Рішення № 21392346, 13.12.2011, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-900/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі суду : головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Ігнатової О.Ю., Клімовій Л.В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 «Про припинення права власності на частку квартири, визнання права власності на частку квартири та розподіл спадкового майна »,-

В С Т А Н О В И В :

12.04.2011 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 «Про припинення права на частку у спільному майні », вказавши, що ОСОБА_6 є її батьком та ОСОБА_7 Відповідачка ОСОБА_5 була дружиною її батька. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила однокімнатна квартира АДРЕСА_1. Вона з відповідачкою своєчасно звернулися до Третьої донецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_7 відмовився від права на свою частку спадщини на її користь. Вона з відповідачкою отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно яких їй належить 2\3 спірної квартири, а відповідачки 1\3 спірної квартири. Спірна квартира складається із однієї кімнати, тому частка відповідачки, що є незначною, не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною. Між нею та відповідачкою не існують родинні стосунки, ми різні за віком, складом характеру, що робить неможливим спільне володіння і користування майном є неможливим. Припинення права відповідачки на 1\3 частку спірної квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам у звязку з тим, що вона має на праві власності іншу квартиру, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2, а вона не забезпечена іншим житлом. Після проведення судової будівельно-технічної експертизи і визначення вартості квартири вона внесе на депозитний рахунок суду вартість 1\3 частки спірної квартири, власницею якої є відповідачка ОСОБА_5 та просила відстрочити сплату судового збору в повному розмірі до отримання висновку експертизи. При таких обставинах позивач просила суд припинити право власності ОСОБА_5 на 1\3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, Визнати за нею право власності на 1\3 частку спірної квартири та стягнути з неї на користь ОСОБА_5 дійсну вартість 1\3 частки спірної квартири,визначену судовою будівельно-технічною експертизою.

