Рішення № 21327474, 27.12.2011, Веселівський районний суд Запорізької області

          Справа № 2-347/11

Заочне рішення           

Іменем України

27 грудня 2011 року                                         смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області          в складі:                               головуючого судді: Кравцова С.О.                                                   при секретарі: Василенко Л.В.                    

за участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Веселівського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

                                         В с т а н о в и в:

01.09.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Фабрика делікатесних сирів»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.                    Позивач зазначив, що працювала у Приватному підприємстві «Фабрика делікатесних сирів»на посаді лаборанта хімічного аналізу 3-го розряду у виробничій лабораторії з 01 квітня 2006 року по 15 липня 2010 року. Звільнена з роботи на підставіп.1ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. На день ії звільнення відповідачем нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 жовтня 2009 року по 15 липня 2010 року у сумі 8291 гривня 50 копійок. Відмову виплатити усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів. Крім того, відповідачем не було письмово повідомлено про нараховані суми, належні працівникові. Відповідач в добровільному порядку оплату належних їй сум не проводив, 14.01.2011 року позивач звернулася до Веселівського районного суду Запорізької області із заявою про видачу наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.19.01.2011 року за результатом розгляду заяви судом по справі №2-н-1/11 було видано судовий наказ, яким з ПП «Фабрика делікатесних сирів»на її користь стягнуто заборгованість в сумі 8291 грн. 50 коп. та судові витрати.          Даний судовий наказ було пред’явлено до виконання, та 01.06.2011 року виконано боржником.          

Затримка виплати нарахованих сум при звільненні складає 320 днів (з 15 липня 2010 року по 01.06.2011 року.          Відповідно до п. 2 порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи. За її підрахунками, сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати становить 16636 гривень 80 копійки. Розрахунок складає: 12998 грн. 25 коп. (сума заробітної плати за останні 12 місяців)/250 роб. днів (сума кількості робочих днів у останніх дванадцяти місяцях)=51грн. 99 коп. (середня вартість одного робочого дня);                                                            320 днів (кількість днів затримки розрахунку)* 51грн. 99 коп. (вартість одного робочого дня)= 16636 грн. 80 коп.                                                                      Позивач вважає, що дії відповідача є незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст.116 КЗПП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення.          Посилаючись на ст.. 116, 117 КЗпП України, Пленум Верховного Суду України п 20 постанови від 24 грудня 1999 №13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці», просить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 16636 гривень 80 копійок,судові витрати покласти на відповідача

У судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі, просить задовольнити.           Відповідач направив суду свої заперечення проти позову, в яких вказує на те, що позивач ОСОБА_1 дійсно знаходилась в трудових відносинах з ПП «Фабрика делікатесних сирів»та працювала лаборантом хімічного аналізу 3-го розряду у виробничій лабораторії в період з 01 квітня 2006 року по 15 липня 2010 року.          Наказом №66-к від 15.07.2010 року ОСОБА_1 звільнена за угодою сторін –п.1 ст. 36 КЗпП України. У зв’язку з важким фінансовим станом підприємства позивачу у день звільнення не було здійснено розрахунок із заробітної плати. 01.06.2011р. на виконання судового наказу №2-н-1/11 на користь ОСОБА_1 було перераховано заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 8291грн. 50 коп.                              Вважає , що позивачем середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати не доведений, крім того позивач пропустив терміни встановлені законодавством для звернення до суду, так як на момент подання позову заробітна плата виплачена в повному обсязі.          Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.                                                                                                    Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток, причину неявки свого представника суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст..224 ЦПК України.          

          Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.                              Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 знаходилась в трудових відносинах з ПП «Фабрика делікатесних сирів, та працювала лаборантом хімічного аналізу 3-го розряду у виробничій лабораторії. Наказом № 66-к від 15.07.2010 ОСОБА_1 звільнена за угодою сторін –п 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивачу у день звільнення не було здійснено розрахунок із заробітної плати.

