Рішення № 21370379, 07.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2012Справа №5002-24/3852-2011 За позовом Обслуговуючого кооперативу "Садівницьке товариство "Мускат" (69035, АР Крим, Сімферопольський район, с. Лікарняне, вул.Набережна, буд.3)

До відповідача Колективного підприємства "Альянс" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіної, буд.57 В/2 А)

Про розірвання договору підряду та стягнення 252 057,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 18.09.11, представник, паспорт НОМЕР_1 виданий 26.08.2009р.

Від відповідача не зявився.

Обставинисправи: до господарського суду звернувся Обслуговуючий кооператив "Садівницьке товариство "Мускат" з позовом до Колективного підприємства "Альянс" про розірвання договору підряду та стягнення 252 057,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 28.09.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 18/08-02/14-34.

Позивач трьома платежами (01.10.2009р., 08.10.2009р., 24.12.2009р.) сплатив аванс у розмірі 230000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 74, 75, 100 відповідно.

Відповідач свої зобовязання за договором не виконав.

01.07.2011р. позивач направив відповідачу претензію про розірвання договору у звязку із істотним порушенням ним умов договору.

Відповідь на претензію відповідач не надіслав.

Таким чином, позивач просить суд розірвати договір підряду № 18/08-02/14-34 від 28.09.2009р. та стягнути з відповідача суму у розмірі 252 057,00 грн., у тому числі: 230000,00 грн. авансу, 22057,00 грн. пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач у відзиві на позов вказав на те, що роботи були виконані та закуплені матеріали на загальну суму 193434,85 грн. вчасно та в строки встановлені договором, що підтверджується актом форми КБ 2В від грудня 2009 р. на суму 103794,00 грн. Призупинення подальшого виконання відбулося в звязку з тим, що позивач не виконав свого обовязку прийняти роботи та отримати технічні умови.

Ухвалою від 13.10.2011р. у справі призначена комплексна будівельно-технічна та судово-економічна експертиза, проведення якої доручено експерту Барабанової В.І. ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судових експертиз» (95000, м. Сімферополь, вул. Турецька, 6/7).

26.10.2011р. до суду надійшло клопотання експерта про витребування у сторін у справі документів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою від 31.10.2011р. суд направив копію клопотання експерта сторонам для його виконання.

22.11.2011р. від позивача надійшло підтвердження направлення документів експерту на виконання ухвали суду.

21.12.2011р. до канцелярії суду від експерта надійшло клопотання про допуск до обєкту для проведення огляду.

Листом від 30.12.2011р. суд направив вказане клопотання сторонам для виконання.

12.01.2012р. до суду надійшов супровідний лист з доданими матеріалами контрольної справи.

У листі ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судових експертиз», зазначено, що станом на 11.01.2012р. проведення експертизи не сплачено та клопотання експерта про витребування необхідних для проведення експертизи документів не виконано.

В звязку з вказаним ухвалою ГС АР Крим від 16.01.2012р. провадження у справі було поновлено.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28.09.2009 р. між відповідачем по справі ( підрядник ) з одного боку і позивачем ( замовник ) з іншого боку було укладено договір підряду №18/08-02/14-34 ( а. с. 13 15 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобовязання виконати електромонтажні роботи по електропостачанню Обслуговуючого кооперативу "Садівницьке товариство "Мускат», розташованого за адресою: Сімферопольський район, с. Лекарственне, вул. Набережна, 3, відповідно до проектно кошторисної документації, що включає в себе:

-Підготовка технічної документації і проектування;

-Виконання робіт у відповідності до проекту;

-Підготовка документації з наступною здачею до РЕС;

-Ввід в експлуатацію даного обєкту.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору за виконання робіт, що є предметом даного договору, замовник передає підряднику суму у розмірі 296842,80 грн.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору до початку робіт замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 230000 грн., що складає 100% оплати вартості матеріальних ресурсів, підготовки технічної документації і проектування.

У виконання вказаного позивачем було перераховано на користь відповідача аванс у розмірі 230000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №100 від 24.12.2009 р. на суму 2000 грн., №74 від 01.10.2009 р. на суму 215000 грн. та №75 від 08.10.2009 р. на суму 13000 грн. ( а. с. 27 28 ).

