Постанова № 21371411, 08.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2012 року Справа № 5004/2427/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Дужич С.П.

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (посвідчення адвоката № 3499)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 6 квітня 2011 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 08.12.11 р. у справі № 5004/2427/11 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна)

за позовом Компанія "СКАНІЯ КРЕДИТ АБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД

про стягнення 488 028,95 грн.

В судовому засіданні 25 січня 2012 року оголошувалась перерва до 8 лютого 2012 року на 14:50 про, що сторонам судового процесу повідомлялось під розписку (т.2, а.с.124).

ВСТАНОВИВ:

Компанія “СКАНІЯ КРЕДИТ АБ” (надалі Позивач) звернулася в господарський суд Волинської області з позовною заявою (т.1, а.с. 3-7) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Каскад-Транспорт” ЛТД (надалі Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 262784 грн. 82 коп. заборгованості по лізингових платежах за договором фінансового лізингу № 69-05623 від 11 грудня 2007 року (т.1 а.с., 29-40; надалі Договір) та 225244 грн. 13 коп. неустойки за неповернення майна після припинення договору фінансового лізингу, нарахованої за період з 1 серпня 2011 року по 1 лютого 2011 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 8 грудня 2011 року (т.1, а.с.74), з підстав, вказаних в цьому рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с., 85-87), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 8 грудня 2011 року у даній справі скасувати.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (т.2, а.с.1-4), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник Позивача просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав, вказаних у відзиві.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, щодо задоволення апеляційної скарги частково, а оскаржуване рішення змінити, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 11 грудня 2007 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір.

Відповідно до статті 1 Договору: Позивач зобов'язався передати Відповідачу у лізинг наступний об'єкт, специфікація якого міститься у додатку 1 (далі Товар), згідно з умовами цього Договору фінансового лізингу; до здійснення поставки у специфікацію вноситься номер двигуна та номер шасі, і одразу після здійснення поставки реєстраційний номер.

Статтею 2 Договору передбачено, що загальна сума Договору 87000 Євро, на якій базуються лізингові платежі, без урахування будь-який податків, зборів тощо. Також даною статтею визначено, що строк поставки 4 квартал 2007 року, а строк лізингу період близько 2 років (розбитий на 8 платежів), який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати восьмого лізингового платежу і на вказану дату Товари повертаються Позивачу. При цьому, за умовами статті 2 Договору, Відповідач не мав права припинити лізинг з будь-яких підстав, крім випадків, погоджених сторонами. Також, Позивач не мав права припинити лізинг протягом того часу, поки Відповідач виконує свої зобов'язання. За умовами Договору всі платежі здійснюється у Євро у м. Стокгольм, Швеція.

Відповідно до пункту "б" частини 2 Загальних умов Договору: протягом 14 днів після доставки або, якщо це передбачено, після завершення встановлення Товарів (або будь-якої їх частини), Відповідач повинен підписати та вручити Позивачу Сертифікат про їх приймання у формі, яка час від часу може вимагатися Позивачем, або протягом вказаного строку надати письмове повідомлення Позивачу про будь-який дефект або недоукомплектованість або інше заперечення стосовно товарів. Якщо Відповідач не підпише та не вручить Позивачу вищезазначений Сертифікат про приймання або письмове повідомлення, Позивач та Відповідач вважатимуть, що Товари були вчасно та належним чином поставлені (та, якщо це передбачається, встановлені) у вказані строки у належному порядку та у задовільному робочому стані і що вони були повністю перевірені і прийняті Відповідачем.

Дослідивши, докази наявні в матеріалах справи, а саме сертифікат про приймання від 18 грудня 2007 року (т.1, а.с. 45-46), колегія суду приходить до висновку, що Позивач на виконання умов Договору передав Відповідачу в користування три транспортні засоби.

Колегія суду зауважує, що 15 грудня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду до Договору (т.1, а.с. 43-44), якою було реструктуризовано борг Відповідача починаючи з 30 грудня 2008 року та з розбивкою на 21 (двадцять один) платіж, останній з яких - Опціон. У даній додатковій угоді сторони визначили, що в зв'язку із реструктуризацією боргу Відповідача, починаючи з 30 грудня 2008 року розмір строку сплати лізингових платежів та залишкової вартості за умовами Договору, з обліковою датою 10 грудня 2007 року та датою підписання 11 грудня 2007 року змінюється згідно з наведеним у даній додатковій угоді до Договору графіком.

При дослідженні даного графіку судом встановлено, що: перші вісім платежів з 30 грудня 2008 року по 30 липня 2009 року мали скласти 430 Євро; наступні дванадцять платежів з 28 серпня 2009 року по 30 липня 2010 року мали скласти 3 397 Євро; останній (двадцять перший платіж - Опціон) мав відбутися 30 серпня 2010 року, а скласти 3 480 Євро.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Відповідач не оплатив рахунки Позивача на загальну суму 23 779 Євро, що станом на 1 червня 2011 року становило 262784 грн. 82 коп..

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом.

В силу дії частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтею 6 Договору Позивач та Відповідач узгодили, що Позивач має право негайно розірвати договір шляхом надсилання Відповідачу письмового повідомлення, якщо на банківський рахунок Позивача неповністю перераховано будь-який платіж, який підлягає сплаті за цим Договором, протягом 14 днів з дати, коли такий платіж став належним до сплати.

З наявних в матеріалах справи доказів: (опису вкладення у лист з оголошеною цінністю та фіскального чеку від 17 червня 2011 року (т.1, а.с. 49)), вбачається, що 17 червня 2011 року Позивач направив Відповідачеві лист-вимогу, котра отримана Відповідачем 21 червня 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 48). Також з наявних у справі доказів (опису вкладення у лист з оголошеною цінністю та фіскального чеку від 14 вересня 2009 року (т.1, а.с. 53)) вбачається, що Позивачем Відповідачу направлялася і другий лист - вимога.

