Рішення № 21398432, 10.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.12р.Справа № 20/5005/17172/2011

За позовом Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рігонда", м. Дніпропетровськ

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Жовтневому району м. Дніпропетровська

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від прокурора: Сухова М.П., посвідчення №310 від 19.12.11р.;

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7/11-2524 від 23.12.11р.

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_2. довіреність № 56186/9/10-014 від 15.12.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви вх. № 1311/12 від 11.01.12р., вх. № 6674/12 від 07.02.12р.) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в якому просить змінити п.4.1 розділу 4 Договору оренди землі від 13.09.2005р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Рігонда", посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040510401090 від 27.10.2005р., виклавши його в наступній редакції:

"п.4.1.розділу 4 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі орендної плати, встановленому Податковим кодексом України. "

11.01.2011р. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі надала пояснення (вх. № 1323/12), в яких підтримує позовні вимоги прокурора та проти задоволення позовної заяви не заперечує.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив не надав. Ухвалу з повідомлення про дату та час розгляду справи було направлено відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та яка підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, б. 105, прим. 65.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.

У судовому засіданні 07.02.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2005 року між позивачем Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Рігонда" був укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець на підставі відповідного рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 13.07.2005р. № 314/29 надав, а орендар прийняв в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,1258 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 105. Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований 13.09.2003р. за №9007. Цільове використання земельної: землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг (розділи 1,3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання договору складає 980 105,69 грн.

Однією з істотних умов цього договору є обов'язок орендаря (відповідача) сплачувати на користь орендодавця (позивача) плату за користування земельною ділянкою орендну плату у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (п. 4.1). Розрахунок орендної плати було здійснено відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі". Відповідно до вказаного закону орендна плата за користування земельними ділянками, які знаходяться в державній і комунальній власності, не може бути менша ніж розмір земельного податку, який встановлено Законом України "Про плату за землю".

Пунктом 4.7. договору оренди земельної ділянки передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін цільового використання земельної ділянки, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007року було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі”, які набули чинності з 01.01.2008року , а саме зазначено , що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою : - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку , що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Вищевказані зміни діяли до 01.01.2011р.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, п.5 статті 288 цього кодексу встановлює , що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, а річна сума платежу згідно підпункту 288.5.1. не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюються цим розділом.

22.05.2008 року рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тому зміни до частини 4 статті 21 Закону України „ Про оренду землі „ в тій же редакції повторно були внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008року , які набули чинності 04.06.2008року.

Таким чином, у відповідності з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008року та Податковим кодексом України з 04.06.2008р. розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України”, а спірний договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно статті 30 Закону України “Про оренду Землі” та розділу 7 Договору зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Після набрання чинності Податковим кодексом Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства". Пунктом 2.1. зазначеного рішення встановлено річну орендну плату за користування ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному податковим кодексом України.

Вищезазначене Рішення Дніпропетроської міської ради №216/8 від 02.02.2011р. було опубліковано в газеті "Наше місто" (офіційне видання) - №26(3306) від 22.02.2011р.

Позивачем був вручений відповідачу лист №3992/10/15-335 від 31.01.2011р. про необхідність звернення до Дніпропетровської міської ради з питання приведення діючого договору оренди землі до вимог чинного законодавства в частині перегляду розміру орендної плати (стор.15 справи).

На день розгляду справи договір оренди землі до вимог законодавства не приведено, додаткова угода не підписана.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин , якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити , вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчинюється в такій самій формі , що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Оскільки відповідно до статті 20 Закону “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, то зміни , які вносяться шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, набувають чинності після їх державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 173 Господарського кодексу України сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобовязання в процесі його виконання.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір , повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором , а при недосягненні згоди між сторонами, щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України “Про оренду землі”, згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, а рішення Верховного Суду України є обов'язковим відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку , зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Приймаючи до уваги викладене позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести змінити в пункт 4.1 Договору оренди землі від 13.09.2005р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Рігонда", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.10.2005р за № 040510401090 виклавши його в наступній редакції:

„4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України. "

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рігонда" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, б. 105, прим. 65, код ЄДРПОУ 13420689) в доход Державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка,7, одержувач - УДКСУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 379 892 69, Банк одержувача - Відділення Банку ГУДКСУ у Дніпропетровській обл., МФО 805012, р/р 312 192 067 000 05.) - 941 (дев'ятсот сорок одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.В. Пархоменко

Повне рішення складено

10.02.2012р.