Постанова № 21347020, 06.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24»січня 2012 р. Справа №5023/6804/11

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю №70 від 21.10.2011 року;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 за довіреністю №1-1236 від 07.12.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РА2», м.Харків (вх.№4892Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року у справі №5023/6804/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Харківського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк», м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РА2», м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_2 с.Дублянка,

про стягнення коштів у розмірі 629821,97 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року у справі №5023/6804/11 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РА2»на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Харківського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк»заборгованість за кредитним договором станом на 05.08.2011 року , що складається зі строкової заборгованості 42952,58 доларів США, що складає 342383,61 грн., простроченої заборгованості 28374,74 доларів США, що складає 226180,73 грн., нарахованих та прострочених відсотків по кредиту у розмірі 3032,25 доларів США, що складає 24170,67 грн., а всього на загальну суму 74359,57 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.08.2011 року складає 592735,00 грн. та пені в сумі 4652,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.08.2011 року складає 37086,97 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 6298,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА2»з рішенням місцевого господарського суду від 25.10.2011 року не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року у справі №5023/6804/11 та прийняти нове рішення. Також скаржник просить стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, місцевим господарським судом було проігноровано заяву відповідача про перенесення розгляду справи у звязку із неможливістю участі у судовому засіданні та розглянуто справу і прийнято рішення в одне судове засідання. Вказане, на думку апелянта, є підставою відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення.

Також відповідач вказує на те, що судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті рішення не зясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а саме те, що в порушення п. 2.2 договору поруки від 04.08.2008 року не було на адресу боржника направлено повідомлення щодо невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором.

Крім того в порушення пункту 2.9 договору від 04.08.2008 року, на адресу позичальника ОСОБА_2 не направлялось письмове повідомлення від банку з вимогами про дострокове повернення кредиту.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що відсутні жодні підстави для нарахування пені за договором, так як строк повернення кредиту не настав. Також скаржник не погоджується із розрахунком сум до стягнення, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року апеляційну скаргу ТОВ «РА2»прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2011р.

До початку судового засідання 01.12.2011 року представник позивача надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11765), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року по справі №5023/6804/11 залишити без змін, а в задоволені апеляційної скарги ТОВ «РА-2»відмовити.

В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки справа була розглянута не в одному судовому засіданні, а розгляд справи провадився 20.09.2011 року, 10.10.2011 року та 25.10.2011 року, про що свідчать ухвали суду та протоколи судових засідань.

Також позивач зазначає, що банком було направлено ТОВ «РА-2»повідомлення вимогу №27-1892 від 29.03.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до вимог кредитного договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008 року була направлена на адресу відповідача претензія №085 від 22.09.2010 року та повідомлення-вимога №27-3888/11 від 29.03.2011 року з вимогою погасити заборгованість, які також містяться в матеріалах справи.

Твердження відповідача відносно того, що у позивача відсутні підстави для нарахування пені за договором також не відповідають дійсності, оскільки умовами договору, а саме, пункту 5.1 передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за кредитним договором.

Відносно нарахованих відсотків позивач вказує, що відповідач не надав жодних доказів на спростування розрахунку суми заборгованості по кредитному договору наданого станом на момент подачі позовної заяви.

Розгляд апеляційної скарги 01.12.2011 року було відкладено у звязку із незявленням в судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у звязку із необхідністю надання сторонами додаткових документів, які мають суттєве значення для розгляду справи та для забезпечення повного, всебічного та обєктивного дослідження обставин справи.

13.12.2011 року представник позивача заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№12201), а саме: копії позовної заяви про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 копії ухвали Краснокутського районного суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 12.08.2011 року та копії зустрічної позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору.

Також в судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із необхідністю надання часу для проведення звірки розрахунків між сторонами та підписання відповідного акту та просили суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 13.12.2011 року клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи було задоволено та відкладено засідання суду на 24.01.2012 року.

До початку судового засідання 24.01.2012 року відповідач надав через канцелярію суду заяву (вх.№633), в якій вказує, що пункт 5.1 кредитного договору не відповідає вимогам закону, а тому є недійсним на підставі ст. 203 Цивільного кодексу України, а також просить перенести розгляд справи до вирішення по суті справи №2-506/2011р. за позовом ПАТ «Кредобанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «Кредобанк»про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, який розглядається Краснокутським районним судом Харківської області.

Також відповідач надав через канцелярію суду розрахунок сплати процентів за кредитним договором (вх.№634), який долучений до матеріалів справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надала через канцелярію суду заяву (вх.№635), в якій зазначає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні субєктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної ліцензії. Проте, позивачем на вимогу суду такої ліцензії надано не було. Крім того, третя особа ОСОБА_2 вказує на те, що пункт 5.1 кредитного договору не відповідає вимогам закону, а тому є недійсним на підставі ст. 203 Цивільного кодексу України. Третя особа також просить перенести розгляд справи з тих же підстав, що і відповідач.

