Постанова № 21340825, 02.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"02" лютого 2012 р. Справа № 21/5009/4961/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддівМіщенка П.К.,

Заріцької А.О.,

Поліщука В.Ю.

розглянувши

касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на ухвалу

та постановугосподарського суду Запорізької області

від 06.10.2011 року

Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року

у справі

господарського суду

за заявою

до№ 21/5009/4961/11

Донецької області

Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

Дочірнього підприємства "Карбід" ТОВ "Оленка"

про визнання банкрутом

Представники сторін участь у судовому засіданні не взяли, про час і місце судового засідання були повідомлені вчасно і належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2011 (суддя Владимиренко І.В.) у справі №21/5009/4961/11 припинено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Карбід" ТОВ "Оленка" за заявою Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий Богатирь К.В., суддів М'ясищева А.М., Склярук О.І.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. залишено без змін.

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані судові акти у справі скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело не дослідження всіх обставин справи.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування своєї вимоги скаржник посилається на те, що згідно п. 14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України - податковий борг –сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що заявлена кредитором сума штрафних санкцій та пені не може вважатися судом грошовим зобов’язанням боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, суми неустойки (пені та штрафу) не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора по податкам та впливати на порушення справи про банкрутство боржника. Діюче законодавство не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області було подано заяву про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства "Карбід" ТОВ "Оленка" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

В обґрунтування заяви, Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області (далі- Токмацька ОДПІ) посилалася на наявність заборгованості боржника перед бюджетом в сумі 680 грн. 00 коп. –податок на прибуток, що підтверджується довідкою Токмацької ОДПІ про заборгованість, актами про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності від 07.08.2008р. № 576/15-25677904, від 01.04.2009р. № 387/15-25677904, від 23.09.2009р. № 701/15-25677904, корінцями податкових повідомлень-рішень від 17.08.2008р. № 0003281501/0/16052, від 14.04.2009р. № 0001601501/0/1465, від 30.10.2009р. № 0003171501/0/3357, особовим рахунком платника податків з податку на прибуток.

До заяви кредитора надано копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно якої 09.01.2008р. внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженому ними органу щодо припинення юридичної особи; з 27.08.2009р. та внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу. Крім того, факт відсутності боржника за юридичною адресою підтверджений актом обстеження підприємства від 15.08.2011р.

Згідно довідки б/н від 16.08.2011р. боржник відкритих рахунків в установах банків не має.

Довідками КП БТІ "Абрис”, Токмацького РБТІ, Токмацького ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, відділу Держкомзему у м.Токмак Запорізької області, відділу Держкомзему у Токмацькому районі Запорізької області підтверджено факт відсутності рухомого та нерухомого майна боржника.

Місцевим господарським судом встановлено, як вбачається з наданих документів - корінців податкових повідомлень - рішень від 17.08.2008р. № 0003281501/0/16052, від 14.04.2009р. №0001601501/0/1465, від 30.10.2009р. №0003171501/0/3357 заявлена ініціюючим кредитором сума 680грн. 00коп. є штрафними (фінансовими ) санкціями за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 52 Закону, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Вищезазначений Закон про банкрутство не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою, у разі відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону).

Водночас, в силу положень абз. 1 ст. 1 Закону, неплатоспроможність є неспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), не інакше як через відновлення платоспроможності. Грошове зобов’язання є зобов’язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується (абз. 7 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону, до заяви кредитора повинні додаватися рішення суду господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Статтею 14 п. 14.1.39 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно п. 14.1.156 вказаної статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

До складу грошових зобов'язань боржника згідно ст.1 Закону не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заявлена кредитором сума штрафних санкцій та пені не є зобов’язанням боржника по сплаті податків та зборів до бюджетів, а саме наявність лише штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства не може бути підставою подальшого розгляду справи відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності припинення провадження у справі, з якими погодився суд апеляційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ухвали господарського суду Запорізької області від 06.10.2011 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.10.2011 року у справі № 21/5009/4961/11 залишити без змін.

Головуючий                                                                       Міщенко П.К.

С у д д я Заріцька А.О.

С у д д я           Поліщук В.Ю.