Постанова № 21371395, 25.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року Справа № 16/5025/1973/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Грицюк М.В.

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства "Алмаз" на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 16/5025/1973/11 від 12.12.11р. (суддя Магера В.В.)

за позовом Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства "Алмаз"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про зобов'язати відповідача відкрити металеві ворота шляхом зняття навісних замків, що розташовані з внутрішньої частини воріт зі сторони ОСОБА_6 з метою надання власнику вільного доступу в будь-який час до частини залізничної під'їзної колії № 37 від металевих воріт до упору.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 5019/2649/11 від 20.12.11р., в задоволені позовуХмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства „Алмаз”, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про зобов'язання відповідача відкрити металеві ворота шляхом зняття навісних замків, що розташовані з внутрішньої частини воріт зі сторони ОСОБА_6 з метою надання власнику вільного доступу в будь-який час до частини залізничної під'їзної колії № 37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 п.м. у АДРЕСА_1. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не було доведено факту порушення відповідачем його охоронюваних прав чи законних інтересів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Хмельницьке приватне виробничо-торгівельне підприємство „Алмаз” звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 07.06.11р. у справі № 16/5025/1973/11 про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення від 07.06.11р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Також апелянт зазначає, що факт порушення відповідачем охоронюваних прав та законних інтересів скаржника підтверджується актами обстеження колії, листами фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на адресу Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства „Алмаз”, з яких вбачається безпідставна відмова відповідача зявитися до воріт, надати доступ до колії з метою її обстеження.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу не подав. У судовому засіданні представники заперечили проти апеляційної скарги, зазначивши, що вона є необґрунтованою, просять відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.12.11р. у даній справі слід скасувати із прийняттям нового рішення, яким позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 15.02.2002р. між ВАТ „Термопластавтомат” (продавець) та фізичною особою-підприємцем (далі по тексту постанови також ФОП) ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу №АЕР №156637, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 15 лютого 2002 року та зареєстрованим в реєстрі за №576, відповідно до якого продавець (ВАТ „Термопластавтомат”) зобов'язується передати у власність покупця приміщення металевих складів ОКСу, що розташовані в АДРЕСА_3, загальною площею 1574,3кв.м (склад Б-1 загальною площею 462,9кв.м., склад В-1 загальною площею 1111,4кв.м.), а покупець (ФОП ОСОБА_6) зобов'язується прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені у цьому договорі та пройти реєстрацію даного приміщення у Хмельницькому бюро технічної інвентаризації.

Будь-яких інших об'єктів нерухомості, складських площадок, залізничних (у тому числі і під'їзних) колій, огорожі (чи елементів огорожі) умови засвідченого у нотаріальному порядку договору не містять.

У супереч умовам договору купівлі-продажу від 15.02.2002 року, місцевий господарський суд, описуючи обставини та мотивуючи свою правову позицію в оскаржуваному рішенні, безпідставно змінив предмет позову та безпідставно до предмету позову включив складську площадку загальною площею 4118,0 кв.м, залізничну колію довжиною 46 метрів погонних (м.п.), зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами, що розташовані в АДРЕСА_3

Умовами договору купівлі-продажу від 15.02.2002 року (пункт 3.1) визначено, що передача об'єкту здійснюється продавцем покупцю по акту (який є невід'ємною частиною даного договору) в 3-х денний строк з моменту оплати за даний об'єкт.

Матеріали справи містять акт (а.с.55).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши зазначений письмовий доказ, приходить до висновку, що як документ, яким має бути здійснена передача-прийом нерухомості за договором купівлі-продажу від 15.02.02р., акт не відповідає загальноприйнятим нормам бухгалтерського обліку, оскільки він не містить місця його складання, дати складання, відомостей про те, що передається (а оскільки акт є невід'ємною частиною даного договору, об'єкти нерухомості, зазначені у предметі договору, мають співпадати із об'єктами нерухомості, що зазначаються у акті).

Адже щоб придбані об'єкти за договором купівлі-продажу від 15.02.02р. були визнані у подальшому активами, вони мають бути зараховані на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів (п.6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509).

