Рішення № 21342349, 30.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2011 р. Справа № 9/035-11

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

Про стягнення 732829,87 грн. та розірвання договору

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»

Про визнання договору недійсним

Суддя Сокуренко Л.В.

Представників:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 (дов. № 20 від 01.03.2011 р.)

від відповідача (за первісним позовом): не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення 732829,87 грн. та розірвання договору.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 03.03.2011 р. зобовязано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; підстави для розірвання договору з нормативно-правовим обґрунтуванням; зобовязано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

02.03.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області до початку розгляду справи по суті від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання спірного договору недійсним.

Крім того, 02.03.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від ТОВ “Аптека ВВС” подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про визнання договору купівлі - продажу № 85 від 10.11.2009 року частково недійсним у частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.

03.03.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” в межах суми позову, а саме 732829,87 грн.

03.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про фіксування судового розгляду по справі № 9/035-11 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом клопотання відповідача про фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу розглянуто та задоволено, у звязку з цим в судовому засіданні судом оголошено перерву на 10.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2011 року заяву про забезпечення позову задоволено повністю; накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка,4 код ЄДРПОУ 19351156, МФО 322313), виявлені державним виконавцем на будь-якому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка,4 код ЄДРПОУ 19351156, МФО 322313), в межах суми позову - 732 829 (сімсот тридцять дві тисячі вісімсот двадцять девять) грн. 87 коп.

Ухвалою суду від 04.03.2011 року зустрічну позовну заяву з доданими документами прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Київської області № 02-03/228/9-10 від 04.03.2011 року позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ «Аптека ВВС» та додані до неї документи повернуто без розгляду.

В судовому засіданні 10.03.2011 р. від представника відповідача (за первісним позовом) подана заява про колегіальний розгляд справи, у звязку з особливою, на думку відповідача, складністю даної справи, а також вдруге 09.03.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області подано зустрічну позовну заява до ТОВ “Аптека ВВС” та ТОВ “Медфармсервіс” про стягнення комісійної винагороди.

Крім того, в судовому засіданні 10.03.2011 р. представником ТОВ “Аптека ВВС” в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору вдруге подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” про зобовязання ТОВ “ВВС-ЛТД” виконати обовязок в натурі, а саме передати ТОВ “Аптека ВВС” товар, поставлений ТОВ “Медфармсервіс” згідно договору купівлі-продажу № 85, з урахуванням замовлення, визначеного в договорі комісії від 09.03.09 р. № 11.

10.03.2011 року в судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з проведенням між сторонами звірки взаєморозрахунків.

Судом клопотання відповідача розглянуто та задоволено, у звязку з цим судом оголошено перерву на 14.03.2011 р.

Ухвалою суду від 11.03.2011 року заяву ТОВ «ВВС-ЛТД»про призначення колегіального розгляду справи залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 10.03.2011 р. у справі № 9/035-11 відмовлено ТОВ “Аптека ВВС” у прийнятті поданої позовної заяви ТОВ “Аптека ВВС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс” про зобовязання ТОВ “ВВС-ЛТД” виконати обовязок в натурі до розгляду з підстав, зазначених в ухвалі.

Ухвалою суду від 10.03.2011 р. зустрічну позовну заяву з доданими документами повернуто ТОВ «ВВС-ЛТД»без розгляду.

Супровідним листом № 02-06/12/9/035-11 від 16.03.2011 року, у звязку з надходженням апеляційної скарги ТОВ «Аптека ВВС»на ухвалу господарського суду Київської області від 04.03.2011 року про повернення позовної заяви без розгляду та апеляційної скарги ТОВ «ВВС-ЛТД»на ухвалу про забезпечення позову від 04.03.2011 року; матеріали справи № 9/035-11 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Аптека ВВС»залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Київської області від 04.03.2011 року № 02-03/228/9-10 про повернення позовної заяви залишено без змін; апеляційну скаргу ТОВ «ВВС-ЛТД»залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Київської області від 04.03.2011 року про забезпечення позову залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011 року касаційні скарги ТОВ «Аптека ВВС»та ТОВ «ВВС-ЛТД»залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Київської області від 04.03.2011 року № 02-03/228/9-10 про повернення позовної заяви та ухвалу господарського суду Київської області від 04.03.2011 року про забезпечення позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року у справі № 9/035-11 залишено без змін.

