Рішення № 21371042, 08.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2012 р. Справа № 5019/2685/11

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РІВНЕРЕМБУД"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

про визнання договорів недійсними

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1 дов. № 2 від 20.12.11 р.

Від відповідача : ОСОБА_2 за дов. 219 від 01.02.11 р.

У судовому засіданні 26 грудня 2011 року було оголошено перерву.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнерембуд" звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" у якій просить визнати недійсними договір іпотеки № 281-06/1 від 12.12.2006 р. та договір іпотеки № 401-07/1 від 17 грудня 2007 року з посиланням на таке.

Укладаючи іпотечні договори, директор ТОВ "РІВНЕРЕМБУД" необхідного обсягу цивільної дієздатності не мав, оскільки рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Рівнерембуд" оформлені протоколом № 5 від 06 грудня 2006 р. та протоколом № 3 від 05 грудня 2007 р. є недійсними.

Тобто, укладаючи договір та самостійно визначаючи порядок і спосіб відчуження основних фондів товариства - на безоплатній основі, в рахунок виконання зобов'язань третьої особи, шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, директор уклав правочин, який суперечить цілям та предмету діяльності товариства, вирішив питання, яке відноситься до виключної компетенції зборів учасників без цього органу управління.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 червня 2010 р. по справі № 2/85 задоволено позов учасника товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Рівнерембуд" ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Рівнерембуд" від 06 грудня 2006 р. та від 05 грудня 2007 року.

Угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Згідно п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.

Відповідач позов заперечив, посилаючись на таке.

З аналізу норм чинного законодавства України (ст.ст. 8, 88, 143, 317, 572, 575 ЦК України; Закону України "Про іпотеку", Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року №803 Про затвердження порядку відчуження об'єктів державної власності) та статуту ТзОВ - фірма "Рівнерембуд" як установчого документу товариства з обмеженою відповідальністю (ст.143 ЦК України), випливає, що дійсно для відчуження майна ТзОВ -фірма "Рівнерембуд" на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, необхідно рішення Загальних зборів учасників товариства, яке прийняте 3/4 загальної кількості голосів учасників, (п.п.16 п.4.3. Статуту).

Якщо проаналізувати норми Закону України "Про господарські товариства", які діяли на момент укладення Договорів іпотеки, то майно, а саме: будівлі та споруди за адресою: м.Рівне, вул.Олексинська,15 «а»являється власністю Товариства як юридичної особи (ст.12 ЗУ "Про господарські товариства"), а не його учасників. Товариство, в свою чергу, розпоряджається майном через створені та уповноважені на те статутом органи управління. Серед таких органів управління є Директор.

В Статуті ТзОВ-фірма "Рівнерембуд" наявна норма, яка регламентує, що Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів Учасників (п.4.6. Статуту). Крім того, до компетенції директора відноситься питання про укладення будь-яких видів цивільно-правових угод, враховуючи обмеження, вказані в Статуті (пп. «к»п.4.6. Статуту). Вирішення питання про передачу директором товариства майна в іпотеку чи укладення ним договору іпотеки, як одного з видів цивільно-правових угод, Статутом не обмежується. Не відноситься таке питання до виключної компетенції зборів Учасників, а відтак укладення договорів іпотеки згідно з Статутом ТзОВ - фірма "Рівнерембуд", не потребує розгляду на зборах учасників товариства.

Крім того право-/дієздатність сторін, а також уповноважених представників при укладенні та нотаріальному посвідченні Договору іпотеки перевірялась також відповідними приватними нотаріусами, які здійснювали нотаріальне посвідчення договорів іпотеки.

Позивач у своїй заяві прирівняв договір іпотеки з договором про відчуження майна. Таке твердження є безпідставним та необґрунтованим ні нормами законодавства України, ні теорією цивільного права в Україні. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року №803 Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності, відчуження майна - це передача права власності на майно юридичними чи фізичними особами за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком.

