Рішення № 21342212, 07.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р.

Справа № 5010/2478/2011-17/147

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Дичковська І. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Хустський кар'єр", Промзона, 1, с. Рокосово, Хустський район, Закарпатська область, 90410;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004;

про стягнення 33869 грн. 72 коп., в т.ч. 27832 грн. 72 коп. боргу, 4313 грн. пені, 890 грн. інфляційних втрат, 834 грн. 3 % річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились,

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Публічним акціонерним товариством "Хустський кар'єр" подано позов до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 33869 грн. 72 коп., в т.ч. 27832 грн. 72 коп. боргу, 4313 грн. пені, 890 грн. інфляційних втрат, 834 грн. 3 % річних.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Надав суду відзив на позов (вх.№ 187/2012-свх від 11.01.12), в якому заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних. Зазначає, що розрахунок пені та 3 % річних здійснений без врахування строку оплати визначеного п. 3.2. договору та з порушенням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

05.10.10 між Публічним акціонерним товариством "Хустський кар'єр" та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір поставки № 11, згідно умов якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити вартість камене-щебеневої продукції (товар) у відповідності до умов договору.

Згідно п. 1.2. договору, кількість товару, що є предметом договору, може бути скоригована в залежності від виділених асигнувань та потреб відповідача.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість товару складає 99941 грн.

У відповідності до п. п. 3.1., 3.2. договору, відповідач оплачує позивачу аванс у розмірі 30 % від вартості партії товару. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 14 днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з банківських виписок по особовому рахунку позивача (а.с. 9-11), відповідач здійснив авансові платежі на рахунок позивача за отриманий товар в сумі 65000 грн.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 92832 грн. 72 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № ХК-530 від 10.10.10, №ХК-541 від 12.10.10, № ХК-542 від 18.10.10.

Однак, в порушення п. 3.2. договору, відповідач за поставлений товар остаточний розрахунок не провів, внаслідок чого станом на 07.02.12 борг становить 27832 грн. 72 коп.

01.04.11 позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 77 про сплату суми боргу. Однак, претензія була залишена без відповіді та задоволення.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 27832 грн. 72 коп., наявність вказаного боргу перед позивачем не заперечується.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 27832 грн. 72 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача 890 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.11 по 01.09.11; 834 грн. 3% річних та 4313 грн. пені за період з 25.10.10 по 25.10.11.

Судом проведено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційне збільшення суми боргу за період з 01.01.11 по 01.09.11 складає 1141 грн. 14 коп. Проте, до стягнення підлягають інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог в розмірі 890 грн.

Як вбачається з поданого позивачем рахунку 3 % річних (а. с. 5), період з якого розпочинається прострочення виконання зобов'язання визначено без врахування п. 3.2. договору, згідно якого остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 14 днів з моменту поставки товару. Оскільки остання поставка товару була здійснена 18.10.10 (згідно видаткової накладної № ХК-542), прострочення виконання зобов'язання по оплаті настало з 01.11.10.

Таким чином, позивачем неправильно визначено період прострочення зобов'язання.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком, здійсненим судом, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню становить 821 грн. 26 коп. В решті суми 3 % річних, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 5.3. договору, сторони передбачили, що у разі затримки вартості поставленого товару відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки.

На підставі вказаного пункту договору, за прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 4313 грн. пені за період з 25.10.10 по 25.10.11.

Як встановлено судом, позивачем неправильно визначено період прострочення виконання зобов'язань, тому пеня підлягає розрахунку з 01.11.10. Крім того, позивачем не враховані вимоги ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, пунктом 5.3. договору, сторони не передбачили спеціальний строк нарахування штрафних санкцій, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, нарахування пені слід здійснювати за період з 01.11.10 по 01.05.11.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені. Згідно розрахунку пені здійсненого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 2151 грн. 13 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 27832 грн. 72 коп. основного боргу, 890 грн. інфляційних втрат, 821 грн. 26 коп. 3 % річних, 2151 грн. 13 коп. пені. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 232, 265, 267 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Хустський кар'єр" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 33869 грн. 72 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. С. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Публічного акціонерного товариства "Хустський кар'єр", Промзона, 1, с. Рокосово, Хустський район, Закарпатська область, 90410 (ідентифікаційний код 05467613) 27832 грн. 72 коп. (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дві гривні, сімдесят дві копійки) - основного боргу, 890 грн. (вісімсот дев'яносто гривень) - інфляційних втрат, 821 грн. 26 коп. (вісімсот двадцять одну гривню, двадцять шість копійок) - 3 % річних, 2151 грн. 13 коп. (дві тисячі сто п'ятдесят одну гривню, тринадцять копійок) - пені, 1320 грн. 87 коп. (одну тисячу триста двадцять гривень, вісімдесят сім копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 09.02.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 09.02.12