02.06.2011 року на адресу господарського суду Київської області надійшла апеляційна скарга ТОВ «Аптека ВВС»на ухвалу господарського суду Київської області від 11.03.2011 року про повернення позовної заяви без розгляду.

09.06.2011 року матеріали справи № 9/035-11 повернуто до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції керівництва суду від 10.06.2011 року справу № 9/035-11 передано судді Сокуренко Л.В. для подальшого розгляду.

Супровідним листом № 02-06/12/9/035-11 від 14.06.2011 року копії матеріалів справи № 9/035-11 направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Аптека ВВС»на ухвалу господарського суду Київської області від 11.03.2011 року про повернення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 14.06.2011 року розгляд справи призначено на 30.06.2011 року; зобовязано позивача (за первісним позовом) надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; зобовязано відповідача(за первісним позовом) надати в судове засідання відзив на первісний позов, а також докази на підтвердження позовних вимог за зустрічним позовом. Явку повноважних представників сторін визнано обовязковою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року відмовлено ТОВ «Аптека ВВС»у задоволенні заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду київської області від 11.03.2011 р. у справі № 9/035-11 з доданими до неї матеріалами залишено без розгляду та повернуто ТОВ «Аптека ВВС»; матеріали справи № 9/035-11 повернуто до господарського суду Київської області.

30.06.2011 року в судове засідання представник позивача зявився, надав документи, витребувані ухвалою суду від 14.06.2011 року та просить суд позов задовольнити повністю; представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду від 14.06.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 08632, Київська область, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2009 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» (далі-постачальник) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу № 85 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач продає, а відповідач купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невідємною частиною цього договору. Ціна товару зазначається у гривнях.

Загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Покупець здійснює оплату за кожну партію поставленого товару не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних (п. 5.1 договору).

27.01.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній, не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару; позивач надає відповідачу знижку згідно прайс-листа на товар від оптових цін позивача, що діють на день продажу і 15 % шляхом оформлення Акту зменшення дебіторської заборгованості та розрахунку-коригування по закінченню кожного місяця.

01.11.2011 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній, не пізніше 70 календарних днів від дати отримання товару; позивач надає відповідачу знижку згідно прайс-листа на товар від оптових цін позивача, що діють на день продажу.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за Договором в частині поставки товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору протягом, зокрема, жовтня 2010 року січень 2011 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 846325,50 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- № РН-0000966 від 06.10.2010р. на суму 38636,60 грн. (24230,97 грн. згідно Акту розрахунку фінансової знижки знижок № 10/10 від 29.10.2010 р.);

- № РН-0000967 від 12.10.2010р. на суму 44854,90 грн.;

- № РН-0001027 від 03.11.2010р. на суму 45707,00 грн. (25705,25 грн. згідно Акту розрахунку фінансової знижки знижок № 11/10 від 30.11.2010 р.);

- № РН-0001042 від 10.11.2010р. на суму 13850,00 грн.;

- № РН-0001049 від 17.11.2010р. на суму 31685,00 грн.;

- № РН-0001055 від 24.11.2010р. на суму 23067,00 грн.;

- № РН-0001063 від 01.12.2010р. на суму 41089,00 грн.;

- № РН-0001070 від 08.12.2010р. на суму 117654,00 грн. (38565,75 грн. згідно Акту розрахунку фінансової знижки знижок № 11/10 від 30.11.2010 р.);

- № РН-0001078 від 15.12.2010р. на суму 111085,00 грн.;

- № РН-0001082 від 17.12.2010р. на суму 17140,00 грн.;

- № РН-0001085 від 22.12.2010р. на суму 96758,00 грн.;

- № РН-0001096 від 29.12.2010р. на суму 87226,00 грн.;

- № РН-0000001 від 04.01.2011р. на суму 53840,00 грн.;

- № РН-0000008 від 12.01.2011р. на суму 32877,00 грн.;

- № РН-0000016 від 19.01.2011р. на суму 55336,00 грн.;

- № РН-0000022 від 26.01.2011р. на суму 35520,00 грн.;

Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Отримання товару за спірними накладними з боку покупця було здійснено представником останнього, який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2), що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Всього, відповідно до Актів розрахунку фінансової знижки, знижок № 10/10 від 29.10.2010., № 11/10 від 30.11.2010 р., № 12/10 від 30.12.2010 р., за спірними накладними позивачем надано знижок на суму 113495,63 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору, водночас, відповідач свої обовязки за Договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару за спірними накладними не оплатив.