До введення в експлуатацію об'єктів основних засобів витрати підприємства на їхнє придбання (створення) відображаються в складі незавершених капітальних інвестицій - рахунок 15. Введення в експлуатацію об'єктів основних засобів в обов'язковому порядку повинне супроводжуватися оформленням облікової документації, передбаченої наказом Мінстату України від 29 грудня 1995 року N 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку". До таких типових форм, зокрема, відноситься 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ".

Наявним у даній справі актом здійснювався комісійний огляд та передача приміщення металевих складів Оксу загальною площею 1574,3 кв.м., складської площадки загальною площею 4118,0 кв.м, залізничної колії довжиною 46 п.м, зовнішньої огорожі з залізобетонних плит з металевими воротами. Комісія признає, що ВАТ "Термопластавтомат" приміщення здає, технічний стан якого докладно викладено у акті експертної оцінки, а суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 приймає без претензій.

Підписи уповноважених осіб (нач.БЕБІС Мамриги М.З., бухгалтера Костюк Н., заст.фін.директора Котляра С.М.) на акті від сторони, яка передає, печаткою не скріплені.

Печаткою скріплений лише підпис Голови правління-Генерального директора ВАТ "Термопластавтомат" Р.Я.Хуновича, яким він затвердив акт 18.04.02р.

Недотримання форми та змісту акту прийому-передачі, як первинного бухгалтерського документа, невідповідність його змісту предмету договору купівлі-продажу від 15.02.02р., порядку його складання призвело до того, що ОСОБА_6, як покупець, прийняв у власність не лише приміщення металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв.м., а й без будь-яких правових підстав складську площадку загальною площею 4118,0 кв.м, залізничну колію довжиною 46 метрів погонних (м.п.), зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами, що розташовані в АДРЕСА_3

При цьому жодних доказів, на підставі чого ОСОБА_6 набув право на складську площадку загальною площею 4118,0 кв.м, залізничну колію довжиною 46 метрів погонних (м.п.), зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами ні суду місцевому ні суду апеляційному представниками ОСОБА_6 надано не було.

Таким чином акт (без дати, місця його складення), затверджений головою правління-генеральним директором ВАТ "Термопластавтомат" Р.Я.Хуновичем 18.04.02р. може вважатися чинним, як додаток до договору купівлі-продажу від 15.02.02р. виключно у межах передачі покупцю приміщення металевих складів загальною площею 1574,3 кв.м.

18.04.2002р. (у день затвердження акту головою правління) Хмельницьким БТІ видано Реєстраційне посвідчення, згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 на праві приватної власності належить приміщення металевих складів ОКСу загальною площею 1574,3 кв.м., про що вчинено запис в реєстрову книгу №1 за реєстровим №4/332 (а.с.56).

Цим же реєстратором для ОСОБА_6 видано технічний паспорт на приміщення (виготовлений 19.06.08р. працівником БТІ ОСОБА_13) по АДРЕСА_4 власнику ОСОБА_6.(а.с.53). Однак у технічному паспорті на приміщення на сторінці "Експлікація внутрішніх площ по плану будівлі літер АДРЕСА_4 без будь-яких правових підстав працівниками Хмельницького БТІ вноситься запис:

Складські площадки 4118,0

Залізнична колія 46 п.м.

Огорожа з воротами 543,9 м.

Відповідно до пункту 1.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності (далі - Положення) визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

В силу п.1.6. Положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Ні складські площадки, ні залізнична колія довжиною 46 п.м., ні залізобетонна огорожа з воротами не могли бути внесеними до технічного паспорту, оскільки вони не є об'єктами нерухомого майна - тимчасовими спорудами, а також спорудами, які пов'язані фундаментом із землею.

В подальшому зазначені невідповідності як у договорі купівлі-продажу, акті, реєстраційному посвідченні та технічному паспорті призвели до того, що відповідач звертався до суду про визнання права власності адміністративно-побутове приміщення, яке було предметом договору купівлі-продажу від 15.02.02р. і узагальнювалося приміщенням металевих складів Оксу (а.с.64-65).