В подальшому позивач надала заяву про уточнення позовних вимог, вказавши, що під час шлюбу її батько та відповідачка придбали автомобіль ЗАЗ 1103, який відповідачка не тільки приховала від поділу спадщини, а 30.07.2010 року зареєструвала цей автомобіль на своє імя, отримавши новий номер державної реєстрації НОМЕР_3. Спірний автомобіль було придбано за кредитним договором № 06015475693 від 24.07.2008 року на імя ОСОБА_5, тобто під час шлюбу її батька та відповідачки, який дав згоду на укладення кредитного договору і договору застави, перший внесок в сумі 6326 грн. був зроблений під час подружнього життя, тобто автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя. В судовому засіданні зясувалось, що відповідачка зняла автомобіль з реєстраційного обліку та розпорядилася ним. Враховуючи ту обставину, що автомобіль придбаний в шлюбі, після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді 1\2 його частки, та вона має право на 1\3 частину цього майна. З кредитного договору та квитанцій вбачається що з моменту укладення кредитного договору і до часу відкриття спадщини за автомобіль сплачені грошові кошти в розмірі 29626 грн. Тому вважає, що вона має право на 1\3 частку вказаної суми, тобто на 9875,33 грн. Зважаючи на те, що вона не має правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на автомобіль, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину на частку цього майна в нотаріальному порядку. Після проведення судової будівельно-технічної експертизи визначена вартість спірного майна. Згідно висновку експертизи вартість квартири становить 163620 грн., вартість 1\3 частки 54540 грн. 1\3 частки автомобіля ЗАЗ 1103 від його вартості, що була виплачена з часу його придбання до часу смерті батька ОСОБА_6, на яку вона має право в порядку спадкування, становить 9875,33 грн. Таким чином, з урахуванням цієї частки вона має сплатити ОСОБА_5 44664,67 грн., яка нею була внесена на дипозит судової адміністрації. Крім того при зверненні з позовом вона оплатила судовий збір в розмірі 51 грн. і витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. та вартість проведеної експертизи, яка становить 956,76 грн., тому загальна сума судових витрат, які вона понесла та які підлягають стягненню з відповідачки, становить 1127,76 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просила суд припинити право власності ОСОБА_5 на 1\3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, визнати за нею ОСОБА_4 право власності на 1\3 частку спірної квартири та стягнути з неї на користь ОСОБА_5 дійсну вартість 1\3 частки спірної квартири в сумі 44664,67 грн. Стягнути на її користь з ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1127,76 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, підстав на які вона посилається в своєї позовної заяві. При цьому позивач наголошувала на тому, що на теперішній час вона в м. Донецьку не зареєстрована, так як не має в користуванні та власності будь якого житла, відповідач навпаки має у приватній власності благоустроєну квартиру, розташовану в м. Донецьку, тому в разі припинення її права власності що до спірної квартири з виплатою відповідної грошової компенсації, її житлові права порушені не будуть. Спірне жиле приміщення складається з однієї кімнати, частка відповідача у вказаній власності є незначною і не може бути виділена в натурі, так як квартира є неподільною, спільне володіння и коритсування квартирою є неможливим у зв»язку з наявними між сторонами неприязненими відносинами. На теперішній час вона не має доступу до спірної квартири, тому не має змоги в неї вселитися та мешкати в неї.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності (а.с. 41) підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити з підстав на які посилається остання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8, яка діє на підставі ордеру № 25 та витягу з договору про представництво адвокатом інтересів сторін і інших осіб, що беруть участь у справі (а.с. 22-23), підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити з підстав на які посилається остання.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні в повному обсязі. При цьому пояснила про те, що вона має в приватної власності розташовану в м. Донецьку двокімнатну благоустроєну квартиру, в якій на теперішній час мешкає родина її дочки, тому вона не має змоги жити в належної її квартирі. За життя її чоловіка батька позивача, останньому належала спірна квартира, яка складається з однієї кімнати, в якої вона мешкала разом з чоловіком до його смерті. Після смерті чоловіка, вона, як спадкоємець за законом, отримала свідоцтво про право власності на 1\3 частину спірного жилого приміщення. Позивач отримала свідоцтво про право власності, як спадкоємець після смерті батька, на 2\3 частини спірного житла. Після смерті чоловіка вона продовжує мешкати в спірної квартирі. Ключів від квартири позивач не має. Вона не має наміру передати позивачу ключі від квартири, так як вважає про те, що позивач не має права на вказане житло. На теперішній час з позивачем у неї неприязні відносини, тому вона не категорично бажає разом з позивачем мешкати в спірному жилому приміщенні. Матеріальних коштів на сплату позивачу вартості належної її частини квартири вона не має. Варіанти розподілу квартири відсутні, так як вона є однокімнатною. За життя чоловіка, вони на кошти родини придбали спірний автомобіль, який був оформлений на її ім»я. Погашення кредиту здійснювалося за кошти її родини. Після смерті чоловіка вона погасила всю суму кредиту, після чого без згоди позивача продала автомобіль. Частку суми від продажу автомобіля вона позивачу не передавала. В нотаріальній конторі на наявність спірного автомобіля не вказувала, так як не хотіла що б про це знала позивач. До смерті чоловіка вони з сімейного бюджету виплатили банку в погашення заборгованості вартості автомобіля на загальну суму 29626 гривень, яку вона стверджує наданими суду відповідними квитанціями. Вказана сума нею не оспорюється, тому вона згодна сплатити позивачу 1\3 частину від вказаної суми, як спадкоємцю після смерті батька. Відносно квартири вона позов не визнає, так як в подальшому має намір мешкати та користуватися спірним жилим приміщенням.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання адвокатських послуг (а.с. 42-43), не визнав позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволені з підстав на які посилається відповідач.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є огрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності .У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім*ї.

Згідно ч. 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою при вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності зі ст. 1261 ЦК України ( в редакції Закону від 2004 року ), у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1267 ЦК України передбачено те, що за загальними правилами, частки у спадщині кожного з спадкоємців за законом є рівними, якщо інше не буде встановлено усною чи письмовою угодою між спадкоємцями.

Відповідно до ст.ст. 1273, 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини, на користь іншого спадкоємця за законом незалежно від черги, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, подавши відповідну заяву за місцем відкриття спадщини.

З положень ст.ст. 1296, 1297 ЦК України вбачається те, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо в склад спадщини входить нерухоме майно, спадкоємець зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як встановлено в судовому засіданні спірна однокімнатна квартира, жилою площею 18,5 м-2, загальною площею 31,5 м-2, розташована за адресою : АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності : 2\3 частини позивачу ОСОБА_4; 1\3 частини відповідачу ОСОБА_5 на підставі відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.09.2010 року, виданого Третьої донецькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1243, та зареєстрованого в КП «БТІ м. Донецька »17.06.2011 року за реєстраційним № 18 в книзі 9\40 дк -24, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.09.2010 року, виданого Третьої донецькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1241, та зареєстрованого в КП «БТІ м. Донецька »07.06.2011 року за реєстраційним № 18 в книзі 9\40 дк - 23, яка залишилася після смерті батька позивача та чоловіка відповідача - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ( а.с.а.с. 7-8, 53-54, 99, 150-152, 159 ).