Загальна сума заборгованості відповідача за Договором, як зазначає позивач, з урахуванням наданих знижок, становить 732 829,87 грн.

Факт несплати відповідачем вартості поставленого за спірними накладними товару підтверджується наявними в матеріалах справи копією виписки з поточного рахунку позивача за спірний період, а також довідкою, яка скріплена відбитком печатки банківської установи.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 732 829,87 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними: № РН 0000966 від 06.10.2010 року, № РН 0000997 від 12.10.2010 року, № РН 0001027 від 03.11.2010 року, № РН 0001042 від 10.11.2010 року, № РН 0001049 від 17.11.2010 року, № РН 0001055 від 24.11.2010 року, № РН 0001063 від 01.12.2010 року, № РН 0001070 від 08.12.2010 року, № РН 0001078 від 15.12.2010 року, № РН 0001082 від 17.12.2010 року, № РН 0001085 від 22.12.2010 року, № РН 0001096 від 29.12.2010 року, № РН 0000001 від 04.01.2011 року,№ РН 0000008 від 12.01.2011 року, № РН 0000016 від 19.01.2011 року та № РН 0000022 від 26.01.2011 року на загальну суму 732 829 (сімсот тридцять дві тисячі вісімсот двадцять девять) грн. 87 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним поставленого товару та породжує у відповідача обовязок по його сплаті у повному обсязі, але у строки, визначені умовами додаткових угод до Договору.

Відповідно до п. 1 угоди № 1 від 27.01.2010р. відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній, не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.

Тобто, за накладною № РН 0000966 від 06.10.2010 року строк оплати у відповідача настав 05.12.2010 р., за накладною № РН 0000997 від 12.10.2010 року строк оплати у відповідача настав 12.12.2010 р.

Відповідно до п. 1 угоди № 2 від 01.11.2010р. відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній, не пізніше 70 календарних днів від дати отримання товару.

Тобто, за накладною № РН 0001027 від 03.11.2010 року строк оплати у відповідача настав 12.01.2011 р., за накладною № РН 0001042 від 10.11.2010 року строк оплати у відповідача настав 20.01.2011 р., за накладною № РН 0001049 від 17.11.2010 року, строк оплати у відповідача настав 27.01.2011 р., за накладною № РН 0001055 від 24.11.2010 року строк оплати у відповідача настав 02.02.2011 р., за накладною № РН 0001063 від 01.12.2010 року строк оплати у відповідача настав 09.02.2011 р., за накладною № РН 0001070 від 08.12.2010 року строк оплати у відповідача настав 17.02.2011 р., за накладною № РН 0001078 від 15.12.2010 року строк оплати у відповідача настав 23.02.2011 р., за накладною № РН 0001082 від 17.12.2010 року строк оплати у відповідача настав 25.02.2011 р., за накладною № РН 0001085 від від 22.12.2010 року строк оплати у відповідача настав 02.03.2010 року, за накладною № РН 0001096 від 29.12.2010 року строк оплати у відповідача настав 09.03.2010 року, за накладною № РН 0000001 від 04.01.2011 року строк оплати у відповідача настав 15.03.2010 року, за накладною № РН 0000008 від 12.01.2011 року строк оплати у відповідача настав 23.03.2010 року, за накладною № РН 0000016 від 19.01.2011 року строк оплати у відповідача настав 30.03.2010 року, за накладною № РН 0000022 від 26.01.2011 року строк оплати у відповідача настав 06.04.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що на час звернення позивача до суду (15 лютого 2011 року) строк оплати (згідно угоди № 2 від 01.11.2010р. відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній, не пізніше 70 календарних днів від дати отримання товару) по частині спірних накладних не настав, (накладні № РН 0001070 від 08.12.2010 року, № РН 0001078 від 15.12.2010 року, № РН 0001082 від 17.12.2010 року, № РН 0001085 від 22.12.2010 року, № РН 0001096 від 29.12.2010 року, № РН 0000001 від 04.01.2011 року, № РН 0000008 від 12.01.2011 року, № РН 0000016 від 19.01.2011 року та № РН 0000022 від 26.01.2011 року.

