Постанова № 21399589, 16.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2012 № 48/408

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Деснянського району міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.11.2007 року

у справі № 48/408 (суддя Сулім В.В.)

за позовом підприємства «Маркон» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ,

до 1. Київської міської ради, м.Київ,

2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ,

про поновлення договору оренди землі,

за участю представників:

від прокуратури:Фединяк Н.Е. помічник прокурора (посвідчення №НОМЕР_1 від 02.11.2009р.);

від позивача: Вовкотруб В.В. директор (паспорт НОМЕР_2, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 02.06.1998р.);

ОСОБА_1 представник (дов. б/н від 12.01.2012р.)

ОСОБА_2 - представник (дов. б/н від 04.01.2012р.)

від відповідача-1:ОСОБА_3 - представник (дов. №225-КР-1966 від 25.11.2011р.);

від відповідача-2:ОСОБА_4 представник (дов. №06-34/29691 від 24.10.2011р.);

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Маркон» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі підприємство «Маркон», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі відповідач-1) про поновлення на 5 (пять) років договору оренди земельної ділянки від 07.07.2003 р. №62-6-00063 шляхом укладання угоди до вказаного договору оренди земельної ділянки в редакції схваленій та підписаній підприємством «Маркон». Одночасно підприємством «Маркон» заявлено позовну вимогу до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (надалі відповідач-2) про реєстрацію угоди до договору оренди земельної ділянки від 07.07.2003 р. №62-6-00063, укладеного між Київською міською радою та підприємством «Маркон».

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 48/408 позов задоволено повністю. Поновлено на 5 (пять) років договір оренди земельної ділянки від 07.07.2003 р. №62-6-00063 на умовах, визначених угодою до даного договору в редакції, підписаній підприємством «Маркон». Зобовязано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 07.07.2003 р. №62-6-00063 між Київською міською радою (орендодавцем) та підприємством «Маркон» (орендарем), у встановленому порядку. Стягнуто з Київської міської ради на користь підприємства «Маркон» 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на користь підприємства «Маркон» 42,50грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року та відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року апеляційна скарга прийнята до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання 12.12.2011 року за участю уповноважених представників сторін.

12.12.2011 р., 26.12.2011 р. судові засідання в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України були відкладені до 26.12.2011 р., 16.01.2012 р. відповідно.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представники відповідачів також підтримали вимоги апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити.

Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували, вважають рішення суду законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

16.01.2012 року в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення і доводи представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 48/408 - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням від 24.10.2002 року № 69/229 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» Київська міська рада затвердила проект відведення земельної ділянки площею 2,56 га для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки підприємству «Маркон» по вул.Електротехнічна, 43 у Деснянському районі міста Києва та передала вищевказану земельну ділянку даному підприємству в короткострокову оренду на 5 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 11.09.1985р. №548-р (а.с. 14-17).

На виконання вищезгаданого рішення підприємством «Маркон» було підготовлено технічну документацію зі складання договору оренди, відповідні акти приймання перенесених в натурі зовнішніх меж земельної ділянки по вул.Електротехнічна, 43 у Деснянському районі міста Києва (а.с. 18-34).

20.06.2003 року на підставі рішення Київської міської ради від 24.10.2002 року №69/229 між Київською міською радою (в тексті договору орендодавець) та підприємством «Маркон» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого підприємству «Маркон» було передано в оренду земельну ділянку площею 2,5590 га, що знаходиться за адресою: вул.Електротехнічна, 43 у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер №8000000000:62:017:0012, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки строком на 5 років (а.с. 35-37).

Відповідно до п.15 зазначеного договору договір набуває чинності з дня його державної реєстрації.

Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 07.07.2003 року за № 62-6-00063 (надалі за текстом договір оренди земельної ділянки).

22.08.2007 року позивач звернувся до Київської міської ради з письмовою заявою про укладання Угоди до договору оренди земельної ділянки щодо поновлення дії договору на 5 років (а.с.7).

Як свідчать матеріали справи, договір оренди земельної ділянки не передбачає умов та строків поновлення даного договору.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення від 06.11.2007 року про задоволення позову у повному обсязі, виходив з положень статті 777 Цивільного кодексу України, статей 181, 188 Господарського кодексу України та статті 33 Закону України «Про оренду землі». Як встановлено судом, Київська міська рада, отримавши від позивача пропозицію про поновлення договору, не повідомила останнього про результати її розгляду. Листом №05-358/30900 від 01.10.2007 року відповідач-2 повідомив позивача про те, що Київською міською радою не приймалось рішення про розгляд питання про поновлення договору оренди земельної ділянки по вул.Електротехнічна, 43 у Деснянському районі міста Києва.