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору сторони дійшли до згоди, що загальна сума договору є остаточною та перегляду не підлягає.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору остаточна оплата виконаних по даного договору робіт проводиться в триденний строк після підписання акту приймання здачі робіт в РЕС.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору роботи по даному договору повинні бути виконані підрядником на протязі 60 ти днів з моменту підписання договору і виконання замовником п. 2.2 даного договору.

Позивач вказує на те, що з урахуванням того, що аванс був сплачений у повному обсязі 24.12.2009 р. відповідач повинен був виконати передбачені вищевказаним договором підрядні роботи, відповідно до положень п. 3.1 вказаного договору, до 22.02.2010 р. включно. Однак відповідач взятих на себе зобовязань не виконав.

В звязку з вказаним позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 30.06.2011 р., відповідно до якої він вимагав розірвати договір підряду №18/08-02/14 34 від 28.09.2009 р., повернути суму авансу у розмірі 230000 грн. та сплатити суму пені у розмірі 22057,00 грн. ( а. с. 30 - 31 ).

Факт направлення відповідачу вказаної претензії підтверджується поштовою квитанцією від 01.07.2011 р. ( а. с. 29 ).

Відповідь на вказану претензію отримано не було.

В звязку із викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Як вже вказувалося вище пунктом 3.1 вищевказаного договору сторони дійшли згоди про те, що роботи по даному договору повинні бути виконані підрядником на протязі 60 ти днів з моменту підписання договору і виконання замовником п. 2.2 даного договору.

Договір підряду №18/08-02/14-34 був підписаний сторонами 28.09.2009 р. Також позивачем було перераховано на користь відповідача аванс у розмірі у розмірі 230000 грн., при цьому останній платіж по сплаті авансу відбувся 24.12.2009 р.

З вказаного можно зробити висновок про те, що у виконання п. 3.1 вказаного договору, відповідач повинен був виконані підрядні роботи до 22.02.2010 р. включно.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач вказує на те, що у виконання вищевказаного договору він виконав роботи та закупив матеріали у підтвердження чого представив акт приймання передачі виконаних робіт форми КБ №2 від 19.11.2009 р. на суму 103794,00 грн. Крім цього для виконання робіт були закуплені матеріали відповідно до накладної №ЧП 003377 від 19.11.2009 р. на суму 353,77 грн., накладної б/н від 19.11.2009 р. на суму 19851,72 грн., накладної «СПД 003306 від 19.11.2009 р. на суму 1048,80 грн., накладної №74/8 від 23.11.2009 р. на суму 68386,56 грн. Таким чином, відповідач вважає, що ним було виконано робіт та закуплено матеріалів для їх виконання на загальну суму 193434,85 грн.

Також відповідач вказував на те, що до теперішнього часу він не отримав технічні умови від позивача. До того ж позивач відмовляється підписувати акт виконаних робіт форми КБ №2 від грудня 2009 р. на суму 103794,00 грн., що унеможливлює подальше виконання робіт.

У підтвердження своїх доводів відповідачем було представлено акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 р. на суму 100770 грн. ( а. с. 81 83 ).

Також було представлено відповідні накладі та рахунки фактури ( а. с. 109 115 ).

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору замовник на протязі двох робочих днів після отримання акту здачі приймання робіт передає підряднику підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору у разі виявлення замовником недоліків або недоробок при прийманні виконаних робіт підрядник зобовязаний власними силами і за власний рахунок усунути дефекти і по завершенню робіт надати замовнику акт здачі приймання з додатково звітних документів по усуненню зауважень і проведеним доробкам. Гарантійні строки по встановленому підрядником обладнанню визначаються технічними документів заводів виготовників. Підрядник передає технічну документацію заводів виготовників з актом здачі приймання.

Суд зазначає, що представлений відповідачем акт прийому виконаних будівельних робіт б/н за грудень 2009 р. підписаний лише однією стороною, а саме: підрядником КП «Альянс».

При цьому будь - яких доказів ( поштових квитанцій, описів вкладення у лист цінний на ім'я позивача, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, документу з відміткою уповноваженої особи Позивача про прийняття документу на підписання, квитанції будь-якої кур'єрської служби доставки, листа Позивача з мотивованою відмовою від підписання акту тощо) передачі вказаного акту на підписання позивачу відповідач не надав.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив те, що вказаний акт він від відповідача не отримував.

З вказаного суду робить висновок про те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 р. позивачу для підписання не передавався, не підписаний ним, а тому він не відповідає вимогам належності доказів та не має значення для вирішення справи згідно ч. 1 ст. 34 ГПК України.

