Рішення № 21392350, 23.12.2011, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-930/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2011 року Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

Головуючої судді Ульяніч І.В.

при секретарі Михайловської Р.О.

розглянувши у судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 «про стягнення суми заборгованості»та зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 «Про визнання недійсними дій щодо безпідставного збільшення банком суми заборгованості по процентам, а також зарахування суми строкової заборгованості до простроченої» ,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2011 року до Пролетарського районного суду м. Донецька надійшла позовна заява ПАТ «УкрСиббанк», згідно якої вбачається, що 14.08.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11028036000, відповідно до якого останньому було надано кредит в іноземній валюті в сумі 19000 доларів США, що еквівалентно сумі 95950 гривень, на строк з 14.08.2006 року по 14.08.2013 року, зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 11,30 % річних. Відповідно до п.1.2.2., 1.3.4. Кредитного договору та графіку погашення кредиту ОСОБА_1 був зобов'язаний повертати суму кредиту та сплачувати проценти. Строк сплати процентів встановлено з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти, але останнім не виконувалися зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання. Тому виникла заборгованість, яка станом на 25.03.2011 року складає 20808,96 доларів США, що еквівалентно сумі 165591,46 гривні, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 16355,80 доларів США, шо еквівалентно сумі 130154,55 гривні; прострочена заборгованість за відсотками - 4453,16 долари США, що еквівалентно сумі 35436,91 гривень; Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення будь - яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквівалент) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування пені. Станом на 25.03.2011 року загальний розмір нарахованої пені складає 2682,84 доларів США, що еквівалентно сумі 21349,22 гривень, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 2041,08 доларів США, що еквівалентно сумі 16242,31 гривні; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 641,76 доларів США, що еквівалентно сумі 5106,91 гривень. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14.08.2006 року був укладений договір поруки № 33289 з ОСОБА_2, відповідно до якого, остання зобов»язалась відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1, зокрема за повернення основної суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій встановлених кредитним договором. Позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 25.03.2011 року становить 23491,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (100 доларів США=795,77 гривень) дорівнює 186940,68 гривень, а також судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

12.07.2011 року також до Пролетарського районного суду м. Донецька звернувся відповідач по первісному позову ОСОБА_1 з зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 «Про визнання недійсними дій щодо безпідставного збільшення банком суми заборгованості по процентам, а також зарахуванням суми строкової заборгованості до простроченої», де вказав, що між банком та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11028036000 від 14.08.2006 р. для придбання житлового приміщення. Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору за використання кредитних коштів була встановлена процентна ставка у розмірі 11,30 % річних. В цьому ж пункті кредитного договору сторони передбачили, що «у випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п. 9.2. кредитного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці».

31.08.2009 року банк окрім щомісячного платежу за користування кредитними коштами в сумі 159.15 дол. США, додатково безпідставно нарахував проценти в сумі 862,50 дол. США. в результаті чого сума заборгованості по процентам за користування кредитом збільшилась до 4453,16 дол. США, що суперечить п. 1.3.1. кредитного договору, в якому встановлено процентну ставку у розмірі 11,30 % річних. Банк згідно з п. 9.2. кредитного договору на його адресу не направляв відповідні рекомендовані листи щодо збільшення процентної ставки. Банк в односторонньому порядку без узгодження з ним, в порушення порядку зміни процентної ставки, який було узгоджено сторонами в п. п. 1.3.1. 9.2. кредитного договору, збільшив суму нарахованих процентів на 862,50 доларів США. В результаті неправомірних дій банку загальна сума процентів, яку він повинен сплатити за користування кредитними коштами значно збільшилась, що автоматично тягне за собою і збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором. Банком був наданий розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 25.03.2011 року, де починаючи з 01.05.2008 року розмір простроченої заборгованості збільшився з 1895,80 доларів США до 16 355,80 доларів США., тоді як згідно з графіком погашення кредиту розмір простроченої заборгованості щомісячно повинен збільшуватись тільки на 227.00 доларів США. Згідно з п.п. 1.2.2; 4.6. кредитного договору, встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит не пізніше 14.08.2013 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково). Вважав, що, із суті кредитного договору випливає, що банк може зарахувати усю суму заборгованості за кредитним договором до простроченої заборгованості і вимагати дострокового (до 14.08.2013 року) повернення кредиту у повному обсязі тільки, якщо: сторони кредитного договору уклали додаткову угоду, якою визначили більш ранній термін повернення кредиту; відповідно до умов розділу 11 кредитного договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3; 4.9; 5.3; 5.5; 5.6; 5.8; 5.10; 7.4; 9.2; 9.14 договору. Вважав, що, жодний із вищезазначений випадків не може бути застосований в якості підстави для зарахування всієї суми заборгованості до простроченої заборгованості за кредитом, в зв'язку з тим, що: між банком і ОСОБА_1 не укладались додаткові угоди, в яких передбачався інший термін повернення кредитних коштів, та як передбачено п. 11.1 кредитного договору Банком не направлялись на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і усунення порушень умов договору. Вважав, що банком не додано доказів про те, що він змінив місце проживання.