Відповідно до копії технічного паспорту від 09.07.2010 року 1/3 частки спірної квартири АДРЕСА_1, проінвентарізована на імя ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.09.2010 року. Квартира розташована на 2-му поверсі 5-ти поверхового жилого будинку, є благоустроєною, складається з однієї жилої кімнати жилою площею 18,5 м-2, загальна площа квартири складає 31,5 м-2. ( а.с. 121-122).

З копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_4 вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, її батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ( актовий запис № 869 від 23.06.1988 року, вчинений відділом ЗАГС Київського райвиконкому м.Донецька), шлюб між якими було розірвано 28.01.1994 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Київським відділом ЗАГС м.Донецька 28.01.1994 року, актовий запис № 57 (а.с.4-5).

Згідно копії свідоцтва про одруження, виданого Пролетарським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька Донецької області 18.11.2000 року ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_5 про що в книзі реєстрації актів про одруження був вчинений відповідний актовий запис за № 371, після чого остання змінила прізвище на «ОСОБА_5». (а.с.27).

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (актовий запис № 217 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вчинений відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського РУЮ у м. Донецьку Донецької області). ( а.с. 6 ).

Крім того, згідно повідомлення Третьої донецької державної нотаріальної контори та інформаційних довідок зі Спадкових реєстрів ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), ( заповіти, спідкові договори ) та оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 258 від 16.04.2010 року, заведеної Третьою донецькою державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_6, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 16.04.2010 року звернулася позивач ОСОБА_4 та 06.09.2010 року звернулася відповідач ОСОБА_5, син померлого ОСОБА_7 відмовився на користь позивача ОСОБА_4 від своєї частки в спадщині, яка відкрилася після смерті батька, про що склав відповідну заяву, яку відповідним чином нотаріально посвідчено 14.08.2010 року за реєстровим № 7044 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11 На підставі вказаних заяв позивач та відповідач отримали в нотаріальної конторі відповідні свідоцства про право власності що до спірної квартири : позивач на 2\3 частини квартири, відповідач на 1\3 частину квартири. (а.с. а.с. 37-40, 158).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 під забороною відчуження не перебуває. (а.с.а.с. 34, 95).

З копій загальногромадянських паспортів сторін, довідки наданої АДБ УГІРФО ГУМВС України в Д\О, довідки наданої КП «ЖЕК № 1 Пролетарського району м. Донецьку »вбачається те, що позивач ОСОБА_4 з 11.02.2011 року реєстрації в м. Донецьку та Донецької області не має; відповідач ОСОБА_5 з 01.02.2006 року по теперішній час зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1. ( а.с.а.с. 55, 58, 98 ).

Відповідно до довідки наданої КП «БТІ м. Донецька»№ 7169 від 21.04.2011 року, станом на 21.04.20011 року нерухомого майна, приватного домоволодіння, приватизованого житла, квартири, нежилого приміщення, дачної садово-огородної ділянці чи гаража, які належать на праві приватної власності на імя позивача ОСОБА_4 в м. Донецьку не зареєстровано. (а.с.36).

З копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № 5511, виданого 19.09.2003 року Представництвом Фонду Державного майна України в м.Донецьку та зареєстрованого в КП «БТІ м. Донецька »17.11.2003 року за реєстраційним № 415 в книзі 5\10 дк (195), копії технічного паспорту та інформації наданої КП «БТІ м. Донецька », вбачається те що відповідачу ОСОБА_5 належить на праві приватної власності двокімнатна благоустроєна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 45,1 м-2, жилою площею 25,7 м-2. ( а.с.а.с. 9, 49-52, ).

Згідно копії договору купівлі продажу автомобіля № 7541 від 21.07.2008 року ОСОБА_5 придбала автомобіль марки ЗАЗ Славута реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 вартістю 31380 гривень, при цьому ОСОБА_5 провела предоплату автомобіля в розмірі 6326 гривень, остаточну суму в розмірі 25054 гривень покупець вносить за рахунок кредиту банку. ( а.с. 59-65).

