Рішення № 21397665, 06.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.12р.Справа № 7/5005/16617/2011

За позовом Приватного підприємства "Ольховий", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 44 267, 99 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, дов. б/н від 08.12.2011р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Ольховий" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу за поставлений товар у сумі 42 439, 60 грн., пені за загальний період прострочення з 22.07.2011р. по 29.09.2011р. у сумі 1079, 62 грн., 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобовязання з 22.07.2011р. по 29.09.2011р. у сумі 208, 96 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 22.07.2011р. по 29.09.2011р. у сумі 539, 81 грн., а всього: 44 267, 99 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за укладеним між позивачем та відповідачем договором поставки № ПР-40368 від 01.06.2009р. щодо оплати у встановлений договором строк вартості поставленого позивачем відповідачу товару у період з 27.04.2011р. по 28.07.2011р. включно, наявністю боргу відповідача за поставлений товар у сумі 42 439, 60 грн. Відповідальність за прострочення оплати товару у виді пені передбачена умовами договору. 3% річних заявлені на підставі ст. 625 ЦК України. Вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами ґрунтуються на положеннях ст.ст. 536, 1048 (ч. 1), 1054, 1056, 1057 ЦК України, ч. 4 ст. 232 ГК України. Також, позивач посилається на ті обставини, що з метою досудового врегулювання спору він звертався до відповідача з листом про оплату вартості поставленого товару за спірними видатковими накладними з пропозицією оплатити борг в строк до 19.09.2011р. Однак, борг у спірній сумі відповідач не оплатив, відповідь на звернення позивача щодо оплати боргу не надав.

В позовній заяві позивач навів клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, в тому числі на грошові кошти у сумі 44 267, 99 грн., що знаходяться на його поточних рахунках. Клопотання про вжиття заходів забезпечення позову мотивоване тим, що відповідач безпідставно відмовляється від оплати суми простроченої заборгованості протягом тривалого часу, відсутній за його місцезнаходженням. У звязку з наведеним, на думку позивача, існують об'єктивні підстави вважати, що відповідач у найближчий час вживатиме заходи щодо відчуження на користь третіх осіб належних йому майна та грошових коштів, а відтак невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки представника у судові засідання суд не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 19.10.2011р. та за станом на 14.12.2011р.

Отримання відповідачем ухвал господарського суду про призначення справи до розгляду у судові засідання на 19.12.2011р. та на 31.01.2012р. підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідачу рекомендованих поштових відправлень, якими відповідачу направлені відповідні ухвали суду.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд відкладав розгляд справи з 19.12.2011р. на 31.01.2012р.

У судовому засіданні 31.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009р. Приватне підприємство "Ольховий", як постачальник, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", як покупець, уклали договір поставки № ПР-40368 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується поставити товар у строки, передбачені Договором, відповідно до замовлення покупця, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах, обумовлених додатком № 4 до Договору "Додаткові умови", який є невід'ємною частиною Договору.

Строк дії Договору з моменту його підписання до 31.12.2011р. (п. 12.1. Договору в редакції додаткової угоди до Договору (а.с. 126, т. 3)).

Відповідно до п. 2.1. Договору асортимент і ціна товару узгоджуються в специфікації до Договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (додаток № 1 "Специфікація") і є невід'ємною частиною Договору.

Додатком № 1 до Договору є специфікація, у якій визначене найменування товару, про поставку якого домовились сторони, його кількість, ціна за одиницю товару.

Відповідно до п. 2.7. Договору ціна на товар включає в себе вартість доставки товару постачальником.

Постачальник здійснює поставку товару у пункт доставки відповідно до замовлення покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок. Адреси пунктів доставки покупця зазначені у додатку № 4 до Договору "Додаткові умови" (наявний в матеріалах справи) (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Загальна сума Договору становить суму товару, отриманого за всіма накладними (п. 7.1. Договору).