З огляду на аналіз ст. 317 Цивільного кодексу України, зміст права власності складається із з трьох правомочностей власника: 1) правомочності володіння; 2) правомочності користування; 3) правомочності розпорядження. Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі. Відчуження майна у цивільному праві - один із способів здійснення власником правомочності розпоряджатися належним йому майном шляхом передачі цього майна у власність іншій особі. При іпотеці майна не відбувається переходу права власності на майно, а лише обмежується право розпорядження майном для власника майна - іпотекодавця, в даному випадку ТзОВ-фірма "Рівнерембуд", а отже, такий правочин не є договором про відчуження майна. Відповідно до ст.1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека визначається як застава нерухомого майна, що залишається у володінні Заставодавця або третьої особи. Тому, Директор товариства, який представляє інтереси товариства (в т.ч. і його учасників) у період між Загальними зборами учасників, приймаючи рішення про передачу в іпотеку майна та підписуючи договори іпотеки товариства діяла в межах та у спосіб, що прямо передбачений Статутом Товариства та діючим законодавством України.

Між ВАТ "КРЕДОБАНК" (повним правонаступником якого є ПАТ "КРЕДОБАНК") та ТзОВ-фірма "Рівнерембуд" підписано проміжні Акти перевірки заставленого майна, що свідчить про фактичне взаємне виконання сторонами умов Договору іпотеки (вчинення дій, що свідчать про прийняття до виконання правочину).

На думку відповідача, з огляду на зазначене вище, правові підстави для визнання Договору іпотеки недійсним відсутні.

Окрім того, просить застосувати строк позовної давності.

Також відповідач зазначає, що справа непідсудна господарському суду Рівненської області.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівнерембуд" уклало із відповідачем договір іпотеки №281-06/1 від 12 грудня 2006 року та договір іпотеки № 401-07/1 від 17 грудня 2007 року, відповідно до яких 16 об'єктів нерухомого майна Товариства, передані в іпотеку РФ ВАТ "Кредобанк" з метою забезпечення належного виконання зобов'язань НІПП "Техноцентр", що здійснено за рішенням загальних зборів учасників Товариства від 06 грудня 2006 року, та зафіксовано у протоколі № 5. Крім того, те саме майно передано в повторну іпотеку, відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства від 05 грудня 2007 року, що зафіксовано у протоколі № 3.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до п.4.3 Статуту до виключної компетенції зборів учасників належить визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його звітів про їх виконання (п. 1) в переліку виключної компетенції зборів учасників). Цілями та предметом діяльності товариства є більш повне забезпечення суспільних потреб в товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах і послугах та реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів його Учасників та членів трудового колективу (п. 2.1 Статуту).

До виключної компетенції зборів учасників належить також питання про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства (п. 16) в переліку виключної компетенції зборів учасників).

В свою чергу, пунктом. 5.3 договору іпотеки № 281-06/1 від 12 грудня 2006 року та договору іпотеки № 401-07/1 від 17 грудня 2007 року, передбачено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки - на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність.

Укладаючи, зазначені вище, іпотечні договори, директор ТзОВ "РІВНЕРЕМБУД" необхідного обсягу цивільної дієздатності не мав, оскільки рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Рівнерембуд" оформлені протоколом № 5 від 06 грудня 2006 р. та протоколом № 3 від 05 грудня 2007 р. є недійсними.

Тобто, укладаючи договір та самостійно визначаючи порядок і спосіб відчуження основних фондів товариства - на безоплатній основі, в рахунок виконання зобов'язань третьої особи, шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, директор уклав правочин, який суперечить цілям та предмету діяльності товариства, вирішив питання, яке відноситься до виключної компетенції зборів учасників без цього органу управління.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 червня 2010 р. по справі № 2/85 задоволено позов учасника товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Рівнерембуд" ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Рівнерембуд" від 06 грудня 2006 р. та від 05 грудня 2007 року.

Позов задоволено з наступних підстав.

Учасниками Товариства є дві особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Частка у статутному капіталі кожного із них становить 50%.

Відповідно до п.4.4 Статуту збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності не менше як 60 відсотків голосів. Пункт Статуту відповідає ст.60 Закону України "Про господарські товариства".