Відповідно до копій кредитного договору від 24.07.2008 року № 06015475693, договору застави від 24.07.2008 № 06015475693 року та копії довідки ТОВ «ПростоФінанс»ОСОБА_5 отримала у ТОВ „ ПростоФінанс ” кредит в розмірі 25054 гривень, під заставу вищевказаного автомобіля, строк повернення кредиту 10.07.2012 року. Станом на 18.05.2010 року заборгованість за кредитом погашена повністю. ( а.с.а.с. 66-76, 77, 78).

Згідно довідки МРВ-1 м. Донецька автомобіль марки ЗАЗ 110307, д\н НОМЕР_3 був зареєстрований на імя ОСОБА_5 22.07.2008 року. 30.07.2010 року автомобіль був знятий з реєстрації для реалізації. ( а.с. 115 ).

Згідно копії листа ТОВ «ПростоФінанс»№ КС-2560/14 від 22.07.2011 року наданих відповідачем ОСОБА_5 квитанцій, вбачається те, що відповідач ОСОБА_5 провадила оплату на рахунок погашення кредитної заборгованості по кредитного договору № 06015475693 від 24.07.2008 року та станом на 22.07.2011 року заборгованість по кредиту погашена повністю. ( а.с. 141, 82-93).

При цьому, з матеріалів справи вбачається те, що з моменту отримання кредиту, то б то з 24.07.2008 року та до часу відкриття спадщину у зв»язку зі смертю чоловіка відповідача, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідачем ОСОБА_5 та її померлим чоловіком, в погашення вказаного кредиту були сплачені наступні належні їх родині кошти : перший внесок 6326 гривень; погашення кредитної заборгованості : за період з 01.08.2008 року по 02.12.2008 року 9500 гривень; за період з 05.01.2009 року по 02.12.209 року 12000 гривень; за період з 05.01.2010 року по 04.02.2010 року 1800 гривень. Всього загальна сума вказаних платежів складає 29626 гривень.

З копії договору дарування автомобіля від 30.07.2010 року вбачається, що ОСОБА_5 безоплатно передає у власність ОСОБА_13, належний їй на праві приватної власності автомобіль марки ЗАЗ 110307, 2008 року випуску. ( а.с. 105).

Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

При таких, суд вважає про те, що в судовому засіданні достовірно встановлений факт того, що за життя батька позивача, останнім разом з відповідачем ОСОБА_5 був придбаний вказаний транспортний засіб, який після смерті ОСОБА_6 повинен був ураховуватися у склад спадщини в розмірі 1\2 частини автомобіля, в рівних частках кожному з спідкоємців. Враховуючи наявність відмови брата позивача від отримання своєї частки у спадщині після смерті батька, на користь своєї сестри позивача ОСОБА_4, остання має право на 1\3 частину вказаного автомобіля ( 1\6 частина автомобіля позивача + 1\6 частина автомобіля брата ). Так як на теперішній час відповідач без згоди інших спадкоємців розпорядилася вказаним автомобілем, то розподілу між сторонами підлягає вартість 1\2 частини спірного автомобіля, з урахуванням того, що за життя ОСОБА_6 було сплачено 29626 гривень вартості автомобіля, що в даному випадку становить спадкову масу.

З наведених обставин позивач ОСОБА_4, як спадкоємець за законом після смерті батька, має право на 1\3 частину від вищевказаної суми, яка становить 9875 гривень 33 копійки.

На вказаних обставинах наголошувала в судовому засіданні відповідач ОСОБА_5, зазначаючи про те, що спірний автомобіль є сумісно нажитим майном її та ОСОБА_6 До смерті чоловіка вони з сімейного бюджету виплатили банку в погашення заборгованості вартості автомобіля на загальну суму 29626 гривень, яку вона стверджує наданими суду відповідними квитанціями. Вказана сума нею не оспорюється, тому вона згодна сплатити позивачу 1\3 частину від вказаної суми, як спадкоємцю після смерті батька. Відповідач також в судовому засіданні наголошувала на тому, що спірний автомобіль нею був проданий без згоди позивача. Крім того, автомобіль нею був умисно невказаний в спадкової масі майна при звернені до нотаріальної контори.

Таким чином, відповідно до положеннь ст. 61 ЦПК України дана обставина визнається такою, що не підлягає доказуванню в судовому засіданні, так як визнана сторонами по справі.

