Постанова № 21371415, 07.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5019/2695/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №19-11 від 01.10.2011р.);

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б\н від 29.09.2011р.).

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю

«Райз-Захід»на рішення господарського суду Рівненської області від 14.12.2011р. у справі №5019/2695/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід»

про стягнення 1 588 120 грн. 26 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та річних,-

До початку засідання, розпорядженням голови Рівненського господарського суду від 02.02.2012р., внесено зміни до складу колегії суддів у справі №5019/2695/11, відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію суддів у складі: головуючий-суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І.(арк.справи 157).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 14.12.2011р. у справі №5019/2695/11 (суддя Крейбух О.Г.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна»(надалі в тексті ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід»(надалі в тексті ТзОВ «Райз-Захід») про стягнення 1588120 грн. 26 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та річних.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки прострочення Відповідачем оплати 1126974 грн. 08 коп. вартості поставленого Позивачем товару стверджено матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення 226473 грн. 80 коп. пені, 62772 грн. 79 коп. 3% річних та 171899 грн. 59 коп. втрат від інфляції є підставними та підлягають задоволенню за обґрунтованим розрахунком Позивача, виконаним з врахуванням ст.612 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України та умов Договору.(арк.справи 94-96).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»до ТзОВ «Райз-Захід»задоволити частково в частині стягнення 1126974 грн. 08 коп. суми основного боргу, а в решті позовних вимог: 171899 грн. 59 коп. збитків від інфляції, 226473 грн. 80 коп. пені та 62772 грн. 79 коп. трьох відсотків річних, 15000 грн. витрат на юридичну допомогу відмовити.

Скаржник зазначає, що прийняте рішення суду першої інстанції є незаконним з підстав неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи. Відповідно до умов укладеного Договору поставки та Специфікації №1 строк оплати вартості товару в термін до 01.12. 2010р. існував лише до перелічених асортиментів, кількості та вартості товару, який було поставлено Позивачем згідно Специфікації №1, оскільки, увесь інший товар, що поставлявся в рамках Договору поставки був поставлений поза межами Специфікації №1 та за видатковими наклад-ними, які не передбачають строку розрахунку за поставлений товар ні в термін до 01.12.2010р., ні в будь-який інший. Тому, товар на суму 4703377 грн. 03 коп. поставлений Позивачем не згідно Специфікації №1, а згідно видаткових накладних в рамках Договору поставки, Відповідач вважає, що вправі розрахуватися за такий товар в будь-який час, оскільки, ні Договолром поставки, ні видатковими накладними не передбачено конкретного строку розрахунку. Скаржник вважає незаконним рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Відповідача 15000 грн. витрат Позивача на юридичну допомогу.(арк.справи 43-44).

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зауважує, що ТзОВ «Райз-Захід»не заперечує факту отримання від ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»товару на загальну суму 5534694 грн. 08 коп., при цьому, відповідно до умов п.4.3 Договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №09/100319-1 від 19.03.2010р., строк оплати визначається в специфікаціях. Пунктом 1.2 вищевказаного Договору сторони погодили, що специфікації є невідємною частиною Договору поставки. Твердження Відповідача, що згідно Специфікації №1 від 19.03.2010 року було поставлено товар лише на суму 831317 грн. 05 коп. спростовується видатковими накладними, згідно яких товар поставляється на підставі Договору поставки №09/100319-1 продукції для сільгоспвиробництва від 19.03.2010р. Таким чином, на думку Позивача, у ТзОВ «Райз-Захід»немає жодних доказів і підстав стверджувати, що видаткові накладні не мають відношення до поставки товару на виконання Договору поставки.(арк.справи 125-133).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 30.12.2011р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 103).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.02.2012р. представник Відповідача повністю підтримав апеляційну скаргу, та просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»до ТзОВ «Райз-Захід»задоволити частково в частині стягнення суми основного, а в решті позовних вимо відмовити.

Представник Позивача у судовому засіданні 27.04.2011р. заперечив проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, оскаржуване рішення вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується представниками під час апеляційного провадження, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Україна»відповідно до реєстраційних дій, вчинених 16.03.2011р. перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід», що підтверджується довідкою №21-10/4847-4 Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 24.10.2011р.(арк.справи 77).

Матеріалами справи стверджується, що ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»-постачальник та ТзОВ СГП «Наша Україна»-покупець 19.03.2010р. уклали договір поставки продукції для сільгоспвиробництва №09/100319-1 (надалі в тексті Договір), згідно з яким постачальник зобо вязується передати покупцеві в обумовлений строк продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2 Договору визначено загальну кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови визначаються специфікаціями (додатками до Договору) та видатковими накладними, які є невідємною частиною Договору. Відповідно до п.2.2 Договору, строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікаціях. Строк оплати зазначається у специфікаціях.(п.4.3 Договору).

Сторони погодили у п.8.4.1 Договору умови відповідальності покупця у разі прострочення оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу.

Відповідно до Специфікації №1 від 19.03.2010р., строк оплати встановлено до 01.12.2010 року, а згідно Специфікації №2 від 01.09.2010р. строк оплати до 15.08.5011р.(арк.справи 23, 24).

