Рішення № 21399511, 06.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 5027/1321/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменергосервіс”, м.Кіцмань Чернівецької області

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кіцмань Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором оренди та відшкодування збитків 7548,00 грн.

Суддя Гурин М.О. Представники: від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю, Качур Д.П. - директор

від відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_4 представник за довіреністю від 28.02.2011 р. СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю “Агропроменергосервіс” звернулось з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та відшкодування збитків на загальну суму 7548,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладеного між сторонами договору оренди виробничих приміщень Кіцманського “Агропроменерго” від 01.06.2002 р., починаючи з жовтня 2008 р. припинив сплачувати орендну плату у звязку з чим до 02.03.2011 р. за відповідачем утворилась заборгованість по договору оренди в сумі 5100,00 грн. Крім того, враховуючи те, що відповідач, за твердженням позивача, продовжував з 02.03.2011 р. по 18.10.2011 р. безпідставно користуватись приміщенням, позивач просить відшкодувати йому збитки в розмірі орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за договором оренди, безпідставно користуючись майном в сумі 2448,00 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.11.2011 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 06.12.2011 р.

Розпорядженням від 06.12.2011 р., у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Швеця М.В, справу передано на розгляд судді Гурину М.О.

06.12.2011 р. до господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Кіцманським районним судом справи №2-19/2011.

У судовому засіданні 06.12.2011 р. оголошено перерву до 20.12.2011 р. у звязку з необхідністю надання представником відповідача додаткових доказів.

20.12.2011 р. представником позивача подано письмові додаткові доводи до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 20.12.2011 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 27.12.2011 р., зобовязано відповідача надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.

27.12.2011 р. відповідача надав відзив на позов згідно якого, позов не визнає, вказуючи при цьому на його необґрунтованість.

У судовому засіданні 27.12.2011 р. оголошено перерву до 13.01.2011 р.

13.01.2012 р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву представника позивача про уточнення позовних вимог в якій просить, що у звязку з допущенням арифметичної помилки, стягнути з відповідача 5916,00 грн. заборгованості по орендній платі та 1632,00 грн. суму завданих збитків.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.01.2012 р., у звязку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 31.01.2012 р.

У судовому засіданні 31.01.2012 р. оголошено перерву до 06.02.2012 р.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових доводах до позовної заяви.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до договору оренди від 01.06.2002 року орендодавець (Кіцманське МКП “Агропроменерго”, далі - позивач) зобовязався передати, а орендар (приватний підприємець ОСОБА_1, далі - відповідач) прийняти у тимчасове володіння виробничі приміщення та територію, що до них належить та знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (п.1) (а.с. 19).

Згідно пункту 1.1 договору оренди від 01.06.2002 року виробничі приміщення являють собою складське приміщення, що стоїть окремо та складається з трьох суміжних приміщень загальною площею 168 м2., а також огородженої території 430 м2. та піднавіса з електротельфером (а.с. 19).

Пунктом 3.5 договору оренди передбачено, що при передачі приміщень та території складається акт прийому передачі, що є додатком №2 до даного договору (а.с. 19).

Згідно пункту 4.1 договору оренди термін оренди складає 10 років з моменту прийняття за актом прийому передачі (а.с. 20).

Відповідно до пункту 5.1 договору оренди розмір орендної плати за весь обєкт визначається за калькуляцією, що є додатком №3 до договору. При цьому орендна плата сплачується не пізніше 10 днів наступного місяця, а її розмір може переглядатися сторонами 1 раз протягом року (а.с. 20).

Пунктом 7.1. договору оренди встановлено, що орендар зобовязується використовувати територію та приміщення за цільовим призначенням (створення деревообробного цеху), своєчасно здійснювати орендні платежі, утримувати обладнання та інвентар в справному стані, не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та переобладнання обєкта, що орендується, підтримувати територію та земельну ділянку в належному санітарному стані, нести відповідальність за виконання вимог пожежної безпеки (а.с. 20).

