Постанова № 2134442, 02.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10:45 год.

02.09.2008 р.                                                                                                     № 7/217

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Блажівської Н.Є., Кочана В.М. , при секретарі судового засідання Жидачик А.П. вирішив адміністративну справу

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"

доСпеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків Державна податкова адміністрація України провизнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії Представники:

від позивачаТоркай Л.М., за довіреністю

від відповідачаБілоноженко М.А., за довіреністю

Шевчук О.М., за довіреністю

Позивач –звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії, скасування повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідачем неправомірно спрямовано суми, сплачені відповідними платіжними дорученнями в погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2006 №0000052320/1. Позивач вважає, що п.1 Податкового роз’яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, яке затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002 №540 є незаконним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства.

02.06.2008 року Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до яких, податкові повідомлення-рішення від 21.12.2007 №0000894320/0, від 11.03.2008 №0000894320/1, від 26.05.2008 №0000894320/2, від 05.02.2008 №0000104320/0, від 28.03.2008 №0000104320/1, від 26.05.2008 №0000104320/2, від 30.05.2008 №0001004320/0 прийняті Відповідачем неправомірно.

04.08.2008 року Позивач подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до яких, відмовляється від позовних вимог в частині вимог до Державної податкової адміністрації України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки. Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі –СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків) здійснено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(далі –ВАТ «Державний ощадний банк) з питань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 30.06.2005.

За результатами перевірки Відповідачем складено акт від 16.12.2005 №721/23-2/00032129 (далі - акт №721), на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Водночас СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків направляє сплачені Позивачем поточні податкові зобов'язання, визначені ним у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди, в погашення податкового зобов'язання, визначеного зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2006 № 0000052320/1. Зазначена дія податкового органу тягне за собою зменшення сум, направлених на самостійно визначені позивачем податкові зобов’язання, що і спричинило застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судом встановлено, що після винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000052320/1 від 21.03.2006, яким Позивачу - ВАТ "Ощадбанк" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток банківських організацій" в загальному розмірі 11 070 378,98 грн., ВАТ "Ощадбанк" скористався наданим йому правом на судовий захист порушених прав і, в визначені законом строки, оскаржив податкове повідомлення-рішення від 21.03.2006 №0000052320/1 до суду.

          Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями - податкове зобов'язання, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

          Підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону 2181 передбачено право платника податків у випадку, коли такий платник податків не згоден з сумою податкового зобов'язання, донарахованого йому контролюючим органом, оскаржити до суду таке рішення контролюючого органу з урахування загальних строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України.

Відповідно до абз. 5 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями - при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, оскаржена в загальні строки позовної давності в судовому порядку сума податкового зобов'язання, визначена податковим органом, є неузгодженою до розгляду справи по суті та набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями - податковий борг (недоїмка), це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також: пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями - узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, лише узгоджена сума податкового зобов'язання може набути статусу податкового боргу.

Як свідчать фактичні обставини справи, Постановою Господарського суду м. Києва від 31.10.2007р. у справі №11/281-А позов ВАТ "Ощадбанк" задоволено повністю, податкове повідомлення-рішенням від 21.03.2006 № 0000052320/1 - скасовано. Тобто, до сума податкового зобов'язання, що визначена податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2006 № 0000052320/1, є неузгодженою і не може бути сумою податкового боргу з моменту звернення Банку до суду.

Разом з тим, Відповідач, керуючись власним розумінням, щодо виникнення податкового боргу, на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.03.2006 №0000052320/1, направляв на адресу позивача першу податкову вимогу від 02.11.2006р. №1/36.

Постановою Господарського суду м. Києва від 29.11.2006р у справі №32/673-А, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р., зазначену вище податкову вимогу визнано протиправною та скасовано. При цьому судом підтверджена відсутність податкового зобов’язання позивача.

          Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Щодо змінення цільового призначення коштів Відповідачем, що самостійно сплачуються платником податків, зокрема в погашення поточних податкових зобов'язань, щодо законності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України від 04.12.1990 р № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", зі змінами та доповненнями:

-          органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень;

-          посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій...;

Таким чином, органи державної податкової служби зобов'язані діяти чітко в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством України і ніяким чином не можуть виходити за такі межі.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків в Україні регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004p. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N377/8976.

Відповідно до пп. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 зазначеної інструкції - платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

Згідно з п. 3.8 гл. 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж: та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Згідно з абз. 4 п.3.3 гл.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - абз. 4 п. 3.3 гл. 3 - операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також: повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Відповідно до абз. 6 п. 1 „Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу”, що затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 р. № 540 (Далі Наказ № 540).

- кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовується на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

На думку представників відповідачів, Наказ № 540 дає право органу державної податкової служби змінювати цільове призначення платежу, яке визначено платником податків в платіжному дорученні, яким такий платник сплачує свої поточні податкові зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що відповідно до п.п.4.4.1 п.п4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями - у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п.п «г» п.п.4.4.2 п.п.4. ст.4 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями - податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Крім того, за поясненнями представника позивача в податковому органі відсутня відповідальна особа, яка відповідно до визначеного законом порядку змінює цільове призначення сплачених підприємством коштів та несе за це відповідальність. Зміна призначення платежів здійснюється в податковому органі автоматично, тобто відповідно до логіки комп’ютерної програми, яка перевірці в судовому порядку не підлягає. Такий порядок суперечить вимогам, що ставляться до рішень та дій суб’єктів владних повноважень (ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та не може бути визнано законним.

