Постанова № 21341186, 07.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5023/091/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Плюшка І.А.

суддів :Саранюка В.І. доповідача у справі

Хрипуна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" на постанову

відХарківського апеляційного господарського суду

05.12.2011 р.

у справі

господарського суду№ 5023/091/11

Харківської області

за позовомфізичної особи ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект"

прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача Прокопченко С.В. ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 як колишній учасник товариства звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" про стягнення з останнього вартості її вкладу у статутний фонд товариства у розмірі 18, 47 грн.; стягнення належної їй частки прибутку, одержаного товариством до 07.03.2007 р.; виділення частки позивача в натурі шляхом визнання права власності на нерухомість (нежитлові приміщення) у розмірі 0, 303% від усієї суми цілісного майнового комплексу ТОВ "Інститут Харківпроект" станом на 07.03.2007 р.; зобов'язання товариства до державної реєстрації змін у його статуті у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства.

В подальшому позивач змінила позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача вартість належної їй пропорційної частки прибутку, одержаного товариством до 07.03.2007 р.; стягнути вартість належної їй пропорційної частки активів товариства станом на 07.03.2007 р.; зобов'язати товариство до державної реєстрації змін у його статуті у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2011 р. заяву позивача про зміну предмету позову прийнято судом до розгляду з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р. (суддя Жигалкін І.П.) у позові відмовлено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" у розмірі 8 693, 37 грн., частину прибутку товариства у розмірі 2 330, 98 грн., 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Шевель О.В., суддів Лакіза В.В., Пуль О.А.), за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, рішення господарського суду Харківскьої області від 21.03.2011 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" на користь ОСОБА_1 148 782, 90 грн. належної їй пропорційної частки у статутному (складеному) капіталі товариства станом на 07.03.2007 р., частини прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" у розмірі 2 330, 98 грн. станом на 07.03.2007 р., 102, 00 грн. витрат по сплаті держмита за подання позову, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51, 00 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги та 4 935, 00 грн. витрат за виконання експертного дослідження.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект", посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач була засновником і учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект", що підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 12 від 25.02.1994 р., статутом товариства, витягом з ЄДРПОУ. Зміна прізвища позивачки з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1" відбулася у зв'язку із перебуванням у шлюбі, що підтверджується наявними у справі свідоцтвами про укладання та розірвання шлюбу.

Вищенаведені статутні та реєстраційні документи свідчать про те, що частка позивача у статутному фонді товариства становила 18, 467 грн., що у відсотковому відношенні складає 0, 303 %.

Вищенаведені факти не заперечувались та не спростовувались відповідачем.

27.12.2006 р. ОСОБА_1 була нотаріально засвідчена заява про вихід зі складу засновників відповідача, яка рекомендованим листом № 634754 28.02.2007 р. поштою була направлена на адресу відповідача та 07.03.2007 р. і була одержана останнім, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.

У заяві позивач просила виділити її частку в натурі, а у разі неможливості виділення виплатити їй вартість частини майна, яка пропорційна її частці.

Як стверджує позивач (відповідний факт не заперечується відповідачем) належні їй суми товариством не були виплачені. 15.11.2010 р. ОСОБА_1 був одержаний витяг з ЄДРПОУ, зі змісту якого вона дізналася, що заява по суті не розглянута і вона до цього часу значиться як учасник товариства, що й стало підставою для подання позову, який за своєю правовою природою є корпоративним спором (спір між господарським товариством та його учасником, який вибув).

