Постанова № 21341035, 07.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 21/115-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Саранюка В.І.

розглянувши касаційну

скаргуОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2011 року

у справі№ 21/115-11

господарського суду Київської області

за позовомОСОБА_5

до 1.ОСОБА_4

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ОСОБА_4Публічне акціонерне товариство "Енергобанк"

про визнання права власності, визнання учасником Товариства та стягнення 7383592,63грн.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_7

відповідача 1. ОСОБА_8

2. ОСОБА_8

третьої особи ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 11280000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 31.07.2008 р.

31.08.2011р. представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд визнати за ним право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" у розмірі 60,44%, визнати позивача учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест", який у сукупності володіє 76,74% частки статутного капіталу даного товариства та стягнути з відповідача 7383592,63 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 31.07.2008р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2011р. (суддя Ярема В.А.) у справі №21/115-11 провадження у даній справі в частині вимог про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 7383592,63 грн. припинено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" у розмірі 60,44% та вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. (судді: Авдєєва П.В., Коршун Н.М., Куксова В.В.) у справі №21/115-11 рішення господарського суду Київської області від 03.10.2011р. у справі №21/115-11 залишено без змін.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням та постановою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.10.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. та припинити провадження у справі №21/115-11.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що при винесенні рішень, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 31.07.2008р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест", відповідно до умов якого ОСОБА_5 набув право власності на частку у статутному капіталі зазначеного товариства у розмірі 16,3 %, що також підтверджується здійсненою 16.08.2008р. державним реєстратором Вишгородської районної державної адміністрації державною реєстрацією змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" та внесенням змін до ЄДР стосовно учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест", відповідно до яких позивача було включено до переліку учасників з часткою у статутному капіталі 16,3%.

Згідно п. 3.1. зазначеного договору ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_4 за придбані корпоративні права суму еквівалентну 1410000,00 доларів США.

Відповідно до п. 5.1. договору ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання протягом 54 місяців з дати передання частини корпоративних прав ОСОБА_5, щомісяця до 5 числа поточного місяця виплачувати останньому суму еквівалентну його частині прибутку у товаристві за попередній місяць, але не менше суми, еквівалентної вартості 27,968 унцій золота за курсом Національного банку України на час здійснення платежу.

Водночас згідно пункту 2 договору передбачено, що відчуження корпоративних прав є дійсним та покупець вважається учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" з моменту підписання договору та державної реєстрації змін до статуту товариства.

Тобто, починаючи з 16.08.2008р. у відповідача-1 виникло зобовязання зі сплати на користь позивача щомісячно суми еквівалентної частині прибутку останнього у товаристві за попередній місяць, але не менше суми еквівалентної 27,968 унцій золота за курсом НБУ.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про сплату ОСОБА_4 на користь позивача грошових коштів, обумовлених п.5.1. договору купівлі-продажу корпоративних прав від 31.07.2008р. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_4 не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за зазначеним вище договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що затримка сплати ОСОБА_4 щомісячних платежів на користь позивача згідно п.5.1. договору, становить понад два місяці, а відтак сума основного боргу відповідача-1 перед позивачем з урахуванням нарахованої пені за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 31.07.2008р. становить 16449592,63 грн.

Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест»передбачено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесення майна та грошових коштів учасників створено статутний капітал у розмірі 15000000,00 грн. Частка відповідача-1 у статутному капіталі товариства становить 60,44 %, що еквівалентно 9066000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору від 31.07.2008р. у випадку, якщо продавець понад два місяці затримує щомісячний платіж, покупець має право безоплатно отримати компенсацію у розмірі неоплачених платежів та пені у вигляді додаткового відчуження частки продавця у Товаристві на користь покупця. При настанні зазначених подій, частка, яка підлягає відчуженню на користь покупця може перевищувати частку, зазначену у п. 1.3.6 Договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, сутність якого свідчить про те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, зокрема і засобів забезпечення його виконання. Крім того, при укладенні договору сторони вправі на власний розсуд вирішувати питання про встановлення та застосування форм (міри) відповідальності за порушення договірних зобовязань.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність вимог позивача про визнання за ним права власності на 60,44% частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест», що належить відповідачу-1 та становить 9066000,00 грн., в якості погашення частини заборгованості відповідача-1 за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 31.07.2008р.

З матеріалів справи також вбачається, що окрім позивача та відповідача-1, засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест»є ОСОБА_10 ОСОБА_11, внесок якого до статутного капіталу товариства складає 3489000,00 грн. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_10 ОСОБА_11 не заперечує проти отримання позивачем у власність частки ОСОБА_4 Тому безпідставною та необґрунтованою є позиція заявника касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання про порушення прав інших учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест»щодо переважного права купівлі частки (її частини) у статутному капіталі товариства.

Твердження ОСОБА_4 стосовно того, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням правил предметної підсудності справ господарському суду є також помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Тобто під корпоративними відносинами слід розуміти відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Також згідно з ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем-1 за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 31.07.2008р. є корпоративними відносинами, оскільки відповідач-1 та позивач є учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест»(відповідач-2 у справі), а позовні вимоги стосуються безпосередньо корпоративних прав позивача на управління справами товариства, розподіл його прибутку та інших прав, зазначених вище.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги ОСОБА_5 про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест»та спір з цього приводу, є підвідомчі господарському суду та мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання за останнім прав та обовязків учасника товариства з часткою у розмірі 76,74% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест», а також припинення провадження у частині вимог ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 7383592,63 грн. заборгованості за договором від 31.07.2008р., яка не може бути покрита за рахунок частки відповідача-1 у статутному капіталі зазначеного товариства. Оскільки вимога позивача про визнання його учасником товариства, який у сукупності володіє 76,74% частки у статутному капіталі Товариства не відповідає встановленим нормами чинного в Україні законодавства способам захисту прав, а вимоги про стягнення грошових коштів за невиконання зобов'язань по цивільно-правовому договору не є відносинами корпоративного характеру, а тому не можуть бути предметом розгляду у порядку господарського судочинства.

Обґрунтованим та таким, що ґрунтується на нормах права, є також висновок судів попередніх інстанцій про те, що задоволення позовних вимог про визнання права власності позивача на корпоративні права відповідача-1, які передані у заставу ПАТ «Енергобанк»не впливає на правовідносини застави та права останнього, оскільки відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Інші доводи ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки їм вже була надана вичерпна правова оцінка судами попередніх інстанцій на підставі наданих сторонами доказів. Окрім того, вони фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отож, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи заявника касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2011 року зі справи № 21/115-11 залишити без змін.

Головуючий суддяІ. А. Плюшко

СуддіС. В. Владимиренко

В. І. Саранюк