Постанова № 2134373, 23.05.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.05.2008 р. № 7/215

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Заступника прокурора Деснянського району м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінний ринок" Приватне підприємство "ПромТорг" провизнання недійсним договору ,

Представники:

від позивача

від прокуратуриЧерниш Л.О. представник за довіреністю

не зявився

від відповідача-1

від відповідача-2Сергійчик М.В. представник за довіреністю

Не зявився Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору підряду від 05.11.2003 №25-11 на виконання комплексу ремонтно-будівельних робіт вартістю 3892074,00 грн., в т.ч. ПДВ 648679,00 грн. та просить суд визнати недійсним відповідно до ст.207 Господарського кодексу України договір від 05.11.2003№25-11, укладений між ТОВ «Сінний ринок»та ПП «ПромТорг», стягнути з ПП «ПромТорг»на користь ТОВ «Сінний ринок» грошові кошти, які отримані за оспорюваним договором в сумі 3892074,00 грн., стягнути з ТОВ «Сінний ринок»грошові кошти, які отримані за оспорюваним договором в сумі 3892074,00 грн. в доход Держвного бюджету України, а також просив суд накласти арешт на грошові кошти в розмірі 3892074,00 грн., які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «Сінний ринок».

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, викладеними у позовній заяві та зводяться до того, що відповідач-1 мав господарські відносини з субєктом господарювання, установчі документи та свідоцтво платника ПДВ якого було визнано недійсними (відповідач-2).

Ухвалою від 01.11.2007 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 04.12.2007 о 10:30.

Відповідач-1 надав суду заперечення на позов, в яких спростовував обґрунтування позивача та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 в судове засідання не зявився, заперечень на позов не надав.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до договору підряду № 25-11 на виконання ремонтних робіт від 05.11.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінний ринок»та ПП «ПромТорг», ПП «Промтог»зобовязалося виконати ремонтно-будівельні роботи в приміщенні та на території ТОВ «Сінний ринок», перелік яких визначений в п.1.1 оспорюваного договору. Згідно з п.21 Договору вартість робіт складає 3891356,00 грн.

Факт виконання зазначеного договору підтверджується обставинами, що викладені в Акті перевірки від 02.08.2006 № 349/23/02/32050314, складеному позивачем.

Позивач вважає, що даний договір має бути визнаний недійсним як такий, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Такий висновок позивачем зроблено, виходячи з наступного.

Відповідно до Акта «Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Сінний ринок»(код за ЄДРПОУ 32050314) при взаємовідносинах з ПП «ПромТорг»(код ЄДРПОУ 32529978) від 02.08.2006 № 349/23/02/32050314 встановлено, що під час взаємовідносин з ПП «ПромТорг»за період з 01.04.2004 по 01.07.2004 були допущені порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування, на 522029 грн. та занижено суму податку на додану вартість на 117755 грн. за період квітень червень 2004 року. Зазначене, на думку позивача, підтверджує наявність збитків, завданих державі, з боку ТОВ «Сінний ринок».

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005, визнано недійсними статутні документи ПП «ПромТорг»(статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість).

У звязку з цим, ТОВ «Сінний ринок»не мав права заявляти до відшкодування сум з податку на додану вартість, сплачених в складі вартості підрядних робіт.

Разом з тим, судом під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.10.2006 у справі № 2-2771 2006 р. після перегляду рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 за нововиявленими обставинами, останнє було скасоване. А Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-6397/2006 провадження у справі про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ було закрито.

Позивач по справі не надав суду доказів оскарження зазначених судових рішень.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В той же час, позивач не зазначив в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета, не довів суду наявності у відповідачів чи одного з них завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного правочину, не надав доказів, які б свідчили про наявність у відповідача-2 умислу у будь-якій формі на укладення завідомо суперечного інтересам держави і суспільства правочину, не надав доказів приховування відповідачем-2 від оподаткування доходів, отриманих в результаті виконання оспорюваного позивачем правочину.

Оцінюючи оспорюваний договір за правилами, викладеними в ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність в ньому ознак, які б містили ознаки суперечної інтересам держави та суспільства мети.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, адміністративна юрисдикція поширюється саме на ті адміністративні спори, що виникають внаслідок вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, порушення прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено певне виключення із загального правила, згідно з яким (виключенням) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, передбачених законом.

Тобто, субєкт владних повноважень може виступати як позивач в адміністративному процесі лише у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру»прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до ст.5 цього ж Закону на прокуратуру покладається, зокрема функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

Зважаючи на те, що прокурор звертається в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, а також враховуючи Рішення Конституційного Суду України N 3-рп/99від 08.04.1999 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) справа № 1-1/99прокурор звертаючись до суду з позовами має враховувати межі повноважень того органу, який виступає в особі держави, тобто в даному випадку податкового органу.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Статтями 8 - 10 Закону України «Про державну податкову службу»визначені функції органів державної податкової служби.

Згідно з п. 11 ст.10 цього ж закону Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З метою реалізації завдань та функцій, покладених на органи державної податкової служби, останні, згідно зі ст.11 цього ж закону наділені певною сукупністю прав, що кореспондують таким завданням та функціям.

Згідно з п.17 ст.11 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, аналізуючи в сукупності положення зазначених вище нормативно-правових актів, суд приходить до наступних висновків:

Органи державної податкової служби як субєкти владних повноважень мають право звертатися до адміністративного суду з позовами виключно у випадках, встановлених законом.

Таким законом є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», яким передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами: 1) до підприємств, установ, громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; 2) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається із змісту позовних вимог, що викладені в позові, позивач просить суд стягнути з ПП «ПромТорг»на користь ТОВ «Сінний ринок»грошові кошти, які отримані за оспорюваним договором, в розмірі 3892074,00 грн., а з ТОВ «Сінний ринок»- в доход Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 3892074,00 грн.

Вищенаведена норма не уповноважує органи державної податкової служби на звернення до суду в інтересах конкретної юридичної особи, а відтак, вимога про стягнення з ПП «ПромТорг»на користь ТОВ «Сінний ринок»грошових коштів у розмірі 3892074,00 грн. заявлена позивачем з перевищенням наданих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінний Ринок” та Приватного підприємства „Пром ТОРГ” про визнання недійсним договору відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 11.06.08

Суддя Арсірій Р.О.