З урахуванням зазначеного, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем вчинено всі необхідні дії, передбачені законом для належного оформлення порядку користування земельною ділянкою, а відповідач-1 ухиляється від виконання своїх обовязків щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Однак, з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та, зокрема, Законом України «Про оренду землі».

Приписами статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи.

Механізм оформлення прав на землю юридичними особами визначено статтями 82, 92, 116, 123 та 124 Земельного кодексу України, а також Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року № 457/1867.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

В силу частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що Київською міською радою 24.10.2002 року було прийнято рішення за №69/229 про передачу позивачу земельної ділянки загальною площею 2,56 га, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки по вул.Електротехнічна, 43 у Деснянському районі міста Києва.

Частинами 1, 7, 8 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Таким чином, укладення Київською міською радою з підприємством «Маркон» договору оренди земельної ділянки було спрямоване на отримання останнім права на користування земельною ділянкою, що в свою чергу, породжує обовязок орендаря сплачувати орендодавцеві плату за користування орендованою земельною ділянкою.

Cтаття 777 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобовязаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Згідно статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, у разі поновлення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Поряд з цим, приписами статті 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги щодо хибності висновку місцевого господарського суду про те, що позивач вчинив всі передбачені законодавством дії, спрямовані на внесення змін до договору оренди земельної ділянки шляхом подачі письмової пропозиції, а Київська міська рада ухилилась від укладення договору, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Київська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова укладає договори від імені територіальної громади, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Виходячи з зазначених норм законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згода Київської міської ради на поновлення договору оренди землі має бути оформлена виключно у формі рішення, прийнятого у встановленому порядку.

Оскільки рішення щодо укладання угоди до договору оренди земельної ділянки Київською міською радою не приймалось, відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про зобовязання органу місцевого самоврядування вчинити такі дії.

З огляду на викладене, колегія вважає необґрунтованими та безпідставними твердження позивача про обовязковість застосування до даних правовідносин положень статей 181, 188 Господарського кодексу України, які визначають порядок укладання, зміни або розірвання договору за ініціативою однієї з сторін.

Крім цього, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З урахуванням приписів статей 13, 16 Закону України «Про оренду землі», договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін.

Статтями 626, 627 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, при цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Колегія суддів зазначає, що Київська міська рада та підприємство «Маркон», укладаючи договір оренди земельної ділянки, погодили між собою істотні умови вказаного договору. Отже, питання поновлення строку дії договору від 07.07.2003 р. №62-6-00063 має вирішуватись виключно за згодою сторін, які укладали договір.

З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог до Київської міської ради відсутні.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржуване рішення, також задовольнив вимогу позивача до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобовязання у встановленому порядку зареєструвати угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Підставою для захисту відповідних прав є їх порушення, невизначення чи оспорення.

Листом №05-358/30900 від 01.10.2007 року відповідач-2 повідомив позивача про те, що Київською міською радою не приймалось рішення про розгляд питання про поновлення договору оренди земельної ділянки по вул.Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва. Питання підписання запропонованої угоди буде розглянуто після прийняття Київської міською радою відповідного рішення (а.с.8). Отже, як встановлено апеляційним судом, зазначений лист від 01.10.2007 року не є належним доказом порушення відповідачем-2 прав позивача.

Матеріали справи не містять інших доказів, яким чином права та інтереси позивача порушуються з боку відповідача-2.

У розясненні Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 «Про судове рішення» зазначено, що відповідно до вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Оскільки позивач у відповідності до вимог статей 4-3, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів за допомогою належних та допустимих доказів факт порушення відповідачем-2 його прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 48/408 прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставами для його скасування.

За таких обставин, апеляційна скарга заступника прокурора Деснянського району міста Києва підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 48/408 скасуванню, з прийняттям апеляційним господарським судом нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Деснянського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 48/408 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі №48/408 скасувати.

3.Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.Стягнути з підприємства «Маркон» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 14, код ЄДРПОУ - 19026433) в дохід Державного бюджету України 804,75 (вісімсот чотири гривні 75 коп.) в якості відшкодування судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи № 48/408 повернути до господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіМайданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.