Ухвала суду № 21374244, 19.01.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 912/11р.

Провадження № 22-ц-/2090/279/2012р. Головуючий 1 інстанції: Лазюк С.В.

Категорія: договір позики Доповідач: Колтунова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Колтунової А.І.,

суддівЛаренка В.І., Міненкової Н.О.

при секретарі Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка»- ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2011 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка», третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання окремої частини договору недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка»(далі ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»), третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання договору від 27 липня 2009 року, що містить узгоджені умови позики, поруки, іпотеки, укладеного між фізичною особою ОСОБА_6, ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»в особі генерального директора ОСОБА_1, фізичною особою ОСОБА_1, дійсним.

Позивач посилався на ті обставини, що 27 липня 2009 року між ним і ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»був укладений договір, що містив умови позики, поруки та іпотеки, оформлений розпискою в порядку, передбаченому ст. 1047 ЦК України, згідно якого відповідачем - ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»отримано у власність від позивача грошові кошти в сумі 17600000 (сімнадцять мільйонів шістсот тисяч) грн., еквівалентній 2200000 (два мільйони двісті тисяч) доларів США, виходячи з максимального курсу валют на день передачі коштів, що склав 800 грн. за 100 доларів США. Позика була отримана готівкою у гривні. Факт передачі та отримання грошей відповідачем юридичною особою підтверджується розпискою.

В забезпечення виконання ЗАТ «АТГ»Спецтехніка»зобовязання з повернення ОСОБА_6 позики в частині в сумі 3424000 грн., що еквівалентно 428000 доларів США, ОСОБА_1 передав в іпотеку позивачу власні квартири №7 та №8 по АДРЕСА_1. Також за умовами договору ОСОБА_1 поручився всім своїм майном особисто відповідати за виконання ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»зобовязання щодо повернення позики в частині, не забезпеченій іпотекою.

Сторони погодили нотаріально посвідчити укладений договір, але у погоджений час до нотаріусу відповідачі не зявилися, документи для нотаріального посвідчення правочину не надали, ухилившись таким чином від нотаріального посвідчення договору.

Можливість нотаріального посвідчення укладеного договору втрачена, так як ОСОБА_1 продав квартири, що становлять предмет іпотеки, третій особі.

Таким чином відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору.

У звязку з чим, позивач просив суд про задоволення позову.

В суді першої інстанції представники відповідачів заперечували проти позову, посилаючись на відсутність підстав для отримання позики ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»у позивача, через взаємини, які склалися на час укладення договору між ЗАТ «АТГ»Спецтехніка»та ТОВ «Автоком», засновником якого є позивач.

Представник третьої особи ОСОБА_3 проти задоволення первісного позову заперечував та подав до суду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 3 договору, що містить умови позики, поруки та іпотеки, посилаючись на недотримання вимог законодавства України під час укладення договору 27 липня 2009 року щодо державної реєстрації правочину іпотеки.

Позовна заява третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 прийнята судом першої інстанції до розгляду із позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3 залучена до участі у справі як особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Представники позивача проти позову ОСОБА_3 заперечували, посилаючись на його необґрунтованість.

Представники відповідача підтримали позовні вимоги ОСОБА_3 та просили суд їх задовольнити.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, задоволені в повному обсязі.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання окремої частини договору недійсною, - відмовлено.

Стягнено з відповідачів ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка», з кожного окремо, на користь ОСОБА_6 судовий збір по 850, 00 грн., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу по 60,00 грн. (а.с.59-63).

У жовтні 2011 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду першої інстанції, в якій просила скасувати оскаржуване рішення як необґрунтоване та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_6, яким відмовити в задоволенні його позовних вимог та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання окремої частини договору недійсною, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі (а.с. 86-92).

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

За доводами апеляційної скарги представник ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання окремої частини договору недійсною, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити (а.с. 97-99).

Вищевказане рішення суду першої інстанції також оскаржене представником ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі представник ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2011 року з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с. 125-129).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники ЗАТ «Спецтехніка»ОСОБА_1., ОСОБА_3 підтримували апеляційні скарги, давали пояснення по ним, доповнювали їх доводи.

Але, в судове засідання на стадію судових дебатів вони двічі не зявлялися, про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

У звязку з чим, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України, колегія суддів закінчила розгляд справи у їх відсутність.

Представники ОСОБА_6 проти задоволення апеляційних скарг заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання дійсним договору, що містить узгоджені умови позики, поруки, іпотеки, укладеного 27 липня 2009 року між фізичною особою ОСОБА_6, ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»в особі генерального директора ОСОБА_1, фізичної особи ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що даний договір був укладений між сторонами за взаємною згодою, містить усі істотні умови, необхідні для договорів позики, поруки та іпотеки, повністю виконаний сторонами, але оскільки ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»та ОСОБА_1. ухиляються від його нотаріального посвідчення, то є правові підстави для визнання вказаного договору дійсним.

Наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, так як вони відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ч.2 ст. 220, 553, 639, 6401047 ЦК України, ст.ст. 3-4,18 Закону України «Про іпотеку».

При розгляді справи було встановлено, що 27 липня 2009 року між ОСОБА_1., який був директором ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»та діяв від імені підприємства, а також від свого імені, та фізичною особою ОСОБА_6 був укладений договір, що містить узгоджені умови позики, поруки, іпотеки (а.с. 10).

Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_8 передав представнику ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»грошові кошти готівкою в сумі 17600000 грн., еквівалентній 2200000 доларів США, які останній зобовязався повернути у строк до 25 березня 2010 року.

ОСОБА_1. в забезпечення виконання частини зобовязання в сумі 3424000 грн., еквівалентній 428000 доларів США, передав в іпотеку власні квартири № 7 та 8 за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, поручився за його виконання всім особистим майном (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неподаткового мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми.

За таких обставин, спірний договір в частині позики суми укладений із дотриманням передбаченої законом форми, рівно як і в частині поручительства ОСОБА_1. за належне виконання зобовязань ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка».

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», вбачається, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором, виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі іпотеки, яка виникає на підстав закону або рішення суду, взаємні права і обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, оскільки спірний договір містив умови позики, поруки та також й умови іпотеки, то він підлягав нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідчення та державній реєстрації, оскільки за змістом ст. 640 цього Кодексу, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Судом було достовірно встановлено, що спірний договір між сторонами, що містить узгоджені умови позики, поруки та іпотеки, не був нотаріально посвідчений.

Як вбачається з п.п. 1-5 даного договору, всі існуючі умови при його укладенні були обговорені і виконані.

У відповідності з п.п. 6,7 спірного договору сторони погодили нотаріально посвідчений договір 07 серпня 2009 року о 09 год. 30 хв. у приватного нотаріуса ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 брав на себе визначені зобовязання по представленню документів для нотаріального посвідчення даного договору (а.с. 10).

Однак, зазначені умови ОСОБА_1. виконані не були, у звязку з чим нотаріальне посвідчення даного договору проведено не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що істотні умови іпотечного договору, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку» під час укладення договору 27 липня 2009 року сторони узгодили, але його нотаріальне посвідчення не було проведено з вини відповідача.

Предметом іпотеки за вказаним договором були дві квартири № 7 та 8 в АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно також вказав, що даний договір не підлягав державній реєстрації, у звязку з чим будь-яких правових перешкод для визнання його дійсним, не було.

Той факт, що не було проведено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, не свідчить про недійсність даного договору, як вказано в ст. 4 вищенаведеного Закону. Наслідки недотримання даного положення Закону передбачені цією нормою.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позивних вимог ОСОБА_6 про визнання договору від 27 липня 2009 року, що містить узгоджені умови позики, поруки, іпотеки дійсним, були.

Доводи представників ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»та ОСОБА_1. відносно того, що даний договір ОСОБА_1. не підписувався і гроші ним за вказаним договором не передавалися, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана належна оцінка.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що, оскільки відповідачі ухилилися від проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи документу оригіналу розписки від 27 липня 2009 року, то, у відповідності з вимогами ст. 146 ЦПК України, є підстави для визнання доведеним факт підписання договору 27 липня 2009 року ОСОБА_1..

Доводи представників відповідачів про те, що, можливо, даний договір був укладений на вилученому в результаті проведеної перевірки правоохоронними органами бланку ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки про цей факт відповідачі раніше не заявляли, в правоохоронні органи не зверталися.

Доводам апеляційних скарг щодо обмеження повноважень виконавчого органу ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»про вчинення значних правочинів, судом першої інстанції дана належна оцінка.

Крім того, договір позики по основному зобовязанню укладений у формі, що вимагає закон, відповідачем не оспорювався, тому, оскільки, іпотекою забезпечується виконання основного зобовязання відповідно до ст. 546 ЦК України, то дані доводи позивача не можуть бути визнані достатніми правовими підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в зазначеній частині.

Що стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1. про визнання окремої частини договору недійсним, то колегія суддів вважає, що рішення суду і в цій частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_3 в позові, виходив з того, що позивач по зустрічному позову не була стороною правочину, який вона оспорює, у звязку з чим у неї відсутнє таке право.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога про визнання правочину недійсним, особою, яка набула право на майно, яке є предметом договору, після його укладення.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, так як вони відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ст. 11 ЦК України, розясненням, що містяться в п.п. 5,8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Доводи, викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом розгляду судом першої інстанції, їм дана належна оцінка.

Висновків суду вони не спростовують.

У звязку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційних скарг.

Керуючись : ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представників ОСОБА_1, ОСОБА_3, закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя

Судді -