Розглянувши заявлені відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі незявлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач та третя особа посилаються на розгляд Краснокутським районним судом Харківської області справи №2-506/2011р. за позовом ПАТ «Кредобанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «Кредобанк»про визнання недійсним кредитного договору та договору застави.

Однак, враховуючи, що відповідачем у даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором є ТОВ «РА»- поручитель фізичної особи ОСОБА_2 а закон не обмежує права кредитора отримати задоволення своїх вимог, як від самого позичальника, так і від поручителя, то вирішення Краснокутським районним судом Харківської області справи №2-506/2011р не перешкоджає розгляду даної справи.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч.2 ст.102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може продовжити строк розгляду спору, але не більше, ніж на п'ятнадцять днів.

Колегія суддів вказує, що розгляд даної справи за клопотаннями сторін неодноразово відкладався, а ухвалою суду від 13.12.2011 року строк розгляду апеляційної скарги вже було продовжено за межі встановленого строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що наявних в справі матеріалів достатньо для її розгляду по суті у даному судовому засіданні, а також зважаючи на сплив встановленого статтею 102 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвала апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. про відкладення розгляду апеляційної скарги на 24.01.2012 року була направлена позивачу рекомендованим листом 16.12.2011 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 21.12.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач у судове засідання не зявився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні, оскільки наявних в справі матеріалів достатньо для її розгляду по суті, та зважаючи на те, що позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору також підтримав позицію викладену у апеляційній скарзі у повному обсязі та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

11.08.2011р. позивач ПАТ «Кредобанк»в особі Харківського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк»звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ «РА-2», як поручителя третьої особи ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №МК-МН-004/08 від 04.04.2008р., що станом на 05.08.2011 року складається зі строкової заборгованості 42952,58 доларів США, що складає 342383,61 грн., простроченої заборгованості 28374,74 доларів США, що складає 226180,73 грн., нарахованих та прострочених відсотків по кредиту у розмірі 3032,25 доларів США, що складає 24170,67 грн., а всього на загальну суму 74359,57 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.08.2011 року складає 592735,00 грн. та пені в сумі 4652,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.08.2011 року складає 37086,97 грн.

25.10.2011р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення позову. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарським суд виходив з того, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим господарським судом 04.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», змінена назва якого - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», в особі Харківської філії (яка в подальшому була реорганізована у Харківське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк») та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №МК-МН-004/08.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного Кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1.1 договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008р. банк зобовязався надати у власність позичальникові (третя особа) грошові кошти (кредит) у розмірі і на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити проценти (Пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 2.1 кредитного договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008р. банк видає позичальнику кредит в сумі 97000,00 дол. США на строк до 05.04.2013 р. За користування кредитом позичальник сплачує банку 15% річних.

У пунктах 2.2, 2.4 сторони погодили, що кредит видається на поточні потреби на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008р., третя особа зобов'язалась повернути позивачу кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, інших платежів за цим договором, здійснюються позичальником відповідно до графіку повернення кредиту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем взяті на себе зобовязання за кредитним договором №МК-МН-004/08 виконані, а саме надано позичальникові грошові кошти у сумі 97000,00 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером №149441.

Проте позичальник (третя особа) свої зобов'язання за кредитним договором №МК-МН-004/08 від 04.04.2008 року належним чином не виконував, а саме не повертав транші кредиту у відповідності до встановленого договором графіку, у звязку з чим, у позичальника утворилась прострочена заборгованість за кредитом. Всього позичальником сплачено основного боргу за кредитним договором 25672,68 доларів США.

Позивач у позовній заяві вказав, що прострочена заборгованість позичальника за кредитом становить 28374,74 доларів США, що складає 226180,73 грн., а заборгованість по відсотках за користування кредитом становить 3032,25 доларів США, що складає 24170,67 грн.

Однак, матеріали справи, зокрема надані сторонами розрахунки, свідчать, що позичальник (третя особа) станом на момент розгляду місцевим господарським судом даної справи, а саме станом на 05.09.2011р., мав переплату за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 1284,02 доларів США, що є еквівалентом 10235,18грн.

У відповідності до п. 4.7 умов кредитного договору, яким встановлена черговість погашення заборгованості, переплата за відсотками повинна бути зарахована в погашення основного боргу.

Таким чином сума простроченої заборгованості позичальника перед банком становить 27090,72 доларів США, що складає 215945,55 грн., а заборгованість по відсотках за користування кредитом у позичальника відсутня.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 5.1 кредитного договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008 року передбачено за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2 договору, але не менше однієї гривні за кожний день прострочення.

