Постанова № 2134411, 29.05.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29.05.2008 р. № 7/239

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрМАЗконтракт"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

Представники:

від позивачаЯкубовська П.А., за довіреністю

Шевченко А.О., за довіреністю

від відповідачаГерасимчук А.М.., за довіреністю

Ясніцький Д.С., за довіреністю

Позивач - звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення суперечать нормам законодавства України. Позивач вважає, що визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та, або рішення про створення підприємств, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державною реєстру. Тому що на думку позивача це непередбачено законом і порушує основні принципи цивільного законодавства,.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте правомірне.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Як свідчать фактичні обставини Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва (далі ДПІ у Святошинському районі або Відповідач) проведено невиїзну поза планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмазконтракт»(далі ТОВ „Укрмазконтракт” (код ЄДРПОУ 31167780) з питань правових відносин з ТОВ «Акваріусс»(код ЄДРПОУ 33633699) за період з 20.12.2005 по 31.04.2006 року». За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 12.2007року №263/23-809/31167780 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.12.2007 року №0003262310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) - 204 274, 99 грн., у тому числі податку на додану вартість у сумі 136 183, 33 грн. штрафних санкцій на суму 68 091, 66 грн.

Відповідно до п.1.12 Акту перевірки, відповідачем встановлено факти проведення господарських операцій з суб'єктом господарювання, по яким установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Акваріусс»(код ЄДРПОУ 33633699), угоди та первинні документи визнано судовими органами недійсними.

На сторінці 3 Акту зазначено, що Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27.06.2007р. №2-2957/06 визнано недійсними установчі документи, свідоцтво платника на додану вартість ТОВ «Акваріусс».

Крім того, на сторінці 7 Акту, відповідачем зазначено, що 27.06.2007р. Святошинський районний суд м. Києва розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, до ТОВ «Акваріусс», 3-ї особи Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ДПІ у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними установчих документів та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість, встановив, що Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.06.2007р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, до ТОВ «Акваріусс», 3-ї особи Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про припинення ТОВ «Акваріусс»шляхом ліквідації, зобов'язано державного реєстратора Дніпровського району у місті Києві державної адміністрації здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Акваріусс»та повідомити органи статистики, ДПА, ПФУ, фондів соціального страхування про внесення до єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємств України такого запису з моменту вступу рішення в законну силу»(сторінка 7 акту).

Як зазначено відповідачем в абзаці 6 на сторінці 8 Акту, до Святошинського районного суду м. Києва подана заява ДПІ у Соломянському районі м. Києва та вимоги, викладені в ній є законними та знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, тому суд, керуючись ст. 208-215, 224 ЦПК України на підставі ст. 87, ст.144 п.З ЦК України, ст. 42, 56, 57, 58 Господарського кодексу України, ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість»вирішив визнати недійсним статут ТОВ «Акваріусс»з моменту його державної реєстрації, тобто з 24.06.2005 року та скасував свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Акваріус»з моменту внесення його в реєстр платників податку на додану вартість.

У той же час, вищевказане суперечить викладеному вище в тому ж в акті перевірки де зазначено, що заява подана ОСОБА_1 Відповідно до наданого тексту рішення від 07.08.2008р. по справі №2-2957, позов подано саме ОСОБА_1

Суд звертає увагу також на те, що відповідач зазначив в Акті перевірки про визнання недійсним статуту ТОВ «Акваріусс», свідоцтва платника на додану вартість ТОВ «Акваріусс», та угоди та первинні документи ТОВ «Акваріусс». В свою чергу, відповідно до Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2007р. №2-2957/06 - визнано недійсними тільки тільки статут ТОВ «Акваріусс»та свідоцтво платника на додану вартість ТОВ «Акваріусс», а не угоди та первинні документи ТОВ «Акваріусс».

Крім того, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 №233/2037 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість».

Відповідно до абз.1 п.5 цього Порядку - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з сторінки 8 Акту перевірки, ТОВ «Укрмазконтракт»порушенно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме неправомірно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 136 183,33 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2005 року на загальну суму 133 333,33 грн.; квітень 2006 року на за загальну суму 2 850,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) та банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Однак, як свідчать фактичні обставини справи, на дату укладання Позивачем (покупець) та ТОВ "Акваріусс" (продавець) договору поставки №221204 від 22.12.2005 p., договору №30/01-25 від 20.01.2006 p., а також на дату видачі податкових накладних, копії яких надані до справи, ТОВ "Акваріусс" перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДШ у Дніпровському районі міста Києва №35631224 від 0407.2005 року (серія НОМЕР_1).