Договір та Специфікації підписано директорами ТзОВ СГП «Наша Україна»та ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 19-24).

Матеріалами справи стверджено, що фактично через представника Водяного В.В., який діяв на підставі довіреностей №65 від 22.04.2010р., №81 від 15.05.2010р., №90 від 25.05.2010р., № 97 від 01.06.2010р., №116 від 21.07.2010р., №144 від 30.07.2010р., №154 від 23.08.2010р., №179 від 14.09.2010р., №200 від 20.09.2010р., №249 від 15.10.2010р. згідно видаткових накладних №130 від 22.04.2010р., №131 від 22.04.2010р., №139 від 22.04.2010р., №208 від 15.05.2010р., №207 від 19.05. 2010р., №249 від 26.05.2010р., №313 від 10.06.2010р., №314 від 10.06.2010р., №331 від 10.06.2010 р., №346 від 10.06.2010р., №347 від 10.06.2010 р., №357 від 21.07.2010р., №368 від 30.07.2010р., № 385 від 23.08.2010р., №461 від 14.09.2010р., №500 від 20.09.2010р., №531 від 15.10.2010р., №545 від 10.11.2010р., ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»передало, а ТзОВ СГП «Наша Україна» прийняло товар-отрутохімікати (засоби захисту рослин) на загальну суму 5534694 грн. 08 коп., та згідно Специфікацій №1 та №2, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 23-53)

ТзОВ СГП «Наша Україна» здійснило оплату товару несвоєчасно та не в повному обсязі всього сплачено 4407720 грн., що стверджується банківськими виписками.(арк.справи 82-89).

Виходячи із суми боргу 1126974 грн. 08 коп., Позивач згідно п.8.4.1 Договору, нарахував пеню за періоди 01.12.2010р. 01.06.2011р. та 15.08.2011р. 25.11.2011р., суми яких складають 226473 грн. 80 коп. та 6242 грн. 32 коп., а також на підставі ст.625 ЦК України, 171899 грн. 59 коп. втрат від інфляції та 62772 грн. 79 коп. -3 % річних, що стверджується розрахунком.(арк. справи 9-14).

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Статею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхіднихдля належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що між сторонами виникли відносини поставки, оскільки за умовами Договору передача товару не співпадає у часі з моментом його оплати.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржниквважаєтьсятаким, що прострочив,якщовін не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони у Договорі визначили строк виконання покупцем зобовязання повної оплати товару згідно Специфікації №1 до 01.12.2010р. та згідно Специфікації №2 до 15.08.2011р., проте, у вказані терміни товар не був оплачений Відповідачем, що стверджується матеріалами справи.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що Специфікації №1 та №2 є його невідємною частиною. Твердження Відповідача, що згідно Специфікації №1 від 19.03.2010р. було поставлено товар лише на суму 831317 грн. 05 коп., а решта товару є позадоговірною поставкою безпідставне і спростовується видатковими накладними.(арк.справи 23-53), в яких зазначено підставу передачі отрутохімікатів: Договір поставки продукції для сільгоспвиробництва №09/100319-1 від 19.03.2010р. Таким чином, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, що видаткові накладні не мають відношення до поставки товару на виконання Договору не знайшли свого документального підтвердження.

З огляду на зазначені обставини, колегії суддів вбачається вірним висновок місцевого господарського суду, що внаслідок неналежного виконання умов Договору утворилась за боргованість ТзОВ СГП «Наша Україна»-правопопередника ТзОВ «Райз-Захід» перед ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»в сумі 1126974 грн. 08 коп.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, пенею, штрафом, які боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Як зазначалось, сторони погодили у п.8.4.1 Договору умови відповідальності покупця у разі прострочення оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошово зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річні від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, на підставі ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 534, 550, 552, 625 ЦК України проведений Позивачем розрахунок пені за періоди 01.12.2010р. 01.06.2011р. та 15.08.2011р. 25.11.2011р., суми яких складають 226473 грн. 80 коп. та 6242 грн. 32 коп., а також на підставі ст.625 ЦК України, 171899 грн. 59 коп. втрат від інфляції та 62772 грн. 79 коп. -3 % річних місцевий суд дійшов до правильного висновку, що заявлені додаткові вимоги є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності покладення на Відповідача витрат Позивача, повязаних із оплатою послуг адвоката, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, представництво ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»у суді здійнював адвокат ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1624/10 від 24.06.1999р., що діяв на підставі довіреності №19-11 від 01.10.2011р. Надання адвокатом ОСОБА_1 юридичних послуг Позивачу здійснювалось на підставі договору про надання правової допомоги від 01.10.2011р. №11-03-07-пд, що стверджено його копією, долученої до матеріалів справи і на виконання умов якого, ТзОВ «Щьолково Агрохім Україна»сплатило адвокату гонорар у сумі 15 000 грн. платіжним дорученням від 24.11.2011р. №2315.(арк. справи 58, 90, 91, 154).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не вбачає, оскільки рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід»на рішення господарського суду Рівненської області від 14.12.2011р. у справі №5019/2695/11 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5019/2695/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

2020/12