Постанова № 21323421, 31.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 р. Справа № 5023/2204/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора Цьомик К.М., посв. № 196 від 29.09.2008 р.

та представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

2-го відповідача за зустрічним позовом - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №4825Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 р. та ухвалу від 21.09.2011 р. у справі № 5023/2204/11

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до Приватного підприємства «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХ», м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про виконання договірних зобов'язань

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ», м. Харків

до 1. ФОП ОСОБА_1, м. Харків

2. Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011 р. з урахуванням ухвали від 21.09.2011 р. про виправлення описки в тексті рішення по справі № 5023/2204/11 (суддя Тихий П.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Визнано за Приватним підприємством «Компанія ЛОТ-Сервіс XXI»право власності на нежитлову будівлю літ. «Д-2»загальною площею 1404,0 м2, що розташована по АДРЕСА_1 у місті Харкові.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням від 13.04.2011 р. та ухвалою від 21.09.2011 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 р. в частині задоволення зустрічного позову та ухвалу від 21.09.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом вважає рішення суду законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа за первісним позовом та 2-й відповідач за зустрічним позовом відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

Ухвали суду, надіслані на адресу позивача за первісним позовом, зазначену в матеріалах справи, повернулися до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копії ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду сторонам судового процесу.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, ПП «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ», грошові кошти в розмірі 10000 грн.

06.04.2011 р. позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Д-1»загальною площею 587,5 м2, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Харкові, укладений між ПП «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ»та ФОП ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 10-11).

07.04.2011 р. відповідач, ПП «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ», звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «Д-1»загальною площею 1404,0 м2, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Харкові (т. 1, а.с. 14-15).

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2010 року між ВАТ «ПАК МАЯ»(продавець) та ПП «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Д-1»загальною площею 587,5 м2, що розташована на земельній ділянці площею 0,1768 га, кадастровий № 6310136300:12:001:0015, за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27040875, виданого 17.08.2010 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», вбачається, що нежитлова будівля літ. «Д-1»загальною площею 587,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ПП «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ»на підставі договору купівлі-продажу № 1372 від 08.07.2010 року (т. 1, а.с. 54).

У подальшому ПП «КОМПАНІЯ ЛОТ-СЕРВІС XXI»за власні кошти виконано реконструкцію вказаної нежитлової будівлі літ. «Д-1». Після реконструкції загальна площа будівлі складає 1800,0 м2 та змінена літерація наліт. «Д-2». Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт тобто самочинно

ПП «Спецбудпроект-1»(ліцензія № 489739) виконано технічний висновок про можливість збереження та подальшої експлуатації за призначенням самовільно реконструйованої нежитлової будівлі літ. Д-2»по АДРЕСА_1 в м. Харкові, відповідно до якого подальша експлуатація нежитлової будівлі можлива.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст. 331 ЦК України зазначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 376 ЦК України суд має право визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно з положеннями Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам відповідач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеного нежитлового будинку та прибудови. У цьому випадку відповідач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання. Також, слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

На підстави наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд Харківської області обґрунтовано задовольнив зустрічні позовні вимоги про визнання права власності ПП «Компанія ЛОТ-Сервіс ХХІ» на реконструйовану нежитлову будівлю літ. «Д-2»загальною площею 1404,0 м2 у будинку 3 по вул. Радгоспній в місті Харкові.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи прокурора про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Слід також зазначити, що в апеляційній скарзі прокурором не зазначено в частині яких саме приміщень, які входять у загальну площу 1404,0 м2, він просить скасувати рішення, оскільки, як зазначалося вище, в результаті проведеної реконструкції відповідачем змінилася загальна площа будівлі та змінена її літерація.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно нежитлову будівлю літ. «Д-2»загальною площею 1400,0 м2, розташовану за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні цього клопотання, оскільки відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України арешт може бути накладено лише на майно, що належить відповідачу, тоді як даний спір у правовідносинах щодо спірного майна між позивачем як особою, що здійснила самочинне будівництво та відповідачем як власником земельної ділянки, на якій розташоване це майно, не стосується належності цього майна відповідачу, Харківській міській раді, який, до того ж, не заявляє своїх прав на нього. В даному випадку майно, на яке просить накласти арешт прокурор не належить відповідачу, у звязку з чим на нього не може бути накладено арешт з метою забезпечення позову.

Що стосується уточненого первісного позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Предмет позову про визнання договору дійсним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу «визнання права».

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного субєктивного права. Спосіб захисту права «визнання права»застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом субєктивного права.

Договір не підпадає під категорію конкретного субєктивного права. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір це більш широка юридична категорія, яка включає в себе не одне суб'єктивне право, комплекс численних за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб'єктивних прав та обовязків. Тому договір не можна ототожнювати з субєктивним правом.

Таким чином, спір про визнання договору дійсним не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання, у звязку з чим не може бути предметом спору та розглядатися самостійно. Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - до відновлення порушеного права.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також відповідно до положень ч. 1 ст. 7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 3 Інформаційного листа № 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання договору дійсним, ФОП ОСОБА_1 обрала спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що прийняті господарським судом рішення та ухвала відповідають статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для їх скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 р. та ухвала від 21.09.2011 р. підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга заступника прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 року та ухвалу від 21.09.2011 року у справі № 5023/2204/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

суддя Ільїн О.В.

суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 01.02.2012 року