Постанова № 2134410, 18.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16:00 год.

18.06.2008 р.                                                                                                     № 7/102

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Келеберда О.Г. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольське"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

Представники:

від позивачаМеланчук В.О., за довіреністю

від відповідачаВасильчук С.С., за довіреністю

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нікопольське” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.11.2007р. № 0004142312/3 на суму 31248,00 грн., з яких 20832,00 грн. –основний платіж та 10416,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, № 0005602312/1 на суму 4780,50 грн., з яких 3187,00 грн. –основний платіж та 1593,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обгрунтовуються наступним. Товариством з обмеженою відповідальністю “Нікопольське” відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон № 168/97-ВР), до податкового кредиту перевірених періодів були включені суми податку на додану вартість лише по належним чином оформлених податкових накладних, що були виписані продавцем, який на момент здійснення господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартівсть, в момент виникнення податкових зобов’язань. Дані накладні оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Тому, на думку позивача, ним не порушені норми п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону.

Відповідач –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування заперечень зазначає наступне. Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. по справі № 2-а-468 визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Ком ЛТД” (код ЄДРПОУ 33439737) № 36107898 з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість, а саме від 25.02.2005р.

Тому відповідач вважає, що позивачем порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 на суму 3187,00 грн. та занижено податок на додану вартість на 2827,00 грн., за травень 2006р. занижено податок на додану вартість на суму 18005,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольське” (надалі –позивач) щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Ком ЛТД” (надалі –ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД”) за період з 01.04.2006 по 31.05.2006р.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було складено акт № 1220/23-12/32456182 від 21.05.2007р. (надалі –акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (надалі –відповідач) були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004142312/0 від 04.06.2007р. про визначення суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 31248,00 грн. та №0004152312/0 від 04.06.2007р., згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3187,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції –1593,5 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 01/46 від 14.06.2007р. в порядку визначеному п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 3666/10/25-207 від 04.07.2007р. вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга ТОВ“Нікопольське” –без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою № 1/55 від 23.07.2007р. до ДПА у м. Києві.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві № 2927/10/25-114 від 10.08.2007р. скаргу ТОВ “Нікопольське” залишено без задоволення; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.06.2007р. №0004152312/0, від 11.07.2007р. № 0004152312/1; залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.06.2007р. №0004142312/0, від 11.07.2007р. № 0004142312/1; зобов’язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняти податкове повідомлення-рішення, яким визначити до сплати суму податку на додану вартість у розмірі 3187,00 грн. та застосувати штрафні санкції у розмірі 1593,5 грн.

На підставі зазначеного рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2007р. № 0005602312/0 відповідно до якого позивачу нараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 4780,50грн., з яких 3187,00 грн. –основний платіж та 1593,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

ТОВ “Нікопольське” оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА України.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПА України залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Нікопольське” (покупець) та ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 41 від 03.04.2006р., згідно якого Продавець зобов’язується продати металопродукцію, покупець –оплатити товар у кількості та за цінами визначеними у Специфікаціях до договору.

Актом перевірки встановлено розрахунки між ТОВ “Нікопольське” та ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” проведено у безготівковій формі.

ТОВ “Нікопольське” прийняло товар та отримало податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи):

1)          податкова накладна № 127 від 10.04.2008р. на суму 36084,02 грн.;

2)          податкова накладна № 171 від 31.05.2008р. на суму 108031,02 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, вказаний договір № 41 від 03.04.2006р. та первинні документи не визнавалися недійсними, також, відповідач зазначає про те, що сума ПДВ по зазначених вище податкових накладних включена до складу відповідних періодів та включені до податкових декларацій з ПДВ за квітень 2006 року –6014,00 грн., травень 2006 року –18005,17 грн. На виконання умов договору № 41 від 03.04.2006р. металопродукцію (труби) були передані ТОВ “Нікопольське” товариством “Сервіс-Ком ЛТД” відповідно до накладних № 127 від 10.04.2006р., № 171 від 31.05.2006р.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 вищевказаного Закону.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

В акті перевірки відповідачем не заперечується факт отримання позивачем металопродукції (труби) від ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД”, сплати податку на додану вартість у складі їх вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. по справі № 2-а-468 визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Ком ЛТД” (код ЄДРПОУ 33439737) № 36107898 з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

Зазначене рішення суду має значення виключно для сторін що приймали участь у судовому засідання (були сторонами по справі). За наслідками прийнятого рішення мала бути здійснена ліквідаційна процедура та виключено ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” з єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Доказів наявності запису про припинення юридичної особи суду не надано.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об’єктом перевірки).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що склалася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” виписувало на адресу позивача податкові накладні за фактом відвантаження товару, тобто після виникнення у ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що відповідачем в акті перевірки також не заперечується.

Таким чином, ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” виписувало на адресу позивача податкові накладні у повній відповідності із наведеною вище вимогою законодавства України.

Судом також встановлено, що податкові накладні виписані на адресу позивача ТОВ“Сервіс-Ком ЛТД” складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженою особою, а отже, податкові накладні відповідають вимогам п.1.3 ст. 1, п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 закону № 168/97-ВР.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

На момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виписаних ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” податкових накладних, суд вважає помилковими.

Визнання в судовому порядку недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Крім того, Законом України “Про систему оподаткування” для платника податку не передбачено обов’язку (ст.9) та не надано право (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД”, зазначені в рішенні Солом’янського районного суду м. Києва від 07.07.2006р. по справі № 2-а-468, визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ не впливають на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, а не позивач.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, а отже мали право складати податкові накладні.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі –Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” податкових накладних, суд вважає помилковими.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що вимоги п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” повністю дотримані позивачем.

Отже, позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки:

1)          ТОВ “Сервіс-Ком ЛТД” були виписані на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;

2)          позивач сплатив вартість придбаних товарів у повному обсязі;

3)          суми ПДВ були сплачені позивачем у складі вартості товару.

Відтак, за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на недостовірних висновках акта перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов не відповідають чинному законодавству, ґрунтують на невірному його трактуванні та суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутими епізодами, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольське” задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві від 07.11.2007 № 0004142312/3, № 0005602312/1.

Присудити судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольське” (п/р26008038649100 в АКІБ “Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32456182) по сплаті судових витрат у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –06.08.2008 року

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.