А у 2009 році ФОП ОСОБА_6 намагався визнати право власності на складську площадку загальною площею 4118,0 м.кв., залізничну колію довжиною 46 м.п., зовнішню огорожу з залізобетонних плит з металевими воротами, що розташовані за адресою АДРЕСА_4, де рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.12.09р. у справі №17/20/4800 у позові йому було відмовлено.

У свою чергу Хмельницьке приватне виробничо-торгівельне підприємство "Алмаз" згідно договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року придбало у ВАТ „Термопластавтомат” під'їзну колію №37 від стрілочного переводу №115а до упору, довжиною 174,7 м., за ціною 17470 грн., яка розміщена за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10).

Договір купівлі-продажу від 07.09.2006 року є чинним, предметом спору у судових інстанціях не був.

Пунктами 4.1. та 4.2. даного договору передбачено, що право власності на товар, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту повної оплати товару та підписання акту приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі підїзної колії від 21.11.2006р. комісія у складі технічного директора Щиренко В.М., головного бухгалтера Рижук Р.О., заст. Голови правління ген. Директора по заг. Питанням Гуріненко О.М., інженера-технолога Пилипенка Л.А., покупець ХПВТП „Алмаз” в особі генерального директора Гуменюка В.М., провели огляд та передачу ХПВТП „Алмаз” підїзної колії №37, довжиною 174,7 погонних метри, загальною вартістю 17 470 грн.

Зазначений факт встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.12.09р. у справі №17/20/4800 (а.с.99, сторінка рішення 5, передостанній абзац).

За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Встановивши невідповідність фактичної довжини колії цифровим показникам у договорі та акті прийому-передачі, сторони 28.05.10р. уклали додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 07.09.10р. та акт прийому-передачі, у яких виправили допущені помилки щодо довжини колії. Загальна довжина придбаного майна - під'їзної колії №37 від переднього стику рамних рейок стрілочного переводу №115а до упору становить 204,7 м.п. (а.с.12-13).

Зазначена додаткова угода була предметом судового спору у справі №22/5025/715/11, де рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.05.11р. відмовлено у позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 до Хмельницького приватного виробничо-торговельного підприємства "Алмаз" та відкритого акціонерного товариства "Термопластавтомат" у визнанні такої угоди недійсною. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.11р. у цій же справі рішення господарського суду Хмельницької області від 30.05.11р. залишено без змін.

Таким чином колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у власності позивача перебуває під'їзна колії №37 від переднього стику рамних рейок стрілочного переводу №115а до упору, довжиною 174,7м.п.

07.11.2007р. №34 Хмельницькою міською радою було прийнято рішення про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ „Термопластавтомат” та надано згоду на розробку позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1059 кв.м. під обслуговування під'їзної колії №37 по АДРЕСА_1 (а.с.14).

13.07.2011р. актом огляду під'їзної колії, складеним за участю голови комісії ДСЗ Нікітченко М.М., членів комісії ПД-20 Марченко В.О., представника ХПВТП „Алмаз” Грицюка М.В., зафіксовано, що колія відповідає вимогам ПТЕ та інструкції ЦП-0138 до залізобетонної огорожі колії №37.

Також у акті зафіксовано, що у зв'язку із відсутністю доступу від металевих воріт залізобетонної огорожі до тупика (упору) колії №37, колія для подачі та прибирання вагонів закривається (а.с.23).

13.07.2011р. на ім'я директора Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства „Алмаз” Репетюк Є.Є. головним спеціалістом Грицюком М.В., було складено доповідну записку про те, що при огляді залізничних під'їзних колій не була оглянута ділянка колії № 37 від металевих воріт до тупика в зв'язку з тим, що не було до неї доступу (а.с.24).

Листом від 18.08.2011р.№236 Хмельницьке приватне виробничо-торгівельне підприємство „Алмаз” звернулось до ОСОБА_6 із проханням відкрити металеві ворота 23 серпня 2011 року о 10.00 з метою проведення огляду під'їзної колії працівниками ст. Гречани (а.с.25).

