Постанова № 21399613, 19.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2012                                                                                           № 23/487

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           Моторного О.А.

          Кошіля В.В.

при секретарі:                     Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача – Самойленко О.В.

від відповідача - Поліщук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобілі дороги України» на рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 року (суддя – Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»

до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобілі дороги України»

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комспек» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі – відповідач) про стягнення 80 588,94 грн. – 3 % річних, 308 937,46 грн. – інфляційні втрати та 416 376,18 грн. – пені на підставі договору поставки № 01/03.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» 80588,94 грн. – 3 % річних, 308937,46 грн. – інфляційні втрати, 416376,18 грн. – пеня, 8059,03 грн. - державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» виникло право вимоги до відповідача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно з договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобілі дороги України» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено нори матеріального права, оскільки не застосував до вимог позивача про стягнення пені вимоги положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобілі дороги України» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.12.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.01.2012 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У судове засідання 19.01.2012 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає часткову задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комспек» та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» виникли на підставі укладеного 15.03.2006 року договору поставки № 01/03 (а.с. 13-15).

Вимоги позивача по справі № 23/487 ґрунтуються на тому, що відповідач отримав за договором поставки № 01/03 товар, але здійснив лише часткову його оплату, у зв’язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року по справі № 6/498-59/53, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 624 994,08 грн. - основного боргу, 92 168,67 грн. – 3 % річних, 401 273,58 грн. – інфляційних втрат та 735 212,73 грн. – пені.

Під час розгляду справи № 6/498-59/53 судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 року та додаткових угод до нього в частині сплати коштів за отриманий товар.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення інфляційних втрат, 3 % річних за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року та пені за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року за прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 4624994,08 грн. встановлений в рішенні Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 року.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 80 588,94 грн. та інфляційних втрат у розмірі 308 937,46 грн. за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення пені у розмірі 416 376,18 грн. за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні з огляду на таке.

Як вбачається з позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року у розмірі 416 376,18 грн.

Пунктом 5.1.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобов'язань щодо оплати за поставлену продукцію, постачальник має право нараховувати штрафні санкції на суму заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

З аналізу даного пункту договору вбачається, що сторонами погоджено порядок нарахування пені та розмір облікової ставки НБУ.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені відповідно до вимог коментованої норми мало припинитися через шість місяців після виникнення заборгованості, тобто з 30.04.2009 року пеня не нараховується.

Пункт договору 5.1.1 не містить жодних положень щодо збільшення чи зменшення строку нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань за договором.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення пені і розмірі 416 376,18 грн. за період з 01.11.2010 року по 31.05.2011 року колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року підлягає зміні в частині стягнення пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, Солом`янський район, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А, ідентифікаційний код 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» (01042, м. Київ, Печерський район, вулиця Патріса Лумумби, будинок, 9, офіс 4, ідентифікаційний код 30858756) 80 588 (вісімдесят тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 94 коп. – 3 % річних, 308 937 (триста вісім тисяч дев’ятсот тридцять сім) грн. 46 коп. – інфляційні втрати, 3895 (три тисячі вісімсот дев’яносто п’ять ) грн. 26 коп. – судового збору та 114 (сто чотирнадцять) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» (01042, м. Київ, Печерський район, вулиця Патріса Лумумби, будинок, 9, офіс 4, ідентифікаційний код 30858756) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, Солом`янський район, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А, ідентифікаційний код 33096517) 4164 (чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 26 коп. судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №23/487 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Моторний О.А.

                                                                                          Кошіль В.В.