Постанова № 2134387, 03.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10:10 год.

03.07.2008 р.                                                                                                     № 7/10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Коломієць Н.В. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

Представники сторін:

Від позивача: Ушаков О.В. - представник за довіреністю

Від відповідача: Степаненко С.Д. - представник за довіреністю

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.07.2008 року о 10 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000" звернулося в суд з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08.11.2004 року № 354/26-062/0.                                                                                 

Ухвалою від 26.12.2007 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 12.02.2008 р. о 12:00 год.                              

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення від 08.11.2004 року № 354/26-062/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та квітень 2001 року у розмірі 13023675,00 грн.                                        Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2001 року у розмірі 9022761,00 грн., за квітень 2001 року у розмірі 4000854,00 грн.                              

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000", що розташоване за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 15, щодо своєчасності сплати податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 23.04.2007 року № 741, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку а додану вартість, а саме: порушено граничні строки сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12967014,00 грн. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.04.2007 року № 0007701507/0, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 1296701,40 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 12967014,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем було оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення від 23.04.2007 року № 0007701507/0 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва в адміністративному порядку, але рішенням від 02.07.2007 року № 18955/10/25-011 скарга була залишена без задоволення.

В результаті розгляду зазначеного звернення позивачу стало відомо, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі акта перевірки від 05.11.2004 року № 117/26-062/31029826 було прийняте податкове повідомлення-рішення про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та квітень 2001 року у розмірі 13023615,00 грн. від 08.11.2004 року № 354/26-062/0, яке є предметом даного спору.

Суд звертає увагу на те, що зазначене рішення, як видно з матеріалів справи, не було вчасно отримано позивачем у зв’язку з незнаходженням його за адресою, на яку воно було направлено, тому воно було розміщено на дошці податкових оголошень (повідомлень), про що складено акт від 09.11.2004 року № 139.

Так, враховуючи те, що позивач не одержав від відповідача акту перевірки від 05.11.2004 року № 117/26-062/31029826 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 08.11.2004 року № 354/26-062/0, він звернувся з адвокатським запитом до відповідача про отримання копій цих документів, але листом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 07.09.2007 року № 7819/С/23-1412 отримав безпідставну відмову у їх наданні.

Крім цього, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000" було надіслано першу податкову вимогу від 29.09.2007 року № 1/8879 про те, що сума податкового боргу складає 12977884,98 грн. і з 27.09.2007 року всі його активи знаходяться у податковій заставі.

Такі дії відповідача, обґрунтовані ним тим, що при проведені документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до державного бюджету сум податку на додану вартість, позивачем не були надані документи, які б підтверджували правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку на додану вартість за березень 2001 року та квітень 2001 року, в т.ч. документи (податкові накладні, які підтверджують придбання товарів у березні-квітні 2001 року), які б підтверджували його право на податковий кредит.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними або податковими деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийому робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними вище документами. Тим самим, внаслідок перевірки відповідачем було донараховано позивачу податок на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту не підтвердженого документально.

Суд вважає таку позицію відповідача необґрунтованою, оскільки в процесі розгляду справи по суті стало зрозуміло, що позивачу до 2007 року взагалі не було відомо про проведення вищезазначеної перевірки та її результати, зафіксовані у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Як встановлено з матеріалів справи, позивач не отримував вищезазначених документів у зв’язку з тим, що відповідачем вони направлялися на потове відділення, що не відповідає дійсності місцезнаходження позивача.

Також встановлено, що у позивача наявні всі необхідні документи, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", що підтверджують право на податковий кредит, але у нього була відсутня можливість для їх представлення відповідачу в момент такої необхідності.

Крім зазначеного, судом також встановлено порушення відповідачем вимог п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо порядку винесення податкових вимог.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п.п. “а” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п.п. “б” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).

У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (п.п. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону).

Зважаючи на викладене, та наявні у справі докази встановлено, що відповідачем була направлена тільки перша податкова вимога, тому всі інші дії є такими, що не відповідають нормам податкового законодавства України.

Отже, судом в процес розгляду справи встановлено, що бюджетна заборгованість відповідача становить 13023615,00 грн., доказів її сплати суду не надано.

Відповідно до п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку має право у будь-якій момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Суд, також звертає увагу на те, що Господарським судом міста Києва розглядався та вирішено по суті аналогічний спір між тими самими суб’єктами, про аналогічний предмет спору. Спір був вирішено на користь позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000".

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В той же час, суд звертає увагу, що позивачем у позовних вимогах помилково перевищена сума бюджетного зобов’язання на 60 грн. дійсної суми, а тому зволенню підлягають вимоги на суму 13023615,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08.11.2004 року № 354/26-062/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та квітень 2001 року у розмірі 13023615,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.08.2008 року.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.