Рішення № 21346843, 10.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/8717/11

вх. № 8717/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 25/256-124 від 31.08.2010 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - ФОП ОСОБА_2 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград 3-я особа <Текст >

до ФОП ОСОБА_2, м. Лозова 3-я особа <Текст >

про стягнення 17730,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/8717/11 за позовом Державного підприємства "Наукова-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (позивач) до Фізичного особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 17730,09 грн., з них 14579,93 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору постачання № 385809 від 10.06.2009 р., укладеного між сторонами; 2332,79 грн. інфляційних збитків та 817,37 грн. - три відсотки річних.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 177,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 10.01.2012 р. за вх. № Д30/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 27.12.2011 р. за вх. № 5656, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 30.12.2011 р. за вх. № 5695, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, яка господарським судом залучена до матеріалів справи. В задоволенні даної заяви позивача господарський суд вважав за необхідне відмовити у зв'язку з тим, що представник позивача присутній у судовому засіданні.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 10.01.2012 р. за вх. № 312, надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів вказаних у клопотанні, яке господарським судом задовольняється та надані документи судом залучаються до матеріалів справи. Серед вказаних документів відповідачем до суду була надана квитанція № К12/6/58 від 06.01.2012 р. про сплату позивачу 14579,93 грн. та акт звірки взаємних розрахунків за договорами за період з 01.06.2009 р. по 16.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 2332,79 грн. інфляційних збитків та 817,37 грн. три відсотки річних.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір поставки щебеневої продукції № 385809 від 10.06.2009 року (надалі - договір).

За умовами договору позивач зобов'язався передати (поставити) у власність відповідача щебеневу продукцію (далі-товар). В свою чергу, відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору було передбачено, що позивач відвантажує товар відповідачу окремими партіями.

Кількість та товар визначається та погоджується сторонами в замовленнях та визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.3. договору).

Оплата товару відповідачем здійснюється за загальною ціною кожної партії товару, шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок позивача. Розрахунки проводяться шляхом 50% попередньої оплати від загальної вартості товару, вказаної у специфікаціях, а остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться на протязі 20-ти банківських днів з дати поставки продукції до станції призначення (п.2.2-2.4. Договору).

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар відповідно до наступних довіреностей та накладних:

- довіреність № 23 від 17.07.2009 р. та накладна № 70 від 28.07.2009 р. у кількості 72,86т. на суму 3788,42 грн. (з ПДВ).

- довіреність № 23 від 25.09.2009 р. та накладна № 73 від 29.09.2009 р. у кількості 71,6т. на суму 3722,91 грн. (з ПДВ).

- довіреність № 24 від 01.10.2009 р. та накладна № 75 від 13.10.2009 р. у кількості 350т. на суму 18198,60 грн. (з ПДВ).

Всього було поставлено позивачем відповідачу товару на загальну суму 25709,93 грн.

Разом з цим позивачем до суду були надані письмові пояснення в яких позивач вказував, що підставою для поставки щебеня відповідачу за накладними № 70 від 28.07.2009 р. та № 73 від 29.09.2009 р. є договір поставки щебеневої продукції № 385809 від 10.06.2009 р., який було укладено між сторонами.

Судом встановлено, що згідно банківських виписок відповідачем був оплачений позивачу товар в сумі 11130,00 грн.

Отже, станом на день подання відповідного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 14579,93 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за договорами за період з 01.06.2009 р. по 16.12.2011 р., складений між сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становила 14579,93 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем згідно квитанції № К12/6/58 від 06.01.2012 р. була сплачена позивачу сума заборгованості у розмірі 14579,93 грн. за вказаним договором.

Отже, враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи була сплачена позивачу сума заборгованості у розмірі 14579,93 грн. господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних позивачем вірно було здійснено даний розрахунок у зв'язку з чим суд вважає, що сума 3% річних у розмірі 817,37 грн. та сума інфляційних у розмірі 2332,79 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних у розмірі 817,37 грн. та суми інфляційних у розмірі 2332,79грн.

Враховуючи те, що позов було подано до суду з вини відповідача, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 177,30 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1. ч.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 14579,93 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112, р/р № 26004000006677 в ПАТ «КРЕДІ-АГРІКОЛЬ БАНК» м. Павлоград, МФО 300614) інфляційні у розмірі 2332,79 грн.; 817,37 грн. 3% річних; 177,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 16.01.2012 р.