Постанова № 21323433, 02.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 cічня 2012 р. Справа № 5023/7505/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача не зявився;

третьої особи не зявився;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5109Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 08 листопада 2011 року у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Южноукраїнськ Миколаївської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Южноукраїнська об'єднана податкова інспекція Миколаївської області, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області

до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

про виконання договірних зобовязань, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості з орендної плати у розмірі 41878,25 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 листопада 2011 року (суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ПАТ «УкрСиббанк»заборгованості з орендної плати за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 42078,90 грн. Вказує на те, що при прийнятті рішення господарський суд Харківської області не повно зясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. На думку позивача, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення орендної плати в сумі 42078,90 грн. оскільки його представником за довіреністю отримано в Южноукраїнській ОДПІ свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є №974022 з терміном дії з 01.04.2009 року до 31.12.2009 року, що підтверджується Листом Южноукраїнської ОДПІ №757/Г/Є-17-20 від 17.10.2011 року. У прийнятті вказаного свідоцтва до банку відмовлено у його прийнятті, у звязку з неправильним оформленням довіреності представника позивача. Тобто банк навмисно не хотів приймати вищевказане свідоцтво.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 08 листопада 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує на те, що відсутні законні підстав вважати, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати, оскільки банк діяв відповідно до вимог чинного законодавства, виконав свої зобовязання зі сплати орендних платежів добросовісно та в повному обсязі.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу позивача не надала.

Позивач, третя особа та відповідач у судове засідання 17 січня 2012 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача, третьої особи та відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі вказаних представників за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2004 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладений договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 5632 (т.1 а.с.9-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору відповідачу в тимчасове користування передано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 135,7 кв.м.

19 лютого 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений Договір купівлі-продажу, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області за реєстровим № 784 (т.1 а.с.91).

У звязку із зміною власника орендованого приміщення, 23 травня 2008 року укладений Договір про внесення змін № 1 до Договору оренди від 25.10.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за номером 2426 (а.с.12 т.І).

Згідно із п. 1 цієї додаткової угоди передбачено, що у зв'язку зі зміною власника орендованого приміщення у договорі Оренди найменування орендодавця та його реквізити змінюються на фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Відповідно до п. 1.5. Договору оренди строк оренди приміщення складає 5 років з моменту передачі орендарю приміщення по акту прийому-передачі та діє по 25 жовтня 2009 року.

Згідно п. 9.1. Договір укладений строком на 5 років з моменту його нотаріального посвідчення і до закінчення строку оренди за даним договором, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін № 2 від 23.05.2008 року (зареєстрований в реєстрі за номером 2427), починаючи з 01 червня 2008 року за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату з розрахунку 145,5 грн. за 1 кв.м. без ПДВ в місяць. Загальна сума орендної плати за червень 2008 р. складає 19744,35 грн. без ПДВ, що дорівнює еквіваленту 4071,00 дол. США по курсу НБУ станом на 23 травня 2008 року і не може бути меншою вказаного еквіваленту на дату сплати орендної плати (т.1 а.с.13).

Згідно із п. 4 Договору про внесення змін, у звязку з істотною зміною податкового статусу Орендодавця сторони домовились про внесення змін в пункт 8.4. договору оренди, виклавши його в новій редакції, в якому зазначили, що відповідно до вимог підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців", орендар підтверджує, що є платником податку на прибуток з підприємств на загальних підставах, передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а Орендодавець підтверджує, що він має статус платника єдиного податку.

Позивач вказує на те, що починаючи з грудня 2008 року відповідач сплачував орендну плату у розмірах менших ніж передбачено умовами договору оренди, у звязку з чим з грудня 2008 року по 25 жовтня 2009 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 41878,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути незаконно утримані грошові кошти, обґрунтовуючи це тим, що з 01 квітня по 31 грудня 2009 року він користувався правом оподаткування своїх доходів за спрощеною системою оподаткування (т.1 а.с.107).

З Листа № 98 від 10.02.2009 року вбачається, що АТ «УкрСиббанк» зазначив про необхідність надати банку копію Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік та попередженням про те, що у випадку, якщо такого документу у банку не буде, АТ «УкрСиббанк», як податковий агент на вимогу ст.ст. 7, 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" перерахування орендної плати буде здійснювати з утриманням та сплатою до державного бюджету банком від імені орендодавця та за його рахунок податку на доходи фізичних осіб 15 % від обєкта оподаткування (т.1 а.с.70).

Позивач не надав на запит банку Свідоцтва про сплату єдиного податку.

У відповідь на Лист від 22.06.2011 року, АТ «УкрСиббанк»05 липня 2011 року направив на адресу позивача лист в якому зазначив, що у звязку з ненаданням позивачем Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009, 2010 рр. перерахування орендної плати в 2009-2010рр. здійснювалося з утриманням податку з фізичних осіб (т.1 а.с.36).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно ст. 7 цього ж Закону ставка податку становить 15 відсотків від обєкта

оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Підпунктом 8.1.1. ст. 8 Закону передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно підпункту 8.1.2. ст. 8 Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Дохід від надання нерухомості в оренду (суборенду) є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з яким податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна (житла, будівель, споруд та землі) є орендар.

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 цього ж закону оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до листа ДПА України від 01.09.2006р. № 9732/6/17-0716 до спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ №727), та звичайна (загальна) система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 (далі Декрет №13-92).

Відповідно до ст. 2 Указу № 727 дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку.

Згідно ст. 6 Указу № 727 платник єдиного податку не є платником податку з доходів фізичних осіб саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком

Таким чином, з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльності, яким є позивач, у межах здійснення власної підприємницької діяльності, законодавчі та методологічні підстави для утримання податку з такого доходу у джерела виплати - податкового агента (ПАТ "УкрСиббанк"), відсутні лише у разі сплати ним єдиного податку.

Відповідно до Листа Державної податкової адміністрації України від 06.02.2007 року № 2174/7/17-0717, підприємство при укладанні господарських договорів з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування їх доходів, одержаних від провадження цієї діяльності, та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів, таким фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, має одержати у останніх копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, фіксованого патенту, платіжних документів про сплату фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірок.

Згідно Наказу ДПА України № 599 від 29.10.1999 року "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" зі змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА № 521 від 28.12.2001 року та № 92 від 16.02.2004 року свідоцтво про сплату єдиного податку видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. Свідоцтво про сплату єдиного податку є доказом того, що підприємцем сплачено єдиний податок і на податковому агенті не лежить відповідальність за дотримання та виконання законодавства про оподаткування.

Таким чином відповідач правомірно за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року у відповідності до підпункту 8.1.2. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки позивачем не було надано Свідоцтва про сплату єдиного податку, утримував податок від суми такого доходу до державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстації, що за відсутності у матеріалах справи належних доказів надання Свідоцтва про сплату єдиного податку до установи банку, що підтверджують дату його предявлення унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 41878,25 грн.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 08 листопада 2011 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 листопада 2011 року у справі № 5023/7505/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Постанову підписано 23.01.2012 року