Згідно пункту 10.2 договору оренди даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобовязання (а.с. 22).

Відповідно до акту приймання-передачі (додаток №2 до договору) від 03.06.2002 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення №1 та №2 згідно додатка №1 та територію позначену на площі №4. При цьому сторони домовились, що приміщення №3 за згодою сторін буде передано додатковим актом (а.с. 24).

Згідно додатку №1 до договору оренди площа приміщення №1 (котельня) складає 7 м2., приміщення №2 (сушарка) 21м2., а приміщення №3 (цех) 140 м2. (а.с. 90).

Відповідно до додатку до договору оренди від 01.06.2002 р. розмір орендної плати з 01.05.2006 р. становить 204,00 грн. (а.с. 23). Даний додаток підписаний обома уповноваженими представника сторін, що не заперечується сторонами під час розгляду даної справи.

Згідно статуту позивача ТОВ “Агропроменергосервіс” створюється в процесі реорганізації і є юридичним правонаступником всіх прав та обовязків Кіцманського міжгосподарського підприємства “Агропроменерго” в обсягах частини майна, що перейшла товариству згідно передаточного балансу, за погодженням із засновниками (а.с. 14).

Рішенням Виконавчого комітету Кіцманської міської ради №54/2 змінено адресу позивача на м. Кіцмань, вул. Незалежності, 98/В та оформлено за останнім право власності на будівлі та споруди, що розташовані за вказаною адресою (а.с. 25).

У відповідності до свідоцтва про право власності від 13.03.2007 року та вищевказаного рішення Виконавчого комітету Кіцманської міської ради позивач є власником будівлі навісу літ. “Д” загальною зовнішньою площею 184,2м2. та будівлі складу літ. “З”, загальною зовнішньою площею 226м2 (а.с. 26).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.12.2010 р. по справі №9/141 частково задоволено позов ТОВ “Агропроменергосервіс”, розірвано договір оренди виробничих приміщень від 01.06.2002 року, що укладений між Кіцманським міжгосподарським підприємством “Агропроменерго” та приватним підприємцем ОСОБА_1, зобовязано приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити та передати товариству з обмеженою відповідальністю “Агропроменергосервіс”(м. Кіцмань вул. Незалежності, 98/В код 32859070) виробничі приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та являють собою складське приміщення, що стоїть окремо, позначене на плані інвентарної справи літ. “З”, а саме приміщення 1-1 площею 7,1 м2., приміщення 1-3 площею 20,9м2., а також піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. “Д” (а.с. 53-54).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. рішення від 16.12.2010 р. у справі №9/141 господарського суду Чернівецької області залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 75-79).

Статтею 188 Господарського кодексу України визначений порядок зміни та розірвання господарських договорів, згідно якому:

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У випадку якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, договір оренди виробничих приміщень від 01.06.2002 року вважається розірваним з 02.03.2011 р., після вступу в законну силу рішення господарського суду Чернівецької області від 16.12.2010 р. по справі №9/141.

Як вже зазначалось, пунктом 5.1 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати за весь обєкт визначається за калькуляцією, що є додатком №3 до договору. (а.с. 20). Відповідно до додатку до договору оренди від 01.06.2002 р. розмір орендної плати з 01.05.2006 р. становить 204,00 грн. (а.с. 23). Даний додаток підписаний обома уповноваженими представника сторін, що не заперечується сторонами під час розгляду даної справи.

Крім того, даним додатком сторони визначили калькуляцію орендної плати в добровільному порядку та погодили, що розрахунок вартості орендної плати з 01.05.2006 р. всього за місяць становить 204,00 грн.

Твердження відповідача щодо зарахування чи не зарахування в оренду плату окремо визначених частин калькуляції орендної плати суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими.