У відповідності зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо :

-1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

-2. річ є неподільною ;

-3. спільне володіння і користування майном є неможливим;

-4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону необхідною умовою для припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні за позовом іншого співвласника є доведеність хоча б однієї із чотирьох підстав, зазначених у ч.1. ст. 365 ЦК України.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991р. № 7 (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992р. №13 та від 25.05.1998р. № 15 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок »в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов*язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов»язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник у будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

В судовому засіданні встановлено те, що позивачу ОСОБА_4 належить на праві приватної власності 2\3 частини спірної квартири, тоді як відповідачу ОСОБА_5 належить на праві приватної власності 1\3 спірної квартири.

Таким чином, зважаючи на належність позивачу ОСОБА_4 значно більшої частки спірного жилого приміщення, суд вважає, що частка належного відповідачу ОСОБА_5 спірного жилого приміщення, з урахуванням всіх обставин данної справи, має бути визнана незначною.

Також в судовому засіданні встановлено те, що спірне жиле приміщення розташоване на 2-му поверсі 5-ти поверхового жилого будинку, є благоустроєним, однак складається з однієї жилої кімнати жилою площею 18,5 м-2, загальна площа квартири складає 31,5 м-2.

Як вбачається з висновку судово будівельно-технічної експертизи № 2749/23-4617/23 від 20.09.2011 року, виконати розподіл квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 в натурі на дві частини в яких не будь частках, відповідний вимогам державних будівельних норм, не надається можливим. Ринкова вартість спірної квартири на час проведення експертизи становить 163620 гривень. Таким чином, вартість належної відповідачу ОСОБА_5 на праві приватної власності 1\3 частини спірної квартири складає 54540 гривень. (а.с. 124-127).

Таким чином в судовому засіданні з вищевказаних доказів вбачається те, що спірне жиле приміщення є неподільним, тому належні сторонам по справі частки в праві власності спрної квартири не можуть бути виділені їм внатурі.

Крім того, в судовому засіданні з пояснень сторін вбачається те, що між ними на протязі тривалого часу існують неприязні відносини, які склалися в результаті майнового спору. При цьому, відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні наголошувала на тому, що вона категорично заперечує проти вселення позивача ОСОБА_4 в спірне жиле приміщення, так як вона не бажає з нею сумісно мешкати в квартирі, у зв»язку з наявними неприязними відносинами.

Вказані обставини свідчать про те, що спільне володіння і користування сторонами спірним жилим приміщенням є неможливим.

В судовому засіданні також встановлено те, що на теперішній час позивач ОСОБА_4 крім спірного, іншого житла у власності чи користування в м. Донецьку та Донецької області не має, реєстрація позивача за конкретною адресою відсутня.

Вказана обставина підтверджує ствердження позивача ОСОБА_4 з приводу того, що спірне жиле приміщення її необхідне саме для проживання, а не буть - яких інших потреб.

Суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача з приводу того, що позивач ОСОБА_4 раніше була забезпечена жилою площею в іншому жилому приміщенні та знялась з реєстрацію з метою штучного погіршення своїх житлово побутових умов з наступних підстав.

Так в судовому засіданні встановлено те, що позивач ОСОБА_4 дійсно мала реєстрацію в квартирі АДРЕСА_3, та була знята з реєстрації за вказаною адресою 11.02.2011 року. ( а.с.а.с. 56-57, 98, 103 ).

Однак вказана обставина на думку суду не свідчить про те, що позивач ОСОБА_4 штучно погіршала свої житлово побутові умови, з метою отримання у власність спірне жиле приміщення, так як в судовому засіданні будь які докази, які б підтвержували пояснення представика позивача, останнім суду надані не були.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи відповідачу ОСОБА_5 належить на праві приватної власності двокімнатна благоустроєна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 45,1 м-2, жилою площею 25,7 м-2. ( а.с.а.с. 9, 49-52, ).

Таким чином, враховуючи наведене суд вважає про те, що відповідач ОСОБА_5 в повному обсязі забезпечена благоустроєним жилим приміщенням в м. Донецьку, яке за своєю жилою площею, значно перевищує норму надання жилої площі в Україні, яка встановлена в розмірі 13,65 м-2 на одну особу.