Що ж стосується наданих відповідачем копій накладних суд зазначає наступне.

Суд зауважує на тому, що всі накладні датовані листопадом 2009 р. Строк початку виконання робіт визначений пунктом 3.1. вищевказаного договору, відповідно до якого роботи за цим договором повинні бути виконані підрядником протягом 60 днів з моменту підписання договору та виконання замовником п. 2.2. цього договору.

Позивач здійснив оплати авансу у розмірі 230000,00 грн. лише у грудні, а саме останній платіж було проведено 24.12.2009 p., тобто повинен був розпочати виконання робіт з 25.12.2009 р.

В звязку з вказаним можливо зробити висновок про те, що накладні на закупівлю матеріалів в листопаді 2009 р. не мають відношення до виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором. Крім того, оскільки строк виконання робіт почався з 25.12.2009 р. є неможливим встановити обсяг робіт, які нібито виконано відповідачем та зазначено у поданому ним акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 р.

Суд також вважає за необхідне вказати на те, що з копій накладних, поданих відповідачем, неможливо встановити факт, що матеріали закуповувались КП «Альянс» саме для виконання робіт за вищевказаним договором.

Так, наприклад, накладна б/н від 19.11.2009 р. на суму 19851,72 грн. не містить підпису уповноваженої особи.

На прибутковій накладній №ЧП 003377 від 19.11.2009 p., видатковій накладній на суму 1048,80 грн. крім підпису уповноваженої особи відсутній відтиск будь- кої печатки. Накладна від 19.11.2009 р. містить лише підпис невідомої особи, який не засвідчений печаткою. Накладна №74/8 від 23.11.2009 р. містить тільки підпис невідомої особи, який засвідчений печаткою ТОВ «БрендСтрой».

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік на фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Накладні є первинними документами.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак накладні, подані Відповідачем, не містять всіх необхідних реквізитів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити на тому, що для перевірки доводів відповідача щодо придбання матеріалів та виконання робіт за договором на повну суму ухвалою від 13.10.2011р. по справі була призначена комплексна будівельно-технічна та судово-економічна експертиза.

Однак експертиза проведена не була, оскільки відповідачем вона не була сплачена та відповідачем не було виконано клопотання експерта про витребування необхідних для проведення експертизи документів.

З урахуванням всього вищевказаного, суд вважає, що на підставі поданих відповідачем документів неможливо встановити факт того, що саме ним і саме для виконання робіт за вищевказаним договором №18/08-02/14-34 від 28.09.2009 р. були закуплені матеріали, оскільки матеріали за цими накладними були закуплені раніше, ніж почав перебіг встановлений Договором строк виконання робіт, вказані первинні документи не містять всіх обов'язкових реквізитів, також відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Також в матеріалах справи наявний підписаний сторонами Локальний кошторис №2-1-1 на електромонтажні роботи по електропостачанню від 28.09.2009 р., в якому визначені перелік та вартість матеріалів, необхідних для виконання робіт за Договором.

Суд зазначає, що перелік матеріалів та видів робіт, визначений в кошторисі, не співпадає із переліком закуплених матеріалів та виконаних відповідачем робіт за наданим ним актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 p., зокрема у погодженому сторонами Локальному кошторисі №2-1-1 від 28.09.2009 p., відсутні пункти щодо закупівлі опор залізобетонних, стальної бандажної стрічки тощо, погоджувалась закупівля зажимів підвісного SO 140 та планшетного ПС-1-1, а не зажиму натяжного ЗН 2.5 4х; крюку SOT 29, а не крюку ГС 16.

Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Згідно ч. 2 ст. 844 ЦК України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, кошторис, підписаний сторонами по справі, є твердим кошторисом, зміни до якого вносять лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до кошторису вартість робіт зі встановлення 47 залізобетонних опор становить 10560,00 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт встановлення зазначених 44 опор має іншу ціну, а саме: 25756,00 грн. Отже, навіть виходячи з даних, наданих представником відповідача, останній порушив умови Договору та кошторису щодо вартості робіт.

Зміни до кошторису не вносились сторонами за взаємним погодженням, отже перевищення ціни робіт зі встановлення залізобетонних опор несе саме відповідач.