В результаті вищезазначених неправомірних дій банк згідно з Довідкою-розрахунком пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 25.03.2010 по 25.03.2011 року нараховував суму пені за прострочення погашення кредиту в сумі 2041,08 доларів США, виходячи із суми 16355.80 доларів США. що суперечить графіку погашення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору.

Також зазначив, що 14.08.2006 року між банком і ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, було укладено договір поруки № 33289. В п. 1.2. договору поруки сторони вказали істотні умови кредитного договору і процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 11,3 % річних. Тим самим було визначено загальний розмір зобов'язань позичальника, за порушення якого поручитель відповідає перед банком солідарно. В п. 1.1. договору поруки поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком по усіх зобов'язаннях позичальника за кредитним договором, як існуючих на момент укладання договору поруки так і тих що можуть виникнути в майбутньому. Однак п. 2.1. договору поруки передбачено, що банк не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Проте, не отримавши письмової згоди від поручителя, банком в односторонньому порядку було збільшено загальну суму процентів за кредитним договором, що автоматично тягне за собою і збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку, в результаті чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що є підставою для настання наслідків, передбачених ч.І ст. 559 ЦК України, щодо припинення договору поруки, у наслідок чого припиняється, як право банку вимагати у поручителя виконати всі зобов'язання позичальника, забезпечені договором поруки, так і обов'язок поручителя відповідати по зобов'язанням позичальника.

Просив визнати недійсними дії ПАТ «УкрСиббанк»щодо безпідставного збільшення суми заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за вказаним кредитним договором на 862,5 доларів США, визнати недійсними дії ПАТ «УкрСиббанк»щодо безпідставного зарахування суми строкової заборгованості за кредитним договором до простроченої, припинити дію договору поруки укладеного між ПАТ «Укрсиббанк»і ОСОБА_2, стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зустрічний позов не визнав та просив відмовити у його задоволені, надав пояснення аналогічні позовній заяві, крім того, пояснив, що відповідач порушує умови кредитного договору, не сплачує кредит з 2007 року, відсотки в останнє сплатив в листопаді 2008 року, змінив місце мешкання, не попередив банк.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні первісний позов не визнав, просив відмовити у його задоволені, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити, при цьому пояснив, що отримав кредит в банку, потім настала фінансова криза та він не зміг виплачувати кредит. Листів від банку про погашення заборгованості та повернення кредиту не отримував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась надала заяву з проханням розглядати справу у її відсутності.

Суд заслухавши в судовому засіданні представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, та матеріали кредитної справи, суд вважає первісний позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов не обґрунтований та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частині 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодекс України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 536 того ж Закону за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частині 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк чи інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Крім того, у відповідності з вимогами статей 546-552 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), розмір якої встановлюється згідно договору в грошовій сумі, яку боржник зобов'язаний сплачувати кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань у випадку прострочення виконання.

Як вбачається з договору про надання споживчого кредиту № 11028036000 від 14.08.2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_1, відповідно до якого останньому було надано кредит в іноземній валюті в сумі 19 000,00 доларів США, що еквівалентно сумі 95 950, 00 гривень на строк з 14.08.2006 року по 14.08.2013 року, зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 11,30 % річних. Згідно п.4.4 Договору позичальник відповідач ОСОБА_1 зобов»язався повідомити Банк про зміну фактичної адреси проживання, прописки тощо. Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору за використання кредитних коштів була встановлена процентна ставка у розмірі 11,30 % річних. Пунктом 1.3.2 Договору передбачено, що сторони домовились, що може бути встановлений новий розмір процентної ставки у випадках передбачених ч. 1 п. 9.2., зокрема, порушення позичальником кредитної дисципліни, неналежного виконання умов договору, погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого; здійснення поточних коливань процентних ставок гривні до курсу долару США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ. Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення будь-яких грошових зобов»язань позичальником, банк має право додатково вимагати сплатити пеню. Згідно п.11.1 кредитного договору передбачено що «у випадку настання обставин визначених в п.п. 2.3; 4.9; 5.3; 5.5; 5.6; 5.8; 5.10; 7.4; 9.2; 9.14 цього Договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку»(а.с.14-17).

