Постанова № 21399588, 16.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2012 № 47/334

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна»

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.11.2011 року (повний текст підписано 11.11.2011р.)

у справі № 47/334 (суддя Станік С.Р.)

за позовом першого заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, м.Чернігів

до публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна», м.Київ

про стягнення збитків в сумі 147820,31грн., -

за участю представників:

від прокуратури:не зявилися;

від позивача: ОСОБА_1 предст. (довіреність №07/05/98 від 12.01.2012р.);

від відповідача:ОСОБА_2 предст. (довіреність №3-С від 20.12.2011р.);

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області (надалі - ДЕІ в Чернігівській області, позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «САН ІнБев Україна» про відшкодування збитків в сумі 147820,31 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що перевіркою додержання вимог Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено факт забору відповідачем підземних вод з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року у звязку зі зміною організаційної форми відповідача, здійснено заміну його найменування на публічне акціонерне товариство «ВАТ «САН ІнБев Україна» (надалі ПАТ «САН ІнБев Україна», відповідач).

27.10.2011 року позивачем було надано уточнення до позовної заяви щодо періоду, за який мають бути стягнуті збитки (а.с.107).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 року у справі № 47/334 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «САН ІнБев Україна» на користь місцевого бюджету м. Чернігова збитки в розмірі 147820,31 грн. та на користь державного бюджету судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, порушив норми матеріального та процесуального права. Так, позивачеві з 03.04.2008 року було відомо про відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування, а з позовом в інтересах інспекції прокурор звернувся лише 20.09.2011 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності. Крім цього, суд першої інстанції, в порушення п.6.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37, погодився з розрахунком позивача, який при здійсненні розрахунку збитків поняття тарифу на воду ототожнив з поняттям збору на спеціальне водокористування. Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржуване рішення не надав належної оцінки доказам, які свідчать про відсутність вини відповідача у завданні збитків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.12.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання прокурора та позивача, а також клопотанням останнього про відкладення розгляду справи, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.01.2012 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 16.01.2012 року доводи апеляційної скарги підтримав повністю, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Прокурор в судові засідання 19.12.2011 року та 16.01.2012 року не зявився, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.

Колегія суддів, вислухавши думку представників сторін, порадившись, вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення без участі прокурора, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 16.01.2012 року колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з 11 травня по 14 травня 2010 року Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з направленням першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Чернігівській області № 436 від 05.05.2010 року проведено позапланову перевірку дотримання ВАТ «САН ІнБев Україна» вимог природоохоронного законодавства України.

В ході перевірки встановлено, що для власних госппитних, виробничих потреб та передачі вторинним водокористувачам ВАТ «САН ІнБев Україна» здійснює забір води з 3 (трьох) локальних діючих артезіанських свердловин, розташованих в межах території Чернігівського відділення ВАТ «САН ІнБев Україна», а саме, свердловини № 1 глибиною 135 м., продуктивністю 30 куб.м./год.; свердловина № 2 глибиною 702 м., продуктивністю 130 куб.м./год.; свердловина № 3 глибиною 710 м., продуктивністю 100 куб.м./год. Забір води з артезіанських свердловин здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3355 від 30.09.2008 року, виданого Мінприроди України (термін дії спеціального дозволу три роки) та дозволу на спеціальне водокористування УКР №3730 А/Чрн від 30.06.2009 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області (термін дії дозволу до 30.06.2014 року).

Перевіркою встановлено, що відповідач, в порушення п.9 статті 44, статті 49 Водного кодексу України, в період з 01.10.2007 року по 30.05.2008 року здійснював забір води з вищевказаних артезіанських свердловин за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

При цьому, на підставі «Звітів про використання води» (форма №2-ТП (водогосп)) встановлено, що ВАТ «САН ІнБев Україна» самовільно (за відсутності дозволу) здійснено забір води з артезіанських свердловин за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року в кількості 356 300 куб.м., за період з 01.01.2008 року по 30.05.2008 року в кількості 599858 куб.м., а всього 956 158 куб.м.

За наслідками перевірки старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Михайловим І.А., Дзюбою В.А. та старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Бистріковою Ю.М. складено відповідний акт від 11-14.05.2010 року за № 27/07, який був підписаний директором ВАТ «САН ІнБев Україна» із зауваженнями, а також розрахунок кількості води, самовільно забраної з артсвердловини ВАТ «САН ІнБев Україна» за період з 01.10.2007 року по 30.05.2008 року за адресою: вул. Інструментальна, 20, м. Чернігів (а.с.6,7).