Сторони в добровільному порядку на власний розсуд визначили які саме елементи входять до складу орендної плати та, крім того, згідно прибуткових касових ордерів №29 та №38 відповідач, сплачуючи 204,00 грн., в призначені платежу вказував “за оренду” (а.с.85-86).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно вимог ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач умови договору виконав, майно в оренду передав, проте останній в порушення умов договору орендну плату своєчасно і у повному обсязі не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2008 р. по 02. березня 2011 р.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість ПП ОСОБА_1 перед товариством з обмеженою відповідальністю “Агропроменергосервіс” по орендній платі за період з 01.10.2008 р. по 02.03.2011 р. (дата вступу в законну силу рішення господарського суду Чернівецької області по справі №9/141) становить 5916,00 грн. (а.с. 77).

Поряд з цим, рішенням господарського суду Чернівецької по справі №9/141 від 16.12.2010 р. (а.с. 27-29) встановлено, що відповідач допустив істотне порушення умов договору оренди від 01.06.2002 року в частині сплати орендної плати, адже матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом жовтня 2008 року березня 2010 року орендну плату взагалі не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 3564,00 грн. (за ідентичний період згідно розрахунку позивача заборгованість становить 3672,00 грн.)

Окрім того, вказані обставини встановлені і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. (а.с. 30-32).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а як зазначалося вище, відповідач орендну плату своєчасно і у повному обсязі не сплачував, а тому з нього слід стягнути 5808,00 грн. боргу. Щодо стягнення заборгованості про орендній платі в розмірі 108,00 грн, суд відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги за необґрунтованістю.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення 1632,00 грн. завданих збитків, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір, в даній частині позовних вимог, виник внаслідок невиконання відповідачем постанови Львівського апеляційного господарського суду по справі №9/141 від 02.03.2011 р. в частині звільнення та передання приватним підприємцем ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю “Агропроменергосервіс” виробничих приміщень (а.с. 53-54), чим унеможливлено надання їх в оренду і отримання позивачем орендної плати за період з 02.03.2011 по 18.10.2011 р. включно, а, отже, спричинено останньому шкоди у вигляді упущеної вигоди за цей період в сумі 1632,00 грн., стягнення якої позивач обґрунтовує приписами статей 22 Господарського процесуального кодексу України, 526, 1166 Цивільного кодексу України (а.с. 50).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збитками є:

1. втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем обґрунтовуються завдані збитки тим, що після розірвання договору оренди (з 02.03.2011 р.) відповідач безпідставно продовжував користуватися приміщеннями, не сплачуючи ТОВ “Агропроменергосервіс” орендну плату, в наслідок чого позивачу завдано збитків. Лише в процесі примусового виконання вищевказаного рішення суду відповідач частково звільнив орендовані приміщення.

Так, актом державного виконавця від 18.10.2011 при примусовому виконанні наказу господарського суду Чернівецької області №9/141 від 13.09.2011р. було встановлено, що приміщення 1-1 площею - 7.1 кв.м. та приміщення 1-3 площею 20,9 кв.м. звільнено повністю, піднавіс без електротельфера, звільнено частково.

Актом від 10.11.2011 встановлено, що піднавіс електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. «Д»не звільнений в добровільному порядку. ОСОБА_1 при перевірці виконання даного рішення був відсутній, хоча згідно повідомлення про вручення 03.11.2011 року зобовязання було вручено. На дату подання даної позовної заяви виконавче провадження триває.

За загальним правилом застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування як заподіяних збитків за порушення договірних зобовязань, так і заподіяної позадоговірної шкоди, можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність), шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок, вина правопорушника.

Норма ст. 22 Цивільного кодексу України поділяє збитки на реальні і упущену вигоду та повязує реальність збитків з фактичними витратами кредитора у звязку зі знищенням або пошкодженням його майна, натомість, упущена вигода повязується з неможливістю одержання кредитором доходів від свого майна, право на яке порушене.