Всі податкові накладні, що надавались ТОВ "Акваріусс", були заповнені відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за № 233/2037.

Крім того, відповідно до вимог п.п 3.4 п.З Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Податкові декларації з податку на додану вартість Позивача складались на підставі даних первинних документів та податкових накладних.

Тобто, суд погоджується з Позивачем, що останній вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації ТОВ "Акваріусс" як платника податку на додану вартість. На вимогу Позивача йому було надано копію Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №35631224 від 0407.2005 року (серія НОМЕР_1), копію довідки про взяття на облік платника податків ТОВ "Акваріусс" №467/10/19-10319 від 29.06.2005 року, статут ТОВ "Акваріусс" та протокол №1 від 22.06.2005 року Зборів учасників ТОВ "Акваріусс" із тексту пункту 4 якого видно, що директором ТОВ "Акваріусс" призначений ОСОБА_1

Крім того, чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

Проте, виходячи зі змісту п. 9 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79, такими повноваженнями наділені органи державної податкової служби, на них покладено обов'язок при реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводити перевірку його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб - платників податків, в тому числі і даних про засновників.

Таким чином, можна дійти висновку, що ДПІ у Дніпровському районі міста Києва при реєстрації ТОВ "Акваріусс" як платника податку на додану вартість і під час видачі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, повинна була вжити всіх заходів щодо перевірки ТОВ "Акваріусс" та його засновників.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. В разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа не може посилатися на них у спорі як на достовірні (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців").

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю податок на додану вартість, складати та видавати йому податкову накладну.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яким вважається:

а)дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку. б)дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Але ж, Відповідачем було досліджено фактичну оплату товарів покупцем (платіжні доручення. Податкові накладні визначено як звітний податковий і одночасно розрахунковий документ (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"). Таким чином, йдеться про документ, що фіксує відповідно до податкового законодавства наявність певних юридичних фактів і надає платнику податку повноваження на вчинення певних дій (для нарахування податкового кредиту) (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"). За таких обставин, суд погоджується з Позивачем, що у останнього не було підстав для не включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих, сплачених та підтверджених податковими накладними, виписаними у встановленому законодавством порядку. В результаті виконання договору поставки №221204 від 22.12.2005 p., договору №30/01-25 від 20.01.2006 p., Позивач має документи, складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, а отже Позивач не порушив вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в складі ціни товарів по договору поставки №221204 від 22.12.2005 p., договору №30/01-25 від 20.01.2006 р. Факт визнання в подальшому статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Акваріусс" недійсними не тягне за собою змін бази оподаткування та обов'язку Позивача коригувати раніше заявлені показники податкових зобов'язань, оскільки це не передбачено законодавством про оподаткування, зокрема пунктом 4.5 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Як свідчать обставини справи, до моменту періврки про існування рішення від 27.06.2007 року та ухвали від 22.06.2007 року Святошинського районного суду м. Києва Позивач не знав і не мав підстав знати.

Суд погоджується з позивачем, що наявність такого судового рішення про визнання недійсними статуту та свідоцтва платника на додану вартість ТОВ «Акваріусс»не є підставою для визнання вчинених директором ТОВ «Акваріусс»з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними. Видавши суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про постановку на податковий облік і свідоцтво платника податку на додану вартість, держава через свої органи легалізувало діяльність підприємства, тобто взяла на себе певну відповідальність за факт надання підприємству статусу суб'єкта господарювання та платника податків.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" - платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій лише у випадку, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими в цьому пункті документами, в тому числі податковими накладними.

Враховуючи те, що суми податку на додану вартість, попередньо включені ТОВ „Укрмазконтракт” до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, Позивач не повинен нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначення Позивачу суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) - 204 274, 99 грн. (двісті чотири тисячі двісті сімдесят чотири гривні 99 копійок), у тому числі податку на додану вартість у сумі 136 183, 33 грн. (сто тридцять шість тисяч сто вісімдесят три гривні тридцять три копійки), штрафних санкцій на суму 68 091, 66 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'яносто одна гривня шістдесят шість копійок) не відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмазконтракт" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003262310/0 від 28 грудня 2007 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрмазконтракт" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписано 27.06.2006 р.

Суддя Арсірій Р.О.