Постанова № 21323464, 06.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2012 р. Справа № 5023/8713/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Вороні В.С.,

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 66 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 19 грудня 2011 року у справі № 5023/8713/11

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Одеса

до публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (далі - відповідач), в якому після уточнень позовних вимог просила стягнути з відповідача заборгованість по платі за найм за період липень - жовтень 2011 року за договором найму № 2 від 01 грудня 2010 року у розмірі 57 531,78 грн., заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат за період вересень - жовтень у розмірі 842,10 грн., пеню за прострочення сплати за найм у розмірі 2576,81 грн., неустойку за прострочення повернення приміщення за період з 22 жовтня по 07 грудня 2011 року у розмірі 45 214,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 грудня 2011 року у справі № 5023/8713/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по платі за найм за період липень - жовтень 2011 року за договором найму № 2 від 01 грудня 2010 року у розмірі 57531,78 грн., заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат за період вересень - жовтень у розмірі 842,10 грн., пеню за прострочення сплати за найм у розмірі 2 576,81 грн., неустойку за прострочення повернення приміщення за період з 22 жовтня по 7 грудня 2011 року у розмірі 45 214,00 грн., державне мито у розмірі 1 061,65 грн., судовий збір у розмірі 1 411,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду частково не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2011 р. скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення повернення приміщення за період з 22 жовтня по 7 грудня 2011 року у розмірі 45 214,00 грн. та судового збору у сумі 1411,50 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення без урахування вимог статті 82 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка передбачає, що особа, яка здає банку приміщення в оренду не має права з дня призначення тимчасового адміністратора відмовляти в наданні подібних послуг, а також з порушенням ч. 2 ст. 58 цього Закону, оскільки протягом тривалого часу та по теперішній час власні кошти відповідача знаходяться під арештом, накладеним органами державної влади.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 19 грудня 2011 року у справі № 5023/8713/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов’язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 1 грудня 2010 року між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) був укладений договір найму №2, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення № 101, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, загальною площею 99,1 кв. м. для використання у господарській діяльності.

Згідно з п. 3.1. договору строк найму складає 2 роки 11 місяців з дати приймання приміщення за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі приміщення від 01.12.2010 р., підписаний сторонами.

Розділом 4 договору сторони визначили розмір та порядок сплати плати за найм приміщення. Зокрема, відповідач зобов'язався сплачувати плату за найм в гривнях в розмірі еквіваленту 1 800 доларів США за календарний місяць найму, а також відшкодовувати експлуатаційні витрати на підставі отриманих від позивача рахунків.

Як зазначає позивач, він свої зобов’язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, передав в оренду відповідачеві приміщення, що підтверджується матеріалами справи, однак останній в порушення умов договору свої зобов'язання зі сплати орендної плати не виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка згідно з поданим розрахунком за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року складає 57 531,78 грн. Крім того, відповідачем не відшкодовано вартість експлуатаційних послуг за вересень - жовтень у розмірі 842,10 грн.

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача в сумі 57 531,78 грн. орендної плати та 842,10 грн. вартості відшкодування експлуатаційних витрат за договором найму № 2 від 01.12.2010 р. документально підтверджується, зокрема, розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, у пункті 5.4.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків внесення плати за найм та/або відшкодування експлуатаційних витрат наймач зобов’язується сплатити на користь наймодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 576,81 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Рішення в зазначеній частині відповідачем не оскаржується, а в апеляційній скарзі заявник ставить питання про скасування рішення в частині стягнення з нього 45 214,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщення за період з 22 жовтня по 7 грудня 2011 року у розмірі 45 214,00 грн. та судового збору у сумі 1411,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Як зазначає позивач, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором найму, ним 13 жовтня 2011 року на адресу відповідача було направлено заяву про розірвання договору на підставі п. 7.2. договору у зв'язку із затримкою оплати плати за найм на строк більше 30 календарних днів. Заяву відповідачем отримано 18 жовтня 2011 року, що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 34, 35).

За приписами п. 3.2. договору відповідач зобов'язаний повернути приміщення наймодавцю за актом приймання-передачі приміщення на протязі трьох днів з дати отримання заяви, тобто до 22 жовтня 2011 року, проте відповідач повернув приміщення лише 8 грудня 2011 року.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З наведеного слід зробити висновок, що якщо договором найму встановлений строк повернення майна і орендар не виконав це зобов'язання у встановлений строк, він вважається таким, що прострочив, і зобов'язаний сплатити наймодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання щодо повернення майна.

Колегія суддів вважає, що відповідач доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення майна не надав, а тому позивачем на підставі п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України правомірно нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за невиконання обов'язку по поверненню орендованого майна після припинення дії договору за період прострочення з 22.10.2011 р. - з дня припинення дії договору по 07.12.2011 р. - дати повернення приміщення, в сумі 45214,00 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції прийняв рішення в частині стягнення неустойки без урахування приписів ст. 82 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка передбачає, що особа, яка здає банку приміщення в оренду не має права з дня призначення тимчасового адміністратора відмовляти в наданні подібних послуг, колегія суддів вважає безпідставними.

В даному випадку відповідач не звертає увагу, що приписи зазначеної норми стосуються безперебійного надання послуг банком та передбачають, що орендодавець не може розірвати із банком орендних відносин лише на тій підставі, що у банку введено тимчасову адміністрацію.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, при прийнятті рішення суд порушив ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки протягом тривалого часу та по теперішній час власні кошти відповідача знаходяться під арештом, накладеним органами державної влади, є також необґрунтованими.

Відповідач оскаржує рішення в частині стягнення неустойки за прострочення повернення приміщення. Прострочення повернення приміщення не пов'язано із зупиненням операцій по рахунках та арештом власних коштів банку на його рахунках.

При цьому, відповідач не навів та не надав доказів зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на усіх його рахунках, а лише послався на лист Управління НБУ в Харківській області, в якому вказується про арешт коштів лише на одному кореспондентському рахунку в НБУ.

Щодо посилань відповідача на дію мораторію, слід зазначити, що мораторій діяв до 01.09.2011 р., а неустойка нарахована за період з 22.10.2011 р., тобто не в період дії мораторію.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення його процесуальних прав, зокрема, неможливість надати суду свої заперечення та необхідні докази в обґрунтування своєї правової позиції, що порушує його права як сторони в судовому процесі, також не приймаються колегією суддів до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про місце та час розгляду справи, зокрема, ухвалами від 16.11.2011 р., 12.12.2011 р. відкладав розгляд справи у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання та надавав йому можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, однак останній ними не скористався. А статтею 75 Господарського кодексу України передбачено право суду розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача.

Крім того, в судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач також свого представника не направив, чим не реалізував своє право на участь у судовому процесі.

Стягнення з відповідача судового збору в сумі 1 411,50 грн., сплаченого позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог, колегія суддів правомірним, оскільки відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 грудня 2011 року у справі № 5023/8713/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 30 січня 2012 року.