Постанова № 21340849, 02.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2012 р. Справа № 49/125-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А.О.,

суддів:Поліщука В.Ю. (доповідач),

Міщенка П.К.,

за участю представників:

від ТзОВ "Техно-арена":ОСОБА_1 представник (довіреність від 24.01.2012 року);

від ТзОВ "Куттер":не з'явились;

від ДПІ:не з'явились;

розглянувшикасаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2011 року,

та постановуГосподарського суду міста Києва від 4 липня 2011 року,

у справі № 49/125-б,

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-арена" (м. Київ),

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Куттер" (м. Київ),

про визнання банкрутом, в с т а н о в и в :

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-арена" (далі за текстом ТзОВ "Техно-арена") звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куттер" (далі за текстом ТзОВ "Куттер"), в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року у справі № 49/125-б (суддя Митрохіна А.В.) ТзОВ "Куттер" визнано банкрутом, ТзОВ "Техно-арена" визнано кредитором ТзОВ "Куттер" на загальну суму 43 826 грн. 87 коп.; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича (далі за текстом арбітражний керуючий Дерлюк В.Д.). Постанову місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що матеріали справи містять докази на підтвердження відсутності боржника ТзОВ "Куттер" за місцезнаходженням і вимоги ініціюючого кредитора до боржника є безспірними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року у справі № 49/125-б (головуючий суддя Сулім В.В., судді: Дзюбко П.О., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі за текстом ДПІ у Печерському районі міста Києва) залишено без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції у розумінні ст. 104 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції постановами, ДПІ у Печерському районі міста Києва звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року та постанову Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року, провадження у справі припинити. В обґрунтування касаційної скарги ДПІ у Печерському районі посилається, зокрема, на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України, ст. ст. 1, 14, 23, 32, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2012 року, згідно ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято до провадження.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ТзОВ "Техно-арена" проти касаційної скарги заперечив, вважає прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанції постанови законними та обґрунтованими, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Інші учасники провадження у справі уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників судового провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з п. п. 1, 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Куттер" порушено Господарським судом міста Києва в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або в разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у звязку з його відсутністю за місцезнаходженням.

При цьому, згідно вимог ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для порушення провадження по справі про банкрутство є наявність безспірних вимог кредитора до боржника.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у якості доказу наявності безспірної заборгованості ТзОВ "Куттер", ТзОВ "Техно-арена" надало рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 року у справі № 43/208, наказ Господарського суду міста Києва від 20.07.201о року № 43/208, постанову № 1422/7 Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 10.09.2010 року про відкриття виконавчого провадження № ВП21273765 та постанову від 03.03.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. Станом на дату звернення ТзОВ "Техно-арена" до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання ТзОВ "Куттер" банкрутом, рішення та наказ Господарського суду міста Києва у справі № 43/208 не виконані, заборгованість у розмірі 43 826 грн. 87 коп. не сплачена. За наведених підстав, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо безспірності вимог ТзОВ "Техно-арена" та неспроможності боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором у встановлений Законом строк.

Поряд з цим, Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 378879 станом на 01.06.2011 року щодо боржника ТзОВ "Куттер", у рядку "статус відомостей про юридичну особу" зазначено: відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (том 1, арк. справи 31-32).

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що, з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 названого Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п. 7 ст. 19 вказаного Закону).

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Враховуючи наявність у матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, арк. справи 31-32) яка, як встановлено господарським судом апеляційної інстанцій, містить такий статус відомостей про ТзОВ "Куттер", який свідчить про відсутність останнього за місцезнаходженням, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність відсутності боржника за місцезнаходженням. Наведене, в свою чергу, спростовує відповідні посилання заявника касаційної скарги.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що позивач в касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що, хоча ДПІ у Печерському районі міста Києва у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року та Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року повністю, проте, не вказує на допущення цими судами порушень в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., а тому, колегія суддів касаційної інстанції не вправі надавати юридичну оцінку законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень в цій частині, оскільки касаційна інстанція не вправі виходити за межі дійсних вимог касаційної скарги, на відміну від апеляційної інстанції, яка не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи № 49/125-б господарськими судами, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2011 року та постанову Господарського суду міста Києва від 4 липня 2011 року у справі № 49/125-б залишити без змін.

Головуючий суддяА.О. Заріцька судді:В.Ю. Поліщук П.К. Міщенко