01.06.2011 року на виконання судового наказу №2-н-1/11 на користь ОСОБА_1 було перераховано заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 8291грн. 50 коп.          

Таким чином, відповідач не заперечує про те, що під час звільнення працівника була заборгованість нарахованої невиплаченої заробітної плати в сумі 8291грн. 50 коп..                    Зазначене вказує про те, що відповідно до положень ст. 94, 115, 116, 117 КЗпП України розрахунок з позивачем повинен був провести відповідач в зазначені законом строки.          Загальна декларація прав людини у статті 23 гарантує кожному, без будь-якої дискримінації, право на рівну оплату за рівну працю.                                        Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.          Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При цьому в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.                                                  Крім того, безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, становить склад злочину, передбачений статтею 175 Кримінального кодексу України.                    Стаття 47 Кодексу законів про працю встановлює обов’язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Згідно з цією статтею власник або уповноважений ним орган забов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.                                                                                          У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.                    Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови від 24 грудня 1999р. № 13 № «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи –по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.          У своїх запереченнях відповідач спростував позовні вимоги, зазначає безпідставність застосування при розрахунку середнього заробітку норм Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100. Крім того, ПП «Фабрика делікатесних сирів»в своєму запереченні посилається на пропуск строку для звернення до суду.          Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, та призначення пенсії.          Про це і говорить Пленум Верховного суду України в пункті 21 своїй Постанови і чітко визначає в яких випадках Постанова КМУ № 100 застосовується, а в яких ні.          Щодо другого доводу відповідача, то він знов ж спростовується положеннями вказаної Постанови Пленуму ВСУ.          Абзацом 5 пункту 25 Постанови Пленуму ВСУ № 13 визначено, що перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.          В судовому засіданні встановлено, що заборгованість по заробітній платі сплачена на підставі судового наказу, лише 01.06.2011 року. Це факт також підтвердив у своєму запереченні і відповідач, тому тримісячний строк на звернення має починати перебіг саме з 01.06.2011 року. Отже, на момент звернення до суду, а саме в серпні 2011 року, він не був пропущений.          Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягав стягненню. Оскільки відповідачем не наданні довідки про середній заробіток позивача, суд визначається в розрахунках наданих позивачем, а саме, матеріалами справи.          2998 грн. 25 коп. ( сума заробітної плати за останні 12 місяців) 250 робочих днів. 51 грн. 99 коп. –середня вартість одного робочого дня 320 днів (кількість днів затримки розрахунку 51грн. 99 коп. = 16636 грн. 80 коп.          320 днів –з 15 липня 2010 року по 01.06.2011                               Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.          

          На підставі викладеного, користуючись ст.. 55, 124, статтею 23 Загальної Декларації прав людини, ст.. 47, 48, 83, 95, 115-117 КЗпП України, п 20, 25 Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»ст.. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:          

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.          

          Стягнути з приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», юридична адреса: 69014 м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 50, р/р в філії «Відділення ПАТ Промінвест банк м. Дніпропетровськ, МФО 305437; ЄДРПОУ 32875438, ІПН 328754308309 № свідоцтва 12017358, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 16636 грн. 80 копійок.

Стягнути з приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», юридична адреса: 69067 м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 50 р/р в філії «Відділення ПАТ Промінвест банк м. Дніпропетровськ, МФО 305437; ЄДРПОУ 32875438, ТПН 328754308309 ,№ свідоцтва 12017358, судовий збір у розмірі 188 грн. 20 копійок на рахунок Веселівського районного суду - код ЄДРПОУ суду 36943878,найменування територіального підрозділу Державної казначейської службі України,доходним рахунком якого користується суд- УДК у Веселівському районні ГУДКУ в Запорізькій області, отримувач коштів –Державний бюджет Веселівського району,код отримувача (код за ЄДРПОУ) 34677077,МФО 813015, номер доходного рахунку щодо сплати судового збору 31218206700065.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.          

          Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                         С.О.          Кравцов

27.12.2011