Однак, на момент проведення зборів один з учасників Товариства - ОСОБА_3, що підтверджується документами - закордонний паспорт, перебував за межами України. Тому слід вважати, що рішення прийняті загальними зборами за відсутності кворуму, тобто збори були неправомочними.

Так, судом зазначено, що як вбачається із протоколу № 5 від 06 грудня 2006 р. не було дотримано порядок денний.

Першим питанням порядку денного зазначено питання - забезпечення своєчасного та повного повернення кредитних коштів НІПП "Техноцентр". В той же час в протоколі вказано, що обговорювалися два питання:

1) Про звернення НІПП "Техноцентр" до РФ ВАТ "Кредобанк" з метою отримання кредитної лінії в розмірі 2000000,00 (два мільйони) гривень.

2) Про передачу РФ ВАТ "Кредобанк" в іпотеку 16 об'єктів нерухомого майна Товариства.

Крім того, в порушення ст.62 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ (із змінами та доповненнями), директор Товариства, була Головою зборів.

Не було дотримано порядок денний Загальних зборів учасників і 05 грудня 2007 року (протокол № 3). Так, першим питанням порядку денного зазначено: "1. Про забезпечення своєчасного та повного повернення кредитних коштів НІПП "Техноцентр". В той же час, як видно із протоколу, загальними зборами обговорювалися два питання:

1) Про звернення НІПП "Техноцентр" до РФ ВАТ "Кредобанк" з метою отримання кредитної лінії в розмірі 1000000,00 (один мільйон) доларів США.

2) Про передачу РФ ВАТ "Кредобанк" в повторну іпотеку будівлі та споруди за адресою: м.Рівне, вул.Олексинська, 15а.

Окрім того, відповідно до п.4.1 Контракту, директор товариства має право укладати від імені товариства угоди про заставу та оренду нерухомого майна лише після погодження на загальних зборах товариства.

Угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають.

Згідно п.8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю суд відхиляє з таких мотивів.

Згідно ч.1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, вирішення питання про територіальну підсудність ставиться в залежність від категорії спору. Так, згідно ч. 1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо.

Предметом спору в справі є визнання недійсним договорів іпотеки, предметом яких, в свою чергу, є зобов'язання Майнового Поручителя (в даному випадку позивача) у випадку невиконання Боржником зобов'язань перед Кредитором (відповідачем), передати у власність Кредитору предмету іпотеки (п. 5.4.1 Договору іпотеки № 401-07/1 та № 281-06/1).

Таким чином, позивач (ТОВ - фірма "Рівнерембуд") звертаючись з позовом до господарського суду Рівненської області, керувався приписами ч.1ст.15 ГПК України, яка дає йому право обрати територіальну підсудність за своїм місцезнаходженням як зобов'язаної за Договором сторони (постанова ВГСУ від 19.02.2009р. спр.№ 20/298, від 29.03.2011р. № 2/256-10(61/1), оскільки в силу умов оспорюваних договорів він має певні зобов'язання, зокрема, передати у власність предмет іпотеки. Крім того, відповідні зобов'язання позивача існували саме на момент подання позову, а згідно п. 20.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.

Заяву відповідача про застосування строків позовної давності суд також відхиляє, оскільки відлік указаного строку розпочинається від моменту, коли сторона довідалась, або могла довідатись про порушення свого права (ст. 201 ЦК України), який пов'язаний із рішенням суду по справі №2/85, а відтак, він не сплив.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. 80-82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Договір іпотеки №281-06/1 від 12.12.2006 року та договір іпотеки № 401-07/1 від 17 грудня 2007 року визнати недійсними.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м.Львів, вул.Сахарова,78, ЄДРПОУ 09807862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РІВНЕРЕМБУД" (33009, м.Рівне, вул.Олексинська, 15-а, ЄДРПОУ 3121106) 941 грн.00 коп. судового збору.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Войтюк В.Р.

Повне рішення складено: "09" лютого 2012 року.