Рішення № 21346844, 10.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/8891/11

вх. № 8891/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 226 від 13.05.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2 , м. Харків 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Промснаб", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 71151,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/8891/11 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 20322,54 грн. та штрафних санкцій у сумі 50829,45 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки та монтаж торгового обладнання № 65 від 19.10.2010 р., відповідно до якого позивач виготовив, поставив та змонтував в зазначеному відповідачем місці торгове обладнання за яке відповідач сплатив частково.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 10.01.2012 р. за вх. № Д 24/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що дана справа підсудна саме господарському суду Харківської області, оскільки вона була прийнята господарським судом 31.10.2011 р. до свого провадження з додержанням правил підсудності, та вона повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи (з 17.11.2011 р.) вона стала підсудною іншому господарському суду, як це передбачено ч.3 ст. 17 ГПК України.

Позивач, через канцелярію господарського суду 10.01.2012 р. за вх. № 250, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір на поставку та монтаж торгового обладнання № 65 від 19.10.2010 р. (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався виготовити, поставити та змонтувати в зазначеному відповідачем місці, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити торгове обладнання.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що вартість виготовлення, доставки та монтажу обладнання позивачем складає 72895,54 грн., у т.ч. ПДВ 12149,26 грн.

Згідно п.2.3. договору відповідач зобов'язався провести оплату цієї суми шістьма частинами:

- перша частина платежу у розмірі 40 % від загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів після отримання рахунку відповідачем;

- друга частина платежу у розмірі 25 % від загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів з моменту повідомлення про наявність обладнання на складі позивача та готовності його до відвантаження;

- третя частина платежу в розмірі 6 % від загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання монтажних робіт;

- четверта частина платежу в розмірі 10 % від загальної суми договору на протязі 10-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання монтажних робіт;

- п'ята частина платежу в розмірі 10 % від загальної суми договору на протязі 30-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання монтажних робіт;

- шоста частина платежу в розмірі 9 % від загальної суми договору на протязі 60-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання монтажних робіт.

Свої зобов'язання позивач, згідно договору виконав у повному обсязі. Обладнання було виготовлено, та поставлено відповідачу 04.11.2010 р., що підтверджується підписаною відповідачем видатковою накладною № 1086 від 03.11.2010 р. та змонтовано 04.11.2010 р., що підтверджується підписаним між сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт.

Однак відповідач не виконав свої зобов'язання по договору неналежним чином, прийняв поставлений та змонтований товар на загальну суму 72895,54 грн., але сплатив його вартість частково в сумі 52573,00 грн. Таким чином борг відповідача перед позивачем складає 20322,54 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 20322,54 грн. за вказаним договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20322,54 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 5.1. договору було передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за таких обставин сума 3% річних у розмірі 409,23 грн. та сума інфляційних у розмірі 630,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, господарським судом була перерахована пеня за період з 01.02.2011 р. по 01.08.2011 р. та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1570,68 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 20322,54 грн., 3% річних у розмірі 409,23 грн., інфляційних у розмірі 630,00 грн. та пені у розмірі 1570,68 грн., всього - 22932,45грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 229,33 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 75,52 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, статтями 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (03110, м. Київ, Солом'янський район, вул. Солом'янська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24124416) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАО «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984) суму основного боргу у розмірі 20322,54 грн., 3% річних у розмірі 409,23 грн., інфляційні у розмірі 630,00 грн., пеню у розмірі 1570,68 грн., 229,33 грн. державного мита та 75,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 16.01.2012 р.