23.08.2011р. головним інженером Зущаком В.І. та водієм 2-го класу ОСОБА_22 було складено акт про те, що металеві ворота заварені, зазначено, що приватний підприємець ОСОБА_6 23 серпня 2011 р. на 10.00 на базу №2 (АДРЕСА_1) для участі у відкритті воріт не прибув, хоча лист отримав 19.08.2011р. (а.с.26).

09.09.2011р. позивач направив відповідачу повторного листа за №252 з проханням направити свого представника при відкритті воріт працівниками позивача 13 вересня 2011 року о 15год.00хв. (а.с.27).

12.09.2011 року ФОП ОСОБА_6 направив Хмельницькому приватному виробничо-торгівельному підприємству „Алмаз” листа б/н, згідно якого дав відповідь та повідомив, що встановлені ворота закривають доступ до його території та практично є елементом огорожі та відповідно захищають його права власника нерухомого майна (а.с.29).

Актом обстеження залізничної колії від 13.09.2099р. було встановлено про неможливість обстеження та користування залізничною колією №37 довжиною 204,7 м. ХПВТП „Алмаз”, оскільки ФОП ОСОБА_6 встановлені ворота закриті на замки (а.с.30)

16.09.2011р. позивач листом №261 повідомив відповідача про врегулювання спору до 01.10.2011р. та направити відповідні пропозиції (а.с.31).

Листом №145 від 29.09.2011р. відповідач повідомив позивача, що спірне майно придбане у ВАТ „Термопластавтомат” згідно договору в 2002 році, в акт приймання-передачі від 18.04.2002р. було включено частину колії довжиною 46 п.м. (а.с.32).

25.06.2010р. рішенням господарського Хмельницької області по справі №4/3/4380 у позові ХПВТП „Алмаз” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ВАТ „Термопластавтомат” та Хмельницької міської ради до ФОП ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні під'їзною колією №37 від стрілочного переводу №115а до упору, довжиною 174,7 м., за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення металевих воріт, які належать відповідачу, було відмовлено (а.с.88-91).

Суд першої інстанції ухвалою від 29.11.11р. (а.с.69) зобов'язав сторони спільно із працівниками залізниці провести огляд залізничної колії з метою визначення можливості її використання за цільовим призначенням.

08.12.2011р. на вимогу ухвали суду першої інстанції проведено обстеження ділянки колії №37 за участю комісії у складі начальника станції Гречани Свинарчука Є.В., начальника дільниці №2 відокремленого підрозділу Хмельницької дистанції колії (ПЧУ-2) Мартинюка Г.І., представника від ПВТП „Алмаз” Грицюка М.В., представника від ОСОБА_6 ОСОБА_2. (а.с.106).

Даним актом обстеження від 08.12.2011р. було встановлено, що дана ділянка колії №37 від воріт до упору знаходиться в аварійному стані та потребує капітального ремонту. Рух по даній ділянці колії заборонено. А також використання даної ділянки колії за цільовим призначенням можливе після проведення капітального ремонту колії.

Висновок суду першої інстанції, після надання оцінки актам обстеження залізничної колії, які наявні в матеріалах справи, і на які посилається позивач, що вони не засвідчують у повній мірі об'єктивне існування перешкод у здійсненні права власності та не є достатніми доказами протиправної поведінки відповідача, оскільки зазначені документи складені в односторонньому порядку, ворота та огорожа були встановлені ВАТ „Термопластавтомат”, що підтверджується постановою Житомирського апеляційного суду по справі №17/20/4800, а будь-які інші докази відсутні, є передчасним та помилковим.

У сукупності зазначених обставин вище Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем такими діяннями чиняться перешкоди для позивача у володінні, користуванні та розпорядженні власністю - під'їзної колії №37 від переднього стику рамних рейок стрілочного переводу №115а до упору, довжиною 174,7м.п.