26.05.2010 року позивач направив відповідачеві претензію № 04-03/1696 з вимогою відшкодувати збитки в сумі 147820,31 грн. та безпосередньо розрахунок суми збитків (а.с.13,14,18).

Дану претензію відповідач не визнав та направив на неї відповідь № 545 від 29.06.2010 року, в якій повідомив про отримання його правопопередником - ВАТ «САН Інтербрю» дозволу №3410 А/Чрн на спеціальне водокористування на період з 21.08.2006 року по 30.09.2007 року. При цьому вказав, що Державне управління екології та природних ресурсів у Чернігівській області, в порушення п.6 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321, видав дозвіл терміном в один рік, незважаючи на те, що спеціальне водокористування є короткотерміновим (до 3 років) та довготерміновим (від 3 до 25 років). Оскільки ним, як правонаступником були вжиті заходи щодо продовження дії дозволу, його вини у заподіянні шкоди немає (а.с.15,16).

Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку кошти не сплатив, позивач, посилаючись на статті 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтю 1166 Цивільного кодексу України, заявив позов про стягнення збитків в сумі 147820,31 грн.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання водних обєктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних обєктів місцевого значення.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.6 Порядку спеціальне водокористування може бути короткотерміновим (до 3 років) - у разі скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об'єкти в обсягах, що перевищують граничнодопустимі, які встановлюються територіальними органами Мінекоресурсів та довготерміновим (від 3 до 25 років) - в усіх інших випадках.

У разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2006 року Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Чернігівській області правопопереднику відповідача ВАТ «САН-Інтербрю Україна» був наданий дозвіл на спеціальне водокористування по Чернігівському відділенню із зазначенням терміну його дії з 21.08.2006 року по 30.09.2007 року. При цьому, у дозволі зазначається, що водовідведення стічних вод здійснюється в мережу міськканалізації КП «Чернігівводоканал» (а.с.68,69).

В подальшому, 07.09.2007 року, до спливу терміну дії дозволу, відповідач звернувся до Державного управлінням охорони навколишнього середовища в Чернігівській області з листом № 531, у якому порушив питання про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування (а.с.70).

24.09.2007 року Державним управлінням екології та природних ресурсів у Чернігівській області на дане звернення була надана письмова відповідь за № 07-15/2469 про можливість продовження дії дозволу у разі незмінності умов спеціального водокористування, визначених в існуючому дозволі, що має бути підтверджено погодженнями Деснянського басейнового управління водних ресурсів, Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія», актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області та статистичною звітністю № 2ТП (водогосп) (а.с.71).

Матеріали справи свідчать, що ВАТ «Сан Інбев Україна» отримало дозвіл на спеціальне водокористування 31.05.2008 року за № 3608 на термін з 31.05.2008 року до 31.05.2013 року, який було анульовано та надано дозвіл за №3730 з терміном дії з 30.06.2009 року до 30.06.2014 року (а.с.103).

Згідно зі статтею 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади. Його акти, видані відповідно до закону, є обовязковими для виконання. Таким чином, природоохоронні органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, зобовязані враховувати положення Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування щодо строків дії дозволу, чого в даному випадку зроблено не було.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку, що водокористування без наявності спеціального дозволу у період з 01.10.2007 року по 30.05.2008 року було допущено не з вини відповідача, а через недодержання Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Чернігівській області обовязкового для нього Порядку.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно пункту 1.3. розяснення президії Вищого арбітражного суду України від27.06.2001року №02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки вини, як обовязкового елементу складу правопорушення, необхідного для відшкодування завданої шкоди, позивачем не доведено, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про доведеність останнім протиправного заподіяння збитків державі відповідачем.

Колегія погоджується з доводами апелянта про помилкове відхилення місцевим господарським судом доводів відповідача щодо відсутності його вини виключно з тих підстав, що останнім не було реалізовано право на оскарження дій Державного управління екології та природних ресурсів у Чернігівській області, оскільки це не звільняє господарський суд від обовязку встановлення наявності чи відсутності в діях особи вини.

Оскільки судова колегія находить апеляційну скаргу ПАТ «Сан ІнБев Україна» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011 року у справі № 47/334 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна» на рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011 року у справі № 47/334 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2011 року у справі № 47/334 скасувати.

3. Постановити у справі № 47/334 нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

4. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (14017, м.Чернігів, вул. Малясова, 12, код ЄДРПОУ 34924790) на користь публічного акціонерного товариства «Сан ІнБев Україна» (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, код ЄДРПОУ 30965655) 1478,21 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят вісім гривень 21 коп.) судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

6.Матеріали справи № 47/334 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.

19.01.12 (відправлено)