання недійним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину та про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» при відсутності будь-яких поважних причин для такого пропуску, в звязку з чим в задоволенні вказаних вимог Позивача слід відмовити в повному обсязі

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені ТОВ Фірма «Т.М.М.» в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і обєктивно зясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у справі №К8/137-11 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у справі №К8/137-11 - без змін.

2.Матеріали справи №К8/137-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддяКошіль В.В.

СуддіМоторний О.А.

Шапран В.В.