Так, позивачем на підставі п. 5.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, була нарахована пеня в сумі 4652,62 доларів США, що в еквіваленті є 37086,97 грн.

Проте колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду з вказаним розрахунком не погоджується, оскільки він здійснений без врахування вимог чинного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що розрахунок розміру пені здійснювався з розрахунку подвійної процентної ставки, встановленої за користування кредитними коштами, а не з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідач до суду апеляційної інстанції надав контрозрахунок пені, який здійснений з дотриманням вимог чинного законодавства та згідно якого, розмір пені за прострочку виконання зобовязання за кредитним договором становить 614,40 доларів США, що є 4897,51 грн.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Пунктом 4.9 кредитного договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008р., сторони узгодили, що банк у випадках, передбачених п. 2.9 цього договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що повідомляє позичальника.

Згідно пункту 2.9.1 таким випадком, зокрема, є несвоєчасне повернення кредиту (частини кредиту).

Судом встановлено, що позичальник належним чином не виконав свої зобовязання з повернення кредиту згідно встановленого сторонами графіку, у звязку з чим, позивач набув права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.

01.04.2011р. банк направив позичальнику повідомлення-вимогу №27-3888/11 від 29.03.2011р. в якій вимагав погасити існуючу заборгованість, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, пеню та достроково повернути кредит.

Така вимога повернулась на адресу банку з поштовою відміткою на конверті «за спливом строку зберігання».

Таким чином, у позичальника перед банком існує строкова заборгованість по кредиту у розмірі 42952,58 доларів США, що складає 342383,61 грн.

Отже, загальна сума заборгованості позичальника (третьої особи) перед банком за порушення умов кредитного договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008р. складає: заборгованість за кредитом - 70043,30 доларів США, що в еквіваленті є 558329,16грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 27090,72 доларів США, що в еквіваленті є 215945,55 грн., строкова заборгованість за кредитом 42952,58 доларів США, що в еквіваленті є 342383,61 грн.; пеня - 614,40 доларів США, що в еквіваленті є 4897,51 грн.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання третьою особою зобовязань за кредитним договором №МК-МН-004/08 від 04.04.2008р., між ВАТ «Кредобанк», (змінена назва якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ра-2»(поручитель) був укладений договір поруки.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно п. 1.1 договору поруки, поручитель (відповідач) прийняв на себе зобов'язання відповідати перед банком (позивачем) за виконання боржником (третя особа по справі) зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойки) по кредитному договору №МК-МН-004/08 від 04.04.2008 року.

Пунктом 2.3 договору поруки сторони узгодили, що поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7-ми календарних днів з моменту невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору. Крім того, відповідно до п. 2.5 договору поруки, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до відповідача з повідомленням-вимогою №27-1892 від 29.03.2011 року, в якій просив погасити заборгованість за кредитом, але відповідач залишив її без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, як поручителя третьої особи заборгованості за кредитом в сумі 70043,30 доларів США, що в еквіваленті є 558329,16грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 27090,72 доларів США, що в еквіваленті є 215945,55 грн., строкова заборгованість за кредитом 42952,58 доларів США, що в еквіваленті є 342383,61 грн.; та пені у розмірі 614,40 доларів США, що в еквіваленті є 4897,51 грн., є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині, а саме - в частині стягнення 1284,02 доларів США, що є еквівалентом 10235,18грн., заборгованості за кредитом, 3032,25 доларів США, що складає 24170,67 грн., нарахованих та прострочених відсотків по кредиту, та пені у розмірі 4038,22 доларів США, що в еквіваленті складає 32189,46 грн., - позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 91, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволені клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РА2»про відкладення розгляду справи відмовити.

В задоволені клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РА2»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року у справі №5023/6804/11 скасувати частково.

В частині позовних вимог про стягнення 1284,02 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.08.2011 р. є 10235,18грн., простроченої заборгованості за кредитом, 3032,25 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.08.2011 р. є 24170,67 грн., нарахованих та прострочених відсотків по кредиту, та пені у розмірі 4038,22 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.08.2011 р. є 32189,46 грн., в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року у справі №5023/6804/11 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра-2»(61100, м.Харків, пр-т Маршала Жукова, буд. 12-в, кв.20, код ЄДРПОУ 24661769) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Харківського відділення Центральної Філії ПАТ «Кредобанк»(місцезнаходження філії: 61024, м. Харків, вул. Петровського, 29а, код ЄДРПОУ 22360822, МФО 325365) 5632,27 грн. витрати по сплаті державного мита за подання позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211,05 грн., та 2816,35 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 30 січня 2012 року.