Посилання ж відповідача на той факт, що спірні накладні підписані з боку відповідача не уповноваженою на це особою, до розгляду судом не приймається, з огляду на те, що підписання спірних накладних з боку покупця (відповідача) було здійснено представником останнього Ошиваловим М.В., який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) № 14688 від 07.10.2010 року, № 14837 від 14.10.2010 року, № 15236 від 04.11.2010 року, № 15379 від 11.11.2010 року, № 15774 від 18.11.2010 року; № 15977 від 25.11.2010 року; № 16116 від 02.12.2010 року; № 16218 від 09.12.2010 року, № 16294 від 16.12.2010 року, № 16433 від 20.12.2010 року, № 16472 від 23.12.2010 року, № 16561 від 30.12.2010 року, № 16583 від 05.01.2011 року, № 16323 від 13.01.2011 року, № 43 від 20.01.2011 року, № 82 від 27.01.2011 року, що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних.

Таким чином, враховуючи, що строк виконання зобовязань в частині оплати вартості поставленого товару на загальну суму 204482,12 грн. за накладними: № РН 0000966 від 06.10.2010 року, № РН 0000997 від 12.10.2010 року, № РН 0001027 від 03.11.2010 року, № РН 0001042 від 10.11.2010 року, № РН 0001049 від 17.11.2010 року, № РН 0001055 від 24.11.2010 року, № РН 0001063 від 01.12.2010 року, у строки, передбачені Договором, на час звернення позивача до суду настав, суд дійшов висновку про порушення останнім умов Договору в частині своєчасної оплати товару за відповідними накладними, що є підставою для покладення на нього обовязку по сплаті боргу.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2009р. у справі № 54/101-09.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості останнього по оплаті вартості поставленого товару з урахуванням вартості наданих знижок становить 204482,12 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 732829,87 грн. основної заборгованості підлягає задоволенню частково, на суму 204482,12 грн.; в частині стягнення 528 347,75 грн. за накладними № РН 0001070 від 08.12.2010 року, № РН 0001078 від 15.12.2010 року, № РН 0001082 від 17.12.2010 року, № РН 0001085 від 22.12.2010 року, № РН 0001096 від 29.12.2010 року, № РН 0000001 від 04.01.2011 року, № РН 0000008 від 12.01.2011 року, № РН 0000016 від 19.01.2011 року та № РН 0000022 від 26.01.2011 року суд відмовляє у звязку з тим, що на час звернення позивача до суду строк оплати зазначених накладних не настав, а тому право позивача не було порушено.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 2464,24 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з урахуванням наданих знижок, за періоди:

- з 05.12.2010р. по 09.02.2011 р. на 24230,97 грн. заборгованості за накладною РН 0000966 від 06.10.2010 року;

- з 13.12.2010р. по 09.02.2011 р. на 44854,90 грн. заборгованості за накладною РН 0000997 від 12.10.2010 року;

- з 12.01.2011 р. по 09.02.2011 р. на 25705,25 грн. заборгованості за накладною № РН 0001027 від 03.11.2010 року;

- з 20.01.2011 р. по 09.02.2011 р. на 13850,00 грн. заборгованості за накладною № РН 0001042 від 10.11.2010 року;

- з 27.01.2011 р. по 09.02.2011 р. на 31685,00 грн. заборгованості за накладною № РН 0001049 від 17.11.2010 року;

- з 03.02.2011 р. по 09.02.2011 р. на 23067,00 грн. заборгованості за накладною № РН 0001055 від 24.11.2010 року;

- з 12.01.2011 р. по 09.02.2011 р. на 25705,25 грн. заборгованості за накладною № РН 0001063 від 01.12.2010 року

- з 09.02.2011 р. по 09.02.2011 р. на 41089,00 грн. заборгованості за накладною № РН 0001070 від 08.12.2010 року

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 4.1 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

При винесенні даного рішення судом також врахована позиція Верховного Суду України щодо необхідності встановлення судом, при винесенні рішень, правової природи неустойки, яка передбачена сторонами у договорах, яка викладена у постанові від 21.11.2006р. у справі № 47/628-05

Водночас, частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 2464,24 грн. (за розрахунком позивача).

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у сумі 866,94 грн. та 3 % річних на суму 476,93 грн. за періоди, зазначені у розрахунку позивача.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків у сумі 866,94 грн. та 3 % річних на суму 476,93 грн., які підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу № 85, укладений 10.11.2009р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»(далі-постачальник) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі-покупець).

Зазначену позовну вимогу позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого позивачем товару.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, за змістом вищевказаних норм Цивільного кодексу України розірвання договору можливе за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобовязання щодо оплати товару, суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору.

За таких обставин, позовна вимога про розірвання договору також підлягає задоволенню.

