Ухвала суду № 21371038, 27.01.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2012 р. Справа № 5019/2720/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кран - стандарт"

до відповідача Державне підприємство "Острозьке лісове господарство"

про стягнення 22 828 грн. 15 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність б/н від 19.12.2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №12 від 06.01.2012 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України розяснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ПІК України.

В судовому засіданні 26.01.2012 оголошувалсь перерва до 27.01.2012 10:00год.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кран-Стандарт" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Державного підприємства "Острозьке лісове господарство" 22828,15грн., з яких 18779,60грн. сума основного боргу та 4048,55грн. пені по договору № 62 від 30.08.2009 року про виконання робіт по ремонту козлового крана ККМ-10 заводський номер 45.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги частково заперечив, зауваживши, що позивачем безпідставно включено до позовних вимог заборгованість, що виникла на підставі іншого договору укладеного позивачем та відповідачем. Зазначив також, що 27.12.2011 року відповідачем частково оплачено суму основного боргу в сумі 9000,00грн. Стосовно нарахування пені заперечив, вказуючи на неправильне нарахування.

Вивчивши у відкритому судовому засіданні подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кран-Стандарт" (виконавець) та Державним підприємством "Острозьке лісове господарство" (Замовник) був укладений Договір про виконання робіт №62 (далі - Договір №62), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання виконати роботи по ремонту козлового крана ККМ-10 реє. №б/н, зав. №45.

Пунктом 3.2. Договору №62 визначено, що сума виконаних робіт складає 88228,50грн, та включає в себе єдиний податок 10% і може бути змінена в залежності від фактично виконаних об'ємів робіт після укладення додаткової угоди. Замовник проводить попередню оплату (аванс) в розмірі 40% від загальної вартості погодженого кошторису (пункт 3.3 Договору №62).

Виконані "Виконавцем" роботи оформляються "Сторонами" актом прийому-передачі виконаних робіт (пункт 3.4 Договору №62).

Відповідно до п.3.5. Договору №62, розрахунки за фактично виконані роботи проводяться на протязі 5-ти календарних днів на підставі виконаних об'ємів робіт по актам прийому-передачі.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, які підписані відповідачем і скріплені печаткою за вересень 2009 року на суму 12500 грн., за жовтень 2009 року на суму 32359,19 грн., за грудень 2009 року на суму 43369,41 грн.

Відповідач протягом 2009-2010 років здійснив часткову оплату виконаних позивачем по Договру №62 робіт. Відповідно до проведеного сторонамми акту звірки станом на 01.11.2010 року за відповідачем рахувалась заборгованість за виконані позивачем роботи в сумі 25000,10 грн., що не заперечується та підтверджується представниками сторін в судовому засідані.

В обгрунтування заперечень на позовні вимоги відповідачем подано платіжні доручення №338 від 11.03.2011 на суму 3000 грн., №391 від 17.03.2011 на суму 3000 грн., №682 від 29.04.2011 на суму 7000 грн., №883 від 30.05.2011 на суму 8400 грн., відповідно до яких відповідач оплачував борг перед позивачем.

Так, на момент звернення позивача до суду, борг відповідача перед позивачем по Договору №62 від 30.08.2009 року становить 3600,10 грн.

Позивач заявив позовні вимоги в сумі 18779,60 грн. основного боргу та 4048,55 грн. пені. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №62 від 30.08.2009 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 24.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кран-Стандарт" та Державним підприємством "Острозьке лісове господарство" був укладений Договір про виконання робіт №18 (далі - Договір №18), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобовязання виконати роботи по ремонту козлового крана ККМ-10 реє. №Р2547, зав. №45. Вартість виконуваних робіт за даним договором становить 15179,50 грн. (п.3.1. Договору №18).

На виконання умов Договору №18 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кран-Стандарт" виконані роботи на суму 15179,50 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт.

Суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно включено до позовних вимог вартість робіт виконаних згідно Договору №18 від 24.05.2011 в сумі 15179,50 грн. так як позов обгрунтовано посиланнями на неналежне виконання відповідачем Договору №62 від 30.08.2009 року, а тому в цій частині вимог суд відмовляє в задоволенні.

Крім того, відповідачем в судовому засіданні подано копію платіжного доручення №313 від 27.12.2011 року, як доказ часткової оплати заборгованості, згідно якого, як стверджує відповідач ним сплачено на рахунок позивача 9000,00грн. Призначенням платежу у вказаному платіжному дорученні №313 від 27.12.2011 року зазначено: "Погашення кредиторської заборгованості".

Однак у платіжному дорученні від 27.12.2011 року не зазначено, згідно якого саме договору проводиться оптата боргу (Договору №62 від 30.08.2009 року чи Договору №18 від 24.05.2011). З пояснень представників сторін вбачається, що платіжним дорученням №313 від 27.12.2011 року на суму 9000,00грн. відповідачем оплачено частину боргу згідно Договору №18 від 24.05.2011. А тому, вказане платіжне доручення не може бути прийняте судом як доказ оплати заборгованості по Договору №62 від 30.08.2009 року.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по по Договору №62 становить 3600,10 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 3600,10 грн. стверджується матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п.5.1 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі півтори облікової ставки НБУ від суми неоплачених робіт за кожний день прострочення.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з наведеної норми, умова застосування відповідальності у вигляді пені пов'язується з настанням строку виконання зобов'язання, а не з моментом пред'явлення вимоги чи з іншою датою. Припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання визначається датою спливу шістимісячного терміну від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, зазначене не враховано позивачем при проведенні розрахунку пені.

В судовому засіданні судом здійснено перерахунок пені, яка з урахуванням заявлених позивачем вимог, оплати заборгованості відповідачем по актам здачі-приймання робіт за жовтень-листопад 2009 року, а також з урахуванням проплат здійснених відповідачем у 2010 році, становить 2851,34грн. за період з 06.01.2010 по 06.07.2010 (підстава виникнення заборгованості - акт здачі-приймання робіт за грудень 2009 року по Договору № 62, сума заборгованості на яку проведено нарахування пені - 32521,60 грн. з урахуванням зменшення суми заборгованості протягом періоду нарахування).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3600,10 грн. основного боргу, 2851,34 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з покладенням витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Острозьке лісове господарство" (35800, Рівненська обл., м.Остріг, вул.Незалежності, 167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кран-Стандарт” (33028, м. Рівне, вул.Соборна, 370Б) 3600,10 грн. заборгованості, 2851,34грн. пені та 471,88 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.

підписано "01" лютого 2012 р.