Пп. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З аналізу п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями, вбачається, що зазначена норма покладає обов’язок на платника податку, а не уповноважує податкові органи змінювати цільове призначення коштів, зокрема, в погашення поточних податкових зобов'язань. Не містить такого повноваження і ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-XII від 04.12.1990 р.

Крім того, актами чинного законодавства встановлено інший порядок погашення (стягнення) податкового боргу платника податків, в разі фактичного існування такого податкового боргу. Зокрема, відповідно до положень ст.6, 9 Закону України від 21.12.2000 p. №2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями, - надсилання податкових вимог такому боржнику, застосування адміністративного арешту активів до боржника, арешту коштів на його рахунках.

Як вбачається з декларацій за податкові періоди, починаючи з II кварталу 2006 і закінчуючи 2007 роком, ВАТ "Ощадбанк" декларував до сплати суми податкових зобов'язань за платежем "податок на прибуток банківських організацій" за відповідні податкові періоди та в строки, визначені чинним податковим законодавством для такого податку. Заперечень, щодо розміру самостійно визначеного платником податків податкового зобов’язання від податкового органу не надходило.

На виконання пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 p. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями, керуючись Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 p. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 та, маючи намір здійснити сплату поточних податкових зобов'язань, Позивач подавав до установи банку платіжні доручення, де як „Призначення платежу" зазначено про сплату саме відповідних поточних податкових зобов'язань, визначену у податкових деклараціях за звітний період. Зазначення про сплату будь-якого податкового боргу відсутні.

Як вбачається з актів СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про результати невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету від 10.12.2007 №990/43-20/00092129 та від 28.01.2008 № 47/43-20/00032129, та з відповіді на заперечення від 18.12.2007 №14442/10/43-210, саме Відповідач 1 направляє сплачені банком поточні податкові зобов'язання, визначені ним у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди (про що зазначено в платіжному дорученні, а саме в реквізиті "призначення платежу"), в погашення податкового боргу безпідставно поза законом визначеного податковим органом.

Тобто Позивач вчасно сплачував суми податкових зобов'язань за платежем "податок на прибуток банківських організацій", що визначені в поточних податкових деклараціях , не допускав будь-яких порушень податкового законодавства.

Суд погоджується з позицією Позивача, що саме СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, змінювала цільове призначення зазначених платежів, порушивши право ВАТ „Державний ощадний банк України" на сплату поточних податкових зобов'язань за відповідні податкові періоди. В результаті такої зміни цільового призначення платежів, до ВАТ „Державний ощадний банк України" застосовано штрафні (фінансові) санкції

Так, податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2007 №0000894320/0 - до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 943 157,52 грн., податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2008 №0000104320/0 - до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1158 405,50 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Позивач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх вимог викладених в позовній заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і заяву про зміну позовних вимог. Відповідно до останньої заяви, як вже зазначалося, Позивач відмовився від позовних вимог в частині заявленого до Державної податкової адміністрації України.

У той же час слід зазначити, що Державна податкова адміністрація України має в справі процесуальний статус Відповідача 2, а тому відмова Відповідача від частини вимог до Відповідача 2 не змінює його процесуального статусу при прийняті рішення, а часткове закриття провадження неможливе. За таких підстав, в задоволенні вимог до Державної податкової адміністрації України слід відмовити.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощадний банк України” задовольнити повністю за рахунок Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків щодо спрямування сум, сплачених платіжними дорученнями № КР00465607 від 03.08.2006, № КР00465610 від 20.11.2006, № КР00465612 від 22.12.2006, № КР00465701 від 06.02.2007, № КР00465704 від 14.05.2007, № КР00465707 від 10.08.2007, № КР00465710 від 09.11.2007, № КР00465712 від 25.12.2007, №КР00465801 від 04.02.2008, №КР00465804 від 13.05.2008 в погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2006 №0000052320/1;

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків врахувати суми, сплачені платіжними дорученнями № КР00465607 від 03.08.2006, № КР00465610 від 20.11.2006, № КР00465612 від № КР00465701 від 06.02.2007, № КР00465704 від 14.05.2007, № КР00465707 від № КР00465710 від 09.11.2007, № КР00465712 від 25.12.2007, №КР00465801 від 04.02.2008 №КР00465804 від 13.06.2008 виключно в погашення поточних податкових зобов'язань Банку, як зазначено в „призначенні платежу" цих платіжних доручень та зобов'язати СДШ у м. Києві по роботі з ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ внести відповідні зміни до картки особового рахунку Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" за платежем „податок на прибуток банківських організацій";

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків:

ѕ          від 21.12.2007 №0000894320/0, від 11.03.2008 №0000894320/1 та від 26.05.2008 №0000894320/2, якими до Банку застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 943 157,52 грн.;

ѕ          від 05.02.2008 №0000104320/0, від 28.03.2008 №0000104320/1 та від 26.05.2008 №0000104320/2, якими до Банку застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 158 405,50 грн.

ѕ          від 30.05.2008р. № 0001004320/0, яким до Банку знову застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 135 230,00 грн;

В позовних вимогах до Державної податкової адміністрації України відмовити.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" стягнути за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –17.09.08

Головуючий Суддя                                                                       Арсірій Р.О.

Судді                                                                                                     Блважівська Н.Є.

                                                                                                    Кочан В.М.