За видатковими накладними (а.с. 113-158, т. 1; а.с. 1-86, т. 2; а.с. 1-116, 128-134, т. 3) в період з 27.04.2011р. по 28.07.2011р. включно позивач поставляв відповідачу, а відповідач приймав обумовлений Договором товар.

Відповідно до п. 7.2. Договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у строк, встановлений сторонами пунктом 6 додатку № 4 до Договору "Додаткові умови".

Пункт 6 додатку № 4 до Договору "Додаткові умови" передбачає, що покупець здійснює оплату поставленого йому товару протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань по оплаті поставленого йому позивачем товару у період з 27.04.2011р. по 28.07.2011р. включно, наявність боргу відповідача за поставлений товар у сумі 42 439, 60 грн., що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи умови Договору (п. 6 додатку № 4 до Договору "Додаткові умови"), строк оплати товару, поставленого за спірними наявними в матеріалах справи видатковими накладними у період з 27.04.2011р. по 28.07.2011р. включно, є таким, що настав.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на заявлену до стягнення суму 42 439, 60 грн.

Доказів повної оплати вартості отриманого від позивача товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 42 439, 60 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

Актом звірки взаємних розрахунків за станом на 31.07.2011р., складеним позивачем та відповідачем, підтверджується борг відповідача перед позивачем за отриманий від позивача у спірний період товар у сумі 42 439, 60 грн.

02.09.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом (вих. № 02-09-2) про оплату боргу у спірній сумі в строк до 19.09.2011р. Лист отриманий відповідачем 02.09.2011р.

За даними обліку позивача картка рахунку: 361: контрагенти: ТОВ "Рейнфорд" за 27.04.2011р. 30.01.2012р. борг відповідача не змінився та становить 42 439, 60 грн.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 42 439, 60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 8.9. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого у строк товару за кожен день прострочення платежу.

Оскільки прострочення оплати товару має місце, є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочення оплати товару з 22.07.2011р. по 29.09.2011р. у сумі 1079, 62 грн.

Розрахунок пені проведено позивачем з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та перевірено господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення з 22.07.2011р. по 29.09.2011р. у сумі 208, 96 грн.

Розрахунок 3% річних перевірено судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами, розрахованих за період з 22.07.2011р. по 29.09.2011р., у сумі 539, 81 грн. у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частина пята статті 694 Цивільного кодексу України передбачає, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Частина 2 статті 536 ЦК України з питання розміру процентів відсилає до договору, закону або іншого акту цивільного законодавства.

Ні укладений між позивачем та відповідачем Договір, ні законодавство, що регулює спірні правовідносини (поставки або купівлі-продажу) не встановлюють розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

При нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами позивач керувався ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак вказана правова норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки нею врегульовані правовідносини позики, а не поставки (купівлі-продажу).

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною в постанові Верховного Суду України від 27.12.2010р. у справі № 9/67-38, згідно з якою чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до правовідносин поставки положень ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведене вище, суд відхиляє доводи позивача, якими обґрунтовані позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову у звязку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 66 ГПК України, з огляду на мотивацію клопотання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст. 47 ГПК України зайво сплачене позивачем державне мито у сумі 0, 32 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 2 А, ідентифікаційний код 35250305) на користь Приватного підприємства "Ольховий" (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 9-Д, кв. 103, фактичне місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, ідентифікаційний код 32704716) основний борг у сумі 42 439 (сорок дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 60 коп., пеню у сумі 1079 (одна тисяча сімдесят дев'ять) грн. 62 коп., 3% річних у сумі 208 (двісті вісім) грн. 96 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 28 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 12 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути Приватному підприємству "Ольховий" (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 9-Д, кв. 103, фактичне місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, ідентифікаційний код 32704716) з державного бюджету зайво сплачене згідно платіжного доручення № 649 від 28.09.2011р., яке міститься в матеріалах справи, державне мито у сумі 0, 32 грн. (тридцять дві копійки), про що видати довідку.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 06.02.2012р.