Рішення № 21399126, 06.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.12 Справа № 15/5009/7778/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс”, 69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, 74Б

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь”, 69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, 72

про стягнення 91137,53 грн. основного боргу, 1505,70 грн. пені, 194,60 грн. 1% річних, 61,44 грн. інфляційних втрат

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник дов. № 03/02-12 від 03.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2., представник дов. № 20-302 від 06.12.2011р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс” до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” про стягнення 92899,27 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 22.12.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 06.02.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: за договором поставки №20/2011/1101, укладеному між сторонами по справі, позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 92783,53 грн., однак в порушення умов договору відповідач частково оплати отриманий товар на суму 1646,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 91137,53 грн., а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобовязань у вигляді 1505,70 грн. пені, 194,60 грн. 1% річних, 61,44 грн. інфляційних втрат.

Позивачем було уточнено позовну заяву у звязку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості, просить стягнути 34069,25 грн. основного боргу, 1505,70 грн. пені, 194,60 грн. 1% річних, 61,44 грн. інфляційних втрат.

Заява, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. У відзиві просив надати строк для врегулювання спору мирним шляхом, однак станом на 06.02.2012 сторони не досягли домовленості щодо укладення мирової угоди з даного спору.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що 10.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС Плюс»Постачальник (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжсталь»- Покупець (відповідач у справі) укладено договір поставки №20/2011/1101, за умовами якого Постачальник зобовязався виготовити та поставити, а Покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої зазначені в специфікаціях, що є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції відповідно до р. 6 на підставі представлених документів, вказаних у п 4 3. цього Договору.

Згідно з п. 4.4. Договору поставка продукції здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту направлення Позивачу письмової заявки Відповідачем.

На виконання умов договору позивачем були здійснені поставки продукції на загальну суму 92 783,53 грн.. у т.ч. ПДВ 15 463.92 гри., а саме:

1) за видатковою накладною від 10.06.2011р. № Общ-001127 на загальну суму 6692,60 грн..; продукція прийнята відповідальною особою ОСОБА_3. за довіреністю від 10.06.2011р. серії ЯЖК № 719980/2193. Разом з продукцією відповідачу надані оригінали товаросупроводжувальних документів:

- видаткова накладна від 10.06.2011 р. №Общ-001127;

- рахунок-фактура від 10.06.2011р. № Общ-001394;

- податкова накладна № 71 від 10.06. 2011р.

Поставлена за видатковою накладною від 10.06.2011 р. №Общ-001127 продукція на загальну суму 6692,60 грн., 07.10.2011р. оплачена відповідачем частково у сумі 1646,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

2) за видатковою накладною від 23.06.2011р. №Общ-001218 на загальну суму 5217,31 грн., продукція прийнята відповідальною особою ОСОБА_3. за довіреністю від 23.06.2011р. серії ЯЖК №719531/2375. Разом з продукцією відповідачу надані оригінали товаросупроводжувальних документів:

- видаткова накладна від 23.06.2011 р. № Общ-001218;

- рахунок-фактура від 23.06.2011р. №Общ-001572;

- податкова накладна № 153 від 23.06. 2011р.

Рахунок-фактура від 23.06.2011р. №Общ-001572 на загальну суму 5217,31 грн. відповідачем не оплачений.

3) за видатковою накладною від 18.07.2011р. №Общ-001371 на загальну суму 63958,00 грн., продукція прийнята відповідальною особою ОСОБА_3. за довіреністю від 15.07.2011р. серії ЯЖК №719076/2098. Разом з продукцією відповідачу надані оригінали товаросупроводжувальних документів:

- видаткова накладна від 18.07.2011 р. № Общ-001371;

- рахунок-фактура від 18.07.2011р. №Общ-001780;

- податкова накладна № 109 від 18.07.2011р.

Рахунок-фактура від 18.07.2011р. №Общ-001780 на суму 63 958,00 грн. не оплачений.

4) за видатковою накладною від 30.09.2011р. №РН-0002092 на загальну суму 16915,62 грн., продукція прийнята відповідальною особою ОСОБА_3. за довіреністю від 29.09.2011р. серії ЯЖК №718188/3667. Разом з продукцією відповідачу надані оригінали товаросупроводжувальних документів:

- видаткова накладна від 30.09.2011р. №РН-0002092;

- рахунок-фактура від 30.09.2011р. №СФ-00748;

- податкова накладна №123 від 30.09.2011р.

Заборгованість за рахунком-фактурою від 30.09.2011р. № СФ-00748 Відповідачем не сплачена.

Таким чином заборгованість становить 91137,53 грн.

20.10.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією №20/10-1, яка залишена без відповіді.

Після подання позову до суду відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 57068,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №18762 від 10.01.2012 на суму 12539,82 грн., №19368 від 17.01.2012 на суму 24922,64 грн., №20899 від 31.01.2012 на суму 19605,82 грн., тобто на день розгляду спору сума заборгованості становить 34069,25 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до положення ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої тне вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34069,25 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 57068,28 грн. підлягаю припиненню.

Крім того, за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару позивачем нараховано 1505,70 грн. пені, 194,60 грн. 1% річних, 61,44 грн. інфляційних втрат. Розрахунок здійснено окремо за кожною поставкою, за період: з 02.08.2011р. по 07.10.2011р.; 08.10.2011р. по 05.12.2011р.; 13.08.2011р. по 05.12.2011р.; 07.09.2011р. по 05.12.2011р.; вересень 2011р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.4. договору, за прострочення оплати згідно п. 5.1. договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних, інфляційних втрат за неправомірне користування чужими коштами, здійснено

Судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено вірно.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс” до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” (69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс” (69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, 74Б, код ЄДРПОУ 34441199) 34069 (тридцять чотири тисячі шістдесят девять) грн. 25 коп. основної заборгованості, 1505 (одну тисячу пятсот пять) грн. 70 коп. пені, 194 (сто девяносто чотири) грн. 60 коп. 1% річних, 61 (шістдесят одну) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1857 (одну тисячу вісімсот пятдесят сім) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 57068,28 грн. припинити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 13.02.2012р.