За змістом частини 3 статті 13 Конституції України власність зобовязує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі субєкти права власності рівні перед законом.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як зазначалося судом апеляційної інстанції у даній постанові вище, відповідачем - ФОП ОСОБА_6 здійснюються перешкоди у користуванні майном, що полягає у неможливості використовувати колію №37, у тому числі і для ремонтно-відновлювальних робіт.

Перешкода чиниться у формі недопуску як працівників позивача так і працівників залізниці через металеві ворота, які зачинені за допомогою навісних замків. Це при тому, що ні огорожа залізобетонна, ні металеві ворота, які є складовою частиною огорожі, відповідачу на праві власності не належать.

Позивач звертався із позовом про усунення перешкод користування під'їзною колією №37 від стрілочного переводу №115 а до упору, довжиною 174,7 м., за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення металевих воріт, які належать відповідачу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.06.10р. у справі №4/3/4380 було відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем його охоронюваних прав чи законних інтересів, у тому числі і з підстав відсутності оформленого права власності чи права постійного користування земельною ділянкою.

Даним позовом позивач просить зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 відкрити металеві ворота шляхом зняття навісних замків, які знаходяться з внутрішньої частини воріт зі сторони ОСОБА_6 з метою надання власнику Хмельницькому приватному виробничо-торговельному підприємства «Алмаз» вільного доступу в будь-який час до частини залізничної під'їзної колії № 37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 п.м. у АДРЕСА_1.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявне порушене цивільне право позивача відповідачем і воно підлягає захисту.

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України, захисту підлягає цивільне право, яке існує і є порушеним іншими особами на момент звернення за захистом.

За змістом статті 20 Господарського кодексу (ГК) України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

В силу статті 391 ЦК України визначено, що лише власнику майна надане право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зміст позову про усунення перешкод в користуванні належним позивачу майном стосується протиправного вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Рівненський апеляційний господарський суд відхиляє покликання представників відповідача на ті обставини, які вже встановлені судовими рішеннями (у справах №4/3/4380, 19/2262) щодо відсутності у позивача права власності на частину залізничної під'їзної колії №37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 метри погонних, а відтак не доводяться знову при вирішенні спору між тими ж сторонами.

Як зазначалося судом апеляційної інстанції вище відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дослідивши усі фактичні обставини даної справи, письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем були спростовані раніше встановлені факти щодо відсутності у нього права власності на частину залізничної під'їзної колії №37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 метри погонних.

В силу частини 5 статті 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

У даному випадку вимога позивача "зобов'язати відповідача відкрити металеві ворота шляхом зняття навісних замків, що розташовані з внутрішньої частини воріт зі сторони ОСОБА_6 з метою надання власнику вільного доступу в будь-який час до частини залізничної під'їзної колії № 37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 п.м. у АДРЕСА_1" у свою чергу може порушити права відповідача.

Відкриті цілодобово металеві ворота можуть спонукати третіх осіб до протиправного проникнення як на територію позивача так і на територію відповідача, а також вчинення можливих протиправних діянь такими третіми особами.

З огляду на зазначене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 має надати Хмельницькому приватному виробничо-торгівельному підприємству "Алмаз" доступ до частини залізничної під'їзної колії №37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 метри погонних у АДРЕСА_1.

Виконання даної постанови в цій частині має здійснюватися шляхом визначення відповідальних осіб як позивача так і відповідача, на яких буде покладено обов'язок здійснювати контроль доступу до частини залізничної під'їзної колії №37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 метри погонних, та у яких будуть наявні ключі від замків, на які замикаються металеві ворота.

Видачу наказу в цій частині доручити господарському суду Хмельницької області.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства "Алмаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.12.11р. у справі №16/5025/1973/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) надати Хмельницькому приватному виробничо-торгівельному підприємству "Алмаз" (29000, м. Хмельницький, вул. Красовського, 6/1, код ЄДРПОУ 23829770) доступ до частини залізничної під'їзної колії №37 від металевих воріт до упору довжиною 55,4 метри погонних у АДРЕСА_1.

Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

В решті позову відмовити.

Справу №16/5025/1973/11 повернути господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.

1784/12