При таких обставинах судж вважає про те, що припинення права власності відповідача ОСОБА_5 на належну її частку у спільному майні спірної квартирі, не завдасть істотної шкоди її інтересам, та не порушить передбачені Конституцією України її житлові права.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача ОСОБА_5 з приводу того, що в належному її на праві приватної власності вищевказаному жилому приміщенні, на теперішній час мешкає родина її дочки, у зв»язку вона на має змоги мешкати разом з ними, з наступних підстав.

Так в судовому засіданні встановлено те, що дійсно в належної відповідачу ОСОБА_5 квартирі мешкає родина її дочки. ( а.с. 17 )

Однак вказана обставина судом до уваги не приймається, так як в судовому засіданні встановлено те, що відповідач ОСОБА_5 в належну її квартиру вселила родину дочки добровільно, за власним бажанням, надавши їм у користування вказане жиле приміщення. То б то відповідач ОСОБА_5 на власний розсуд розпорядилася належною її на праві приватної власності квартирою, що є її передбаченим Конституцією України та положеннями ЦК України правом.

Таким чином, суд вважає про те, що відповідач ОСОБА_5 має право в будь який час, як єдиний власник жилого приміщення, вселитися в нього та використовувати для своїх житлово побутових потреб.

Як вбачається з копії квитанції № ПН 282 від 08.11.2011 року та копії платіжного доручення № 93521 від 07.11.2011 року позивач ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецької області переказала 44998 гривень, що є вартість 1\3 частини коштів від вартості спірної квартири. ( а.с. 142-143 ). То б то позивачем ОСОБА_4 в повному обсязі були виконані умови, передбачені ч. 2 ст. 365 ЦК України.

При таких обставинах, наявна виключна ситуація, що склалась між сторонами, а саме - неприязнені відносини, роблять неможливим спільне володіння і користування спірною квартирою. Припинення права власності ОСОБА_5 на частку квартири, яка є незначною, не завдасть її істотної шкоди, а тому суд приходить до висновку про те, що при розгляді вказаної справи має місце доведеність усіх підстав для припинення за рішенням суду права особи відповідача ОСОБА_5 на частку в спільній сумісній власності - спірної квартири, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про припинення права власності на частку квартири зі сплатою грошової компенсації ОСОБА_5 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з виплатою ОСОБА_5 внесеної ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області вартості 1\3 частини спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_4 у розмірі 44664,67 гривень, що є різницев між вартістю належної відповідачу ОСОБА_5 1\3 частки квартири в розмірі 54540 гривень та належної позивачу ОСОБА_4, як спадкоємцю після смерті батька, 1\3 частки автомобіля в розмірі 9875,33 гривень.

Вирішуючи питання про судові витрати по справі, відповідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_5 судові витрати які позивачем були сплачені при зверненні до суду з позовною заявою, а саме : внесений на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривні, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривен та витрати повязані з проведенням судово будівельно -технічної експертизи у розмірі 956 гривень 76 копійок, а всього разом 1127 гривень 76 копійок.

Крім того, позовні вимоги ОСОБА_4, які підлягають задоволенню складають в грошовому співвідношенні 44664 гривень 67 копійок, 1 відсоток від ціни позову становить 446,64 гривень, таким чином з відповідача ОСОБА_5 на користь держави підлягає стягненню різниця між внесеною позивачем ОСОБА_4 сумою судового збору в розмірір 51 гривні та дійсною сумою судового збору в розмірі 446,64 гривні, та становить 395 гривень 64 копійки. (а.с. 1, 144).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 356, 358, 365, 383, 386, 391, 1218,1260, 1267, 296-1298 ЦК України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 р.№13 та від 25.05.1998 р. № 15 «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок », ст. ст.10, 11, 88, 212, 213, 214, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 «Про припинення права власності на частку квартири, визнання права власності на частку квартири та розподіл спадкового майна », - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_5 на 1\3 частку квартири АДРЕСА_1, провести виплату ОСОБА_5 внесеної ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області р\р 37317004001000 в ГУДК в Донецькій області, код ЄДРПОУ 26288796, МФО 834016, вартості 1\3 частини коштів від вартості квартири у розмірі 44664 гривень 67 копійк.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 чсудові витрати в загальній сумі 1127 гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в розмірі 395 гривень 64 копійки.

Повернути ОСОБА_4 з депозитного рахуноку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області р\р 37317004001000 в ГУДК в Донецькій області, код ЄДРПОУ 26288796, МФО 834016, внесені нею кошти в сумі 333 гривні 33 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя : І.В.Семіряд