Водночас, в матеріалах справи наявні два листи-вимоги (т.1, а.с. 50-52; т.1, а.с. 54-56). Судом встановлено, що в обох цих листах позивач вказує на необхідність сплатити заборгованість по Договору, проте лише в одному (т.1, а.с. 50-52) висвітлено вимогу повернути предмет лізингу.

В своїх запереченнях Відповідач вказує на те, що вимога про повернення предмету лізингу отримана ним у вересні 2011 року, в зв'язку з чим апелянт оспорює законність нарахування неустойки за неповернення предмету лізингу починаючи з 1 серпня 2011 року, та оспорює законність рішення в частині задоволення даних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, в їх сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду критично оцінює такі доводи Відповідача з огляду на наступне. Як вбачається з цих листів, один з них (в якому т.1, ст. 50-52; йде мова про повернення предмету лізингу) містить дату його створення (13 червня 2011 року) та містить граничну дату, коли дана техніка повинна була бути повернена позивачу та знята з обліку в органах ДАІ (1 серпня 2011 року). При цьому суд зауважує, що дата створення даного листа передує даті підписання першої вимоги, а обумовлена дата повернення предмету лізингу наступила після надіслання першої вимоги та до настання дати надіслання другої вимоги (т.1, а.с. 54-56). Відповідно, на думку колегії Рівненського апеляційного господарського суду дана обставина опосередковано вказує на те, що лист - вимога (т.1, а.с. 50-52) з вимогою повернути предмет лізингу надіслано саме першим поштовим відправленням (т.1, а.с. 48-49). Окрім того, дане, на думку колегії суду, опосередковано підтверджується і тим, що Відповідачем не надсилалися Позивачу жодні листи з описанням неможливості повернути предмет лізингу до 1 серпня 2011 року в зв'язку з отриманням даної вимоги після настання цієї дати.

Відповідно, суд вважає доведеним факт отримання вимоги апелянта про повернення предмету лізингу 21 червня 2011 року.

Водночас, апріорі є неспростованим факт отримання обох вимог щодо сплати заборгованості (як вказано вище, в одній із них висвітлено і вимогу повернути предмет лізингу).

Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що а ні під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, а ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції Відповідачем не подано жодних доказів виконання вимог Позивача.

Водночас, пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З огляду на усе вищеописане, колегія суду розцінює лист-вимогу Позивача як розірвання Позивачем договору фінансового лізингу в односторонньому порядку з 1 серпня 2011 року, оскільки таке право Позивача передбачено умовами Договору та не суперечить вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин колегія суду приходить до висновку, що з 1 серпня 2011 року Договір був розірваний, а тому у Відповідача припинилося право користування та володіння предметами лізингу.

Статтею 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що відносини, які виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найом (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено умову згідно якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) статтею 610 Цивільного кодексу України визначається, як порушення зобовязання.

Також, Рівненський апеляційний господарський суд враховує те, що приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи усе вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та статтей 193, 198 Господарського кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 262784 грн., 82 коп. заборгованості по лізингових платежах за Договором ґрунтуються на Законі та Договорі, та підлягають до задоволення.

Водночас, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на усе вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує те, що Позивачем підставно та обґрунтовано проведено нарахування Відповідачу, на основі статті 785 Цивільного кодексу України, неустойку в подвійному розмірі плати (лізиногового платежу) після розірвання даного Договору Позивачем у односторонньому порядку з 1 серпня 2011 року.

Водночас, колегія суду перевірила правильність розрахунків зроблених Позивачем та погоджується з вірністю даного розрахунку.

Враховуючи усе вищезазначене, колегія суду приходить до висновку, про підставність та обґрунтованість стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки в розмірі 225244 грн. 13 коп., на основі статті 785 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним у даній судовій постанові, і до уваги судом не беруться.

Водночас колегія суду констатує факт того, що вищевказане рішення підлягає до часткової зміни з огляду на таке.

Суд першої інстанції, при винесенні оспорюваного рішення, у мотивувальній частині цього рішення прийшов до вірних висновків про підставність та обгрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 262784 грн., 82 коп. та про стягнення неустойки в розмірі 225244 грн., 13 коп..

Про те в резолютивній частині даного рішення місцевий господарський суд не вказав про задоволення по кожній із заявлених вимог (окремо вказавши суми боргу та неустойки), як передбачено пунктом 4 частини 1 статті 84 та частини 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, а помилково об'єднав їх у своїй резолютивній частині в одну суму.

Так, в силу дії пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України: резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог.

Зокрема, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в силу дії частини статті 84 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову в резолютивній частині рішення вказується розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконанні роботи та надані послуги, неустойки, штраф, пені, та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини 2 статті 84 цього Кодексу).

З огляду на вищевказане колегія апеляційного господарського суду констатує невідповідність висновків, викладених у резолютивній частині оспорюваного рішення обставинам справи.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне змінити оспорюване рішення господарського суду Волинської області в цій частині, та з огляду на це, частково задовольнити апеляційну скаргу Відповідача.

Керуючись статтями 99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 8 грудня 2011 року у справі № 5004/2427/11 змінити, висвітливши абзац 2 резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 3; код-21747631) на користь Компанія "СКАНІЯ КРЕДИТ АБ" (S-151 87 Сьодерталйє, Швеція; реєстраційний номер 556062-7373) 262 784 грн. 82 коп. заборгованості по лізингових платежах, 225 244 грн. 13 коп. неустойки та 9760 грн. 58 коп. витрат з судового збору.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 5004/2427/11 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.

1943/12