Приймаючи рішення про часткову відмову в позові місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату їй вартості частини майна товариства та частини отриманого останнім прибутку за 2007 р. За наявності двох різних розрахунків, виконаних позивачем та відповідачем, розмір сум до стягнення судом визначено на підставі розрахунку відповідача. При цьому суд зазначив, що в основу розрахунку розміру такої виплати повинні бути покладені дані фінансового обліку та звітності (балансу) товариства станом на дату виходу позивача зі складу учасників останнього. Щодо інших позовних вимог, зокрема, про стягнення вкладу у статутний фонд товариства, про виділення частки в натурі, про зобов'язання відповідача до державної реєстрації змін до статуту суд дійшов висновку, що обрані позивачем способи захисту своїх прав не відповідають ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Апеляційний господарський суд із зазначеними висновками не погодився і визнав необґрунтованою відмову суду у призначенні експертизи для визначення розміру належних позивачу виплат вартості майна товариства та частини прибутку, пропорційних її частці у статутному капіталі товариства.

З огляду на відмінність наданих позивачем та відповідачем розрахунків судом апеляційної інстанції було призначено судову експертизу на предмет: визначення розміру прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" станом на 07.03.2007 р. та частини прибутку, пропорційної частці позивача; визначення дійсної ринкової вартості чистих активів товариства станом на 07.03.2007 р. та частини активів, належної до виплати позивачу; визначення балансової вартості чистих активів товариства станом на 07.03.2007 р.

Виконання експертизи було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Бокаріуса.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 6598 від 02.08.2011 р. пропорційна частка прибутку, що належить до виплати ОСОБА_1 станом на 07.03.2007 р. становить 2 330, 98 грн. Зазначені дані збігаються з даними відповідача і не заперечуються позивачем. З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення частини прибутку, пропорційну частці позивача у статутному капіталі товариства, задоволено апеляційним судом у розмірі 2 330, 98 грн.

В частині виконання експертного дослідження на предмет визначення дійсної ринкової та балансової вартості активів відповідача станом на 07.03.2007 р. експертом були витребувані додаткові документи. У зв'язку з цим, апеляційний суд повідомив ТОВ "Інститут Харківпроект" про необхідність надання витребуваних експертом документів, що не було виконано. Як зазначено у листі ТОВ "Інститут Харківпроект", надання витребуваних документів є неможливим (технічні паспорти на нерухоме майно наявні станом на 2010 р., а картки обліку основних засобів були випадково знищені у 2010 р. ).

Експертна установа повідомила суд апеляційної інстанції про неможливість надання висновку судової експертизи через ненадання витребуваних додаткових документів та недостатність наданих матеріалів справи для повноти дослідження і надання висновку.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження неможливості представити відповідні документи на вимогу експерта, суд розцінив такі дії як ухилення від проведення експертизи з метою уникнення виплати позивачу дійсної належної їй частки майна та прибутку товариства.

Враховуючи наведене, в якості належного доказу по справі колегією суддів прийнято наданий позивачем висновок від 24.03.2011 р. про вартість нежитлових приміщень за місцем знаходження ТОВ "Інститут Харківпроект" станом на червень 2007 р., виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "СІТ-Консалт" на запит адвоката ОСОБА_2 (представника позивача). Виходячи із зазначеного висновку апеляційним господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 148 782, 90 грн. вартості частини майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства станом на 07.03.2007 р.

У задоволенні інших позовних вимог (про стягнення частини прибутку за 2006 р. та зобов'язання товариства до здійснення реєстрації змін до статуту) апеляційним судом відмовлено за їх необґрунтованістю.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 148, 190 Цивільного кодексу України, ст.ст. 66, 139 Господарського кодексу України.

Скаржник, зокрема, зазначає, що, визначивши вартість майна товариства, яка дорівнює вартості належного останньому нерухомого майна, апеляційний суд не врахував майнових зобов'язань товариства станом на 07.03.2007 р., які, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, входять до складу майна. Крім того, заявник вказує на те, що висновок про дійсну вартість належного товариству нерухомого майна, виконаний на замовлення позивача і поданий останнім до суду апеляційної інстанції як додатковий доказ, прийнятий судом в порушення ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не обґрунтував неможливості подання такого висновку до суду першої інстанції. На думку скаржника, прийнявши зазначений висновок як доказ, апеляційний господарський суд також порушив ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, як регламентує допустимість доказів у справі.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.