Судом встановлено, що починаючи з 02.03.2011 р. по 18.10.2011 р. відповідач в добровільному порядку займані приміщення, у відповідності до рішення господарського суду Чернівецької області по справі №9/141 від 16.12.2010 р. (а.с. 27-29) не звільнив і у період неправомірного перебування в цих приміщеннях позивач був позбавлений можливості використовувати їх, зокрема, шляхом передачі в оренду третім особам, в звязку з чим збитки позивача складаються із неодержаних доходів (упущеної вигоди), які він міг би отримувати на підставі належно укладеного договору оренди у вигляді щомісячної орендної плати.

Отже, неправомірне перебування приміщення в користуванні відповідача всупереч винесеним рішенням про розірвання договору оренди та звільнення займаних приміщень з 02.03.2011 р. і неможливість в звязку із цим надання його в наступну оренду будь-якій іншій особі, за відсутності згоди позивача на знаходження відповідача в цьому приміщенні і відповідного договору з ним, позбавляє позивача можливості отримання доходів, які він міг би реально одержати, якщо б відповідач не продовжував використовувати це приміщення всупереч ухваленим щодо нього судовим актам, що позивач підтверджує фактичним звільненням приміщення відповідачем лише 18.10.2011 р. і можливістю отримання доходів від орендної плати у розмірі 204,00 грн. як і по договору оренди від 01.06.2002 р., який був укладений між даними сторонами.

За таких обставин, суд вважає, що шкода у вигляді упущеної вигоди доведений позивачем належними і допустимими доказами.

Згідно розрахунку позивача, розмір шкоди за період з 02.03.2011 р. по 18.10.2011 р. становить 1632,00 грн.

Ознайомившись з даним розрахунком, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування збитків за період з 02.03.2011 р. по 18.10.2011 р в сумі 1539,86 грн. Щодо стягнення збитків в розмірі 92,14 грн., суд відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги за необґрунтованістю, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку збитків за березень 2011 р. та жовтень 2011 р. взятий повний календарний місяць, а правомірним є нарахування саме з 02 березня по 18 жовтня 2011 р.

Щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн. суд встановив.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

10.11.2011 р. між позивачем по справі та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 39-41).

Даним договором сторони погодили, що виконавець бере на себе зобовязання надавати правову допомогу (юридичні послуги) Замовнику в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а Замовник сприяти у виконанні зобовязань Виконавця та оплачувати послуги у порядку визначеному цим договором. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання надати наступі юридичні послуги: вивчення матеріалів справи щодо стягнення заборгованості за договором оренди виробничих приміщень Кіцманського “Агропроменерго” від 01.06.2002р. укладений Замовником з приватним підприємцем ОСОБА_1; підготовка позовної заяви по даній справі; представництво інтересів Замовника в Господарському суді Чернівецької області в межах 5-ти засідань (п.п. 1.1. 1.2. договору).

В пункті 4.1. договору сторони встановили, що за юридичні послуги передбачені п. 1.2. цього договору, що надаються виконавцем, замовник сплачує виконавцю 2000,00 грн.

Згідно квитанції №01/11/11 від 18.11.2011 р. адвокат ОСОБА_2 отримав від товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменергосервіс” 2000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору №19/11 (а.с. 42)

Однак, враховуючи те, що розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним з ціною позову, тобто є явно завищеним, суд, враховуючи вимоги постанови КМУ від 27.04.2006 р. №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, вважає за необхідне обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та прийшов до висновку, що позов в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1060,00 грн. В частині стягнення 940,00 грн. витрат позовні вимоги не підлягають задоволенню у звязку з необґрунтованістю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменергосервіс”(Чернівецька область, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 98-А, код 328590070) 5808,00 грн. заборгованості про орендній платі, суму завданих збитків в розмірі 1539,86 грн., 1060,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката, 1437,60 грн. судового збору.

3.В частині стягнення 108,00 грн. заборгованості про орендній платі, суми завданих збитків в розмірі 92,14 грн., 940,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката відмовити за необґрунтованістю.

Суддя М.О. Гурин

Повне рішення складено 10.02.2012 р.