Предметом зустрічного позову є вимога позивача за зустрічними позовом про визнання Договору недійсним з підстав частини 1 ст. 203 ЦК України.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач зазначає, що оскільки пунктами 1.1 Договору передбачено, що асортимент та ціни зазначаються у видаткових накладних до Договору, які, як зазначає позивач за зустрічним позовом, так і не були підписані останнім, при укладенні спірного договору в порушення вимог ст. ст. 628, 638 ЦК України та ст. 180 ГК України сторонами не досягнуто згоди щодо предмету, ціни та розмірів платежів, що є підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Приписами статей 175, 173 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Так, пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобовязаний передати у власність покупцеві медикаменти, вироби косметичного призначення, косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни (далі-товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Частиною 5 ст. 180 ГК України встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що постачальник проводить відпуск товару покупцю по цінах, котрі вказані в специфікаціях. Ціни в специфікаціях вказуються у гривнях.

Загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару.

Відповідно до письмових пояснень позивача за зустрічним позовом, специфікаціями у розумінні Договору є відповідні накладні на поставку товару.

Відповідно до п. 1 угоди № 1 від 27.01.2010р. відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній, не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.

Відповідно до п. 1 угоди № 2 від 01.11.2010р. відповідач зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній, не пізніше 70 календарних днів від дати отримання товару.

Судом встановлено, що кожна зі спірних накладних до Договору містить визначення вартості кожної категорії товару, що постачається із зазначенням загальної вартості відповідної партії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на невизначеність умовами Договору предмету, ціни та розмірів платежів за ним.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на невідповідність Договору, а саме спірних накладних, які є його невідємними частинами, вимогам чинного законодавства України оскільки їх підписання не уповноваженим на це представником останнього не може вважатись їх підписанням, спростовується наступним.

Статтями 237, 246 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма №М-2).

Судом встановлено, що підписання спірних накладних з боку покупця (відповідача) було здійснено представником останнього Ошиваловим М.В., який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) № 14688 від 07.10.2010 року, № 14837 від 14.10.2010 року, № 15236 від 04.11.2010 року, № 15379 від 11.11.2010 року, № 15774 від 18.11.2010 року; № 15977 від 25.11.2010 року; № 16116 від 02.12.2010 року; № 16218 від 09.12.2010 року, № 16294 від 16.12.2010 року, № 16433 від 20.12.2010 року, № 16472 від 23.12.2010 року, № 16561 від 30.12.2010 року, № 16583 від 05.01.2011 року, № 16323 від 13.01.2011 року, № 43 від 20.01.2011 року, № 82 від 27.01.2011 року, що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Оскільки доказів скасування або визнання недійсними вищезазначених довіреностей суду не надано, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на підписання спірних накладних з боку покупця не уповноваженою на це особою.

Що ж до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору з підстав ч. 4 ст. 203 ЦК України, оскільки спірні накладні, які є невідємними частинами Договору, не були підписані уповноваженими на те представниками сторін Договору, і як наслідок не відповідають вимогам ст. 208 ЦК України щодо форми вчинення правочину, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частина 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи встановлення судом факту підписання спірних накладних з боку покупця уповноваженим представником останнього, а також положення ст. 218 ЦК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ст. 218 ЦК України.

Інших підстав недійсності Договору позивачем за зустрічним позовом не зазначено.

Оскільки судом встановлено факт визначеності Договором його істотних умов у розумінні ст. 180 ГК України та ст. 628 ЦК України, як-то предмет, ціна та порядок здійснення розрахунків за ним, посилання на відсутність яких покладені в основу обґрунтування зустрічних позовних вимог, а також виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що невизначеність у договорі істотних умов не може бути підставою для визнання його недійсним.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом відповідно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 15, 16, 202, 203, 208, 215, 237, 239, 246, 525, 526, 530, 612, 627, 628, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 175, 180, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”(08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс”(37500, м. Лубни, вул. Петровського, 16, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32027112) 204 482 (двісті чотири тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 12 коп. основної заборгованості, 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 24 коп. пені, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 93 коп. 3 % річних, 866 (вісімсот шістдесят шість) грн. 94 коп. інфляційних втрат та судові витрати: 2167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 90 коп. державного мита та 69 (шістдесят девять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Розірвати договір купівлі-продажу № 85 від 10.11.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД”.

4. В решті позовних вимог первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 13.07.2011 р.