Також відповідач вказував на те, що він не отримав від позивача технічні умови та позивач не підписав акт виконаних робіт, що унеможливлює подальше виконання цих робіт.

З вказаного приводу суд зазначає, що за умовами вищевказаного договору, а саме п. 1.1 договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання повного комплексу електромонтажних робіт з електропостачання позивача по справі згідно проектно - кошторисної документації.

Зобов'язання ж позивача за вищевказаним договором визначені у п. 1.2 договору, а саме позивач зобов'язувався прийняти роботи, виконані підрядником та оплатити їх. При цьому договір не містить обов'язку замовника передати підряднику технічні умови, а тим більше не містить положення про те, що не передання позивачем таких технічних умов відповідачу звільняє його від виконання своїх зобов'язань за вищевказаним договором.

Відповідно до п. 5.З.1. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики №258 від 25.07.2006 р. та згідно ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила» технічні умови на приєднання до електричних мереж відносяться до технічної документації.

А згідно п. 1. 1 вищевказаного договору підготовка технічної документації ( в тому числі і технічних умов ) відноситься до обовязків відповідача.

При таких обставинах суд вважає вищевказані доводи відповідача безпідставними.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Оскільки відповідач взятих на себе зобовязань не виконав, а значить допустив істотне порушення умов укладеного з позивачем договору підряду №18/08-02/14-34, то позовні вимоги щодо розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого авансу у розмірі 230000 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З вказаної норми вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

-по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

При цьому вказана норма передбачає, що підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми авансу у розмірі 230000 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22057 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак суд зауважує на те, що згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 вищевказаного договору у разі невиконання прийнятих на себе зобовязань у встановлений строк, передбачений п. 3.1 даного договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинною на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідач вказує на те, що даний пункт договору може стосуватися тільки грошових зобовязань, а відповідач за вищевказаним договором взяв на себе виконання зобовязання, яке не є грошовим, а при таких обставинах застування пені у його відношенні є безпідставним.

Суд не може погодитися з вищевказаним в звязку з наступним.

Дійсно відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак судова практика на сьогодні допускає застосування пені за прострочення негрошових зобов'язань, прикладом цього слугує, наприклад, постанова ВГСУ від 07.06.2005 р. N 35/475-04. При цьому такі припущення стосуються виключно господарських відносин.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). А оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

До того ж відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, оскільки п. 5.2 вищевказаного договору передбачає пеню за прострочку строку, встановленого п. 3.1 вказаного договору, а п. 3.1 містить умови виконання замовником п. 2.2 договору - сплата авансу у встановленому розмірі, то суд вважає наданий позивачем розрахунок пені правильним. Отже з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 23.02.2010 р. по 23.08.2010 р. у розмірі 22057,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що між позивачем по справі було укладено договір з адвокатом Білик К. В.. відповідно до якого адвокат взяв на себе зобовязання надати адвокатські послуги на умовах. передбачених даним договором, а саме представляти інтереси позивача по справі в ГС АР Крим з приводу розірвання договору підряду №18/08-02/14-34 від 28.09.2009 р. та повернення авансу у розмірі 230000 грн. ( а. с. 48 - 49 ).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору за надання адвокатських послуг на підставі цього договору позивач сплачує адвокату винагороду у розмірі 25000 грн., яка сплачується в моменту укладення цього договору.

Факт сплати вказаної суми позивачем на користь адвоката підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 18.07.2011 р. ( а. с. 50 ).

Той факт, що гр.. Білик К. В. є має право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1298, виданого 24.06.2011 р. ( а. с. 51 ).

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

При таких обставинах суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 25000 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10.02.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір підряду №18/08-02/14-34 від 28.09.2009 р., укладений між обслуговуючим кооперативом «Мускат» ( ЄДРПОУ 34842912 ) та колективним підприємством «Альянс» ( ЄДРПОУ 32468182 ).

3. Стягнути з колективного підприємства "Альянс", (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Глінки/Ж.Дерюгіної, буд.57 В/2 А; ЄДРПОУ 32468182 ) на користь обслуговуючого кооперативу "Садівницьке товариство "Мускат", (69035, АР Крим, Сімферопольський район, с. Лікарняне, вул.Набережна, буд.3; ЄДРПОУ 34842912 ) суму авансу у розмірі 230000 грн., пеню у розмірі 22057,00 грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 25000 грн., державне мито у розмірі 2605,57 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Наказ відати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.