Згідно довідки розрахунку заборгованість станом на 25.03.2011 рік складає: 23491,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (100 доларів США=795,77 гривень) дорівнює 186940,68 гривень (а.с.6-12). Згідно зазначеного розрахунку вбачається, що порушення відповідачем кредитної дисципліни, тобто не належного виконання умов договору почалось ще в 2006 році. Розмір процентної ставки не змінювався. Також з даного розрахунку вбачається, що 31.08.2009 року відповідачу було нараховано відсотків в сумі 862,50 доларів США, як стало відомо в судовому засіданні із пояснень представника позивача, то ця сума відсотків зазначена станом на 31.08.2009 року, але період нарахування цих відсотків складає з серпня 2008 року по листопад 2008 року, не була зазначена в цей період через сбій у програмному забезпечені, процентна ставка не змінювалась, що на погляд суду є переконливим та не порушуючим умови договору, так як відповідач знав про суму та графік погашення процентів та повинен був це виконувати, але в порушення умов договору за період з 30.01.2009 року нічого не сплачував, тому сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача ОСОБА_1, а позовні вимоги по зустрічному позову стосовно безпідставного збільшення процентів на зазначену суму, не підлягають задоволенню, так як сума процентів передбачена умовами договору.

Згідно договору поруки № 33289 від 14.08.2006 року, укладеного між банком та ОСОБА_2, відповідно до якого, остання зобов»язалась відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1, зокрема за повернення основної суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій встановлених кредитним договором (а.с.13). Строк дії зазначеного договору з моменту його підписання. Порука припиняється з припиненням всіх зобов»язань позичальника за кредитним договором, конкретна дата припинення договору не зазначена.

Згідно ст.. 252 ЦПК України - строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно ст. 559 ЦК України - ч. 1 порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Згідно ч. 4 статті - порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. В договорі поруки не зазначено строку припинення поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основаного зобов»язання не пред»явив вимоги до поручителя. В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 письмово попереджався про необхідність сплати заборгованості за кредитом, та взагалі повернення суми кредиту, що підтверджується його підписом про отримання повідомлення від 21.05.2008 року (а.с.97). У задоволення позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 необхідно відмовити, так як в судовому засіданні не було підтверджено її згоди на збільшення обсягу її відповідальності, повернення достроково кредиту, крім того, позивачем було пропущено 6 місячний строк від дня настання строку виконання основаного зобов»язання тобто на 31 день після повідомлення ОСОБА_1 21.05.2008 року про повне виконання зобов»язань.

Зустрічний позов ОСОБА_1 в частині припинення дії договору поруки № 33289 від 14.08.2006 року не підлягає задоволенню, так як цей договір був укладений між банком та ОСОБА_2, а не ОСОБА_1 та у нього не має підстав заявляти ці вимоги.

Згідно копії письмової вимоги про повернення кредиту, відповідач ОСОБА_1 був неодноразово попереджений про наявну заборгованість та погашення заборгованості, а у разі не погашення заборгованості не виплачена сума кредиту бути вважатись простроченою, і повернення суми кредиту, але по теперішній час заборгованість не сплачена (а.с. 69,70,80-88,91-97). До посилань відповідача на ті обставини, що він не отримував від банку повідомлень суд відноситься критично, так як в судовому засіданні було встановлено, що відповідач на час укладання договору був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору, заявами позичальника (а.с.89), в подальшому став мешкати за адресою: АДРЕСА_2, про зміну місця мешкання банк належним чином не повідомив, що стало відомо із дослідженої в судовому засіданні кредитної справи та пояснень відповідача, тому на погляд суду у банка є підстави вимагати дострокове повернення кредиту, так як банк повідомляв відповідача належним чином, про що є підтвердження в матеріалах справи, крім того, у банку були підстави зарахування строкової заборгованості до простроченої за кредитом., як це передбачено умовами договору, через порушення відповідачем умов кредитного договору стосовно погашення кредиту та відсотків.

Окрім того, на підставі ст. 88 ч. 3 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 1700 гривні 00 копійок та витрати, повязані з розглядом справи у розмірі 120 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 «про стягнення суми заборгованості»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 186940,68 грн., а також сплачені судові витрати : судовий збір 1700,00 грн, витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн., а всього 188760,68 гривень.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 «про стягнення суми заборгованості»- відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 «Про визнання недійсними дій щодо безпідставного збільшення банком суми заборгованості по процентам, а також зарахування суми строкової заборгованості до простроченої»- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В. Ульяніч