Право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на вихід зі складу учасників товариства, одержання частини прибутку товариства та отримання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства передбачено ст. ст. 116, 148 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Статтею 148 Цивільного кодексу України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Як встановлено судами, 07.03.2007 р. відповідач був повідомлений про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства, оскільки цією датою отримав її нотаріально посвідчену заяву.

Таким чином, суди дійшли вірних висновків про те, що позивача слід вважати такою, що вийшла зі складу учасників товариства з 07.03.2007 р. Отже, належні їй при виході виплати відповідач повинен був здійснити до 07.03.2008 р., що не було зроблено.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у позовній заяві та в уточненнях до неї не був конкретизований розмір таких виплат, а лише зазначено дату, на яку вона просить сплатити їй вказані суми 07.03.2007 р. Це пояснювалось відсутністю даних щодо розміру прибутку та ринкової (чи будь-якої іншої) вартості майна товариства.

В подальшому, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано розрахунок сум до стягнення, згідно з якими вартість частини майна, що належить до виплати позивачу, визначена у розмірі 302 125, 76 грн. Відповідний розрахунок зроблений позивачем на підстав довідки ТОВ фірма "Аверс" № 8 від 09.03.2011 р. щодо вартості 1 кв. м аналогічних спірним офісних приміщень. Відповідачем же до суду першої інстанції надано інший розрахунок сум до стягнення, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (балансу).

У суді першої інстанції позивачем заявлялось клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке судом було залишено без задоволення.

Виходячи з обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що призначаючи судову експертизу на предмет визначення належних до виплати позивачу сум станом на дату її виходу з товариства апеляційний господарський суд діяв з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, в порядку ст.ст. 99, 42 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому апеляційний суд вірно керувався абз. 4, 5 п. 3.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", відповідно до яких, будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а тому господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов з товариства, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості обєктів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині стягнення частини отриманого товариством прибутку за 2007 р., пропорційну частці позивача станом на дату її виходу з товариства, ґрунтується на даних висновку призначеної судом судової експертизи.

Стосовно вимог про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача станом на дату виходу з товариства, враховуючи неможливість виконання судової експертизи в цій частині, апеляційним господарським судом в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України було прийнято наданий позивачем додатковий доказ - висновок від 24.03.2011 р. про вартість нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Харків пр. Леніна, 38 станом на червень 2007 р., виконаний субєктом оціночної діяльності ТОВ "СІТ-Консалт" на запит адвоката ОСОБА_2 згідно договору від 10.03.2011 р. на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності № 6787/08 від 10.04.2008 р.

При цьому в обґрунтування підстав прийняття такого доказу суд апеляційної інстанції зазначив, що дійсно, 09.03.2011 р. судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у призначенні судової експертизи у справі. Після цього, 10.03.2011 р. адвокатом позивачки було укладено договір з субєктом оціночної діяльності. Однак, відповідний висновок зроблено останнім 24.03.2011 р., тоді як оскаржуване рішення прийнято раніше 21.03.2011 р., чим і пояснюється неможливість подання зазначеного висновку до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушення апеляційним господарським судом ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судом додаткового доказу у справі, а доводи касаційної скарги в цій частині слід визнати безпідставними.

Стосовно інших доводів скаржника, судова колегія вважає необхідним зазначити, що касаційна інстанція згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги, які стосуються переоцінки доказів у справі, колегією суддів відхиляються, оскільки їх розгляд виходить за межі компетенції касаційної інстанції.

Висновки апеляційного господарського суду відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні судом норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Відтак, підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. у справі № 5023/091/11 колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю "Інститут Харківпроект" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. у справі № 5023/091/11 залишити без змін.

Головуючий - суддяІ.А. Плюшко

СуддіВ.І. Саранюк

О.О. Хрипун