Постанова № 21323391, 30.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 5023/9021/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В

за участю представників:

позивача - Сойко Н.В.,

відповідача - Рєпін Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5307 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.11.11 у справі № 5023/9021/11

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до ТОВ "Либомир", м. Харків,

про розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Либомир", відповідача, про розірвання договору купівлі-продажу від 21.06.2006 року №1171, укладеного між РВ ФДМУ по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Либомир", також позивач просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва "Головний корпус" за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, пров. Яківлівський, 14-А у державну власність в особі РВ ФДМУ по Харківській області за актом приймання - передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2011 року у справі № 5023/9021/11 (суддя Рильова В.В.) позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу № 1171 від 21.06.2011р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Либомир". Зобов’язано ТОВ "Либомир" повернути у державну власність в особі РВ ФДМУ по Харківській області об’єкт незавершеного будівництва «Головний корпус», розташований у пров. Яківлівському, 14-А міста Мерефи Харківського району Харківської області.

Відповідач з цим рішенням не погодився. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

12 червня 2006 року між РВ ФДМУ по Харківській області (продавець за договором) та ТОВ "Либомир" (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу №1171 об’єкту незавершеного будівництва "Головний корпус" (далі за текстом - Договір), за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, пров. Яківлівський , 14-А, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов’язався передати у власність відповідача об’єкт незавершеного будівництва "Головний корпус" за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, пров. Яківлівський, 14-А, а відповідач зобов’язався прийняти об’єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Згідно пункту 3.1. Договору продавець та покупець у п’ятиденний строк після сплати вартості придбаного об’єкта підписують акт приймання - передачі об’єкта.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що право власності на об’єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акту приймання - передачі об’єкта.

Факт передачі об’єкта незавершеного будівництва відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 18.08.2006 року.

Згідно з умовами пунктів 5.3 та 5.4 Договору, відповідач зобов’язався, зокрема, протягом двох років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору підготувати документи та здійснити відповідні дії згідно з чинним законодавством щодо переоформлення права забудовника і права користування земельною ділянкою під об’єктом; а також відповідно до нового призначення завершити будівництво та ввести об’єкт в експлуатацію протягом п’яти років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

Крім того, відповідно до умов пункту 5.6. Договору, на вимогу продавця покупець зобов’язаний надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору, а відповідно до пункту 6.1, продавець зобов’язаний контролювати виконання умов цього договору до повного виконання покупцем усіх його зобов’язань.

Положеннями пункту 7.3 Договору обумовлено, що у разі невиконання покупцем умов, які передбачені пунктами 5.1-5.7 цього договору продавець має право в установленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору та повернення об’єкта приватизації у власність продавця.

В обґрунтування позову та заперечень на апеляційну скаргу позивач вказує, що листом №13 - 1976 від 04.04.2011р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області повідомило відповідача, що у ІІ кварталі 2011р. буде проведено перевірку виконання умов договору купівлі-продажу №1171 від 21.06.2006 року об’єкта незавершеного будівництва "Головний корпус" за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, пров. Яківлівський, 14-А, та запропоновано відповідачу в термін до 20.04.2011р. надати до відділу контролю договорів купівлі-продажу документи, що підтверджують виконання умов зазначеного вище договору купівлі-продажу. Також відповідача даним листом було повідомлено про те, що у разі ненадання відповідачем зазначених у листі документів, умови договору будуть вважатись не виконаними та всі питання пов’язані з виконанням умов договору будуть вирішуватись у судовому порядку.

22.06.2011 року. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, за участю представника відповідача здійснило перевірку виконання умов договору купівлі-продажу №1171 від 21.06.2006р. об’єкта незавершеного будівництва "Головний корпус" за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, пров. Яківлівський , 14-А .

За наслідками проведеної перевірки позивачем складено акт поточної перевірки №33 від 22.06.2011р. в якому зазначено, що відповідачем не виконуються умови Договору, а саме: протягом двох років з дати нотаріального посвідчення державної реєстрації договору право користування земельною ділянкою під об’єктом не переоформлено, протягом п’яти років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору будівництво не завершено, об’єкт в експлуатацію в термін до 21.06.2011р. не введено.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв’язку з чим останній звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд із посилався на статті 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", та зазначив, що, враховуючи порушення відповідачем умов договору, суд знаходить позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, та вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Слід зазначити, що згідно з положеннями статей 610 та 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 7.3 спірного Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов, які передбачені пунктами 5.1 - 5.7 цього договору продавець має право в установленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору та повернення об’єкта приватизації у власність продавця.

Одночасно з цим, частинами 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В обґрунтування апеляційної скарги та своєї позиції по справі відповідач вказує, що вжив всі залежні від нього заходи щодо належного виконання умов спірного Договору, однак умови Договору не виконані у повному обсязі через обставини, що не залежать від відповідача.

Так, вивченням матеріалів справи було встановлено, що з метою виконання умов договору відповідачем було переоформлено права забудовника, що засвідчує рішення № 31/10 від 11.10.2005 року Мерефянської міської ради (а.с. 71) про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації на реконструкцію адміністративно-побутового та виробничого корпусів СТО у м. Мерефа, пров. Яківлівський 14-А.

Крім того, рішенням № 32/108 від 13.12.2005 року (а.с. 72) Мерефянська міська рада погодила заяву про наміри відповідача з розділу “Робочий проект реконструкції адміністративно-побутового та виробничого корпусів СТО у м. Мерефа, пров. Яківлівський 14-А” в додатку “Оцінка навколишнього середовища”.

Як вказує позивач, ТОВ “Либомир” було виконано певні дії щодо переоформлення права користувача земельної ділянки. Зокрема наслідком дій, направлених на оформлення прав користувача земельної ділянки стало винесення Мерефянською міською радою рішення від 24.11.2006 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для обслуговування будівель адміністративно - побутового та виробничого корпусів СТО, розташовану за адресою м. Мерефа, пров. Яківлівський 14-А. На підставі цього рішення і договору № 142-ПО від 22.12.2005 року, укладеного Відповідачем на проектно-вишукувальні роботи із ДП “Набат-земля”, було виконано і погоджено у встановленому порядку проект землеустрою на земельну ділянку за вказаною адресою.

Погоджений проект землеустрою був поданий на затвердження до Мерефянської міської ради та рішенням від 15.07.2008 року (а.с. 73) він був затверджений, а земельна ділянка за адресою м. Мерефа, пров. Яківлівський 14-А була надана в оренду.

Відповідач уклав договір оренди земельної ділянки та передав договір разом із проектом землеустрою до Харківської регіональної філії Центру ДЗК з метою присвоєння індивідуального кадастрового номеру земельній ділянці та прийняття обмінного файлу на електронному носії. Проте, незважаючи на укладання договору із ХРФ ЦДЗК і сплату по ньому, робота по прийняттю обмінного файлу з боку ХРФ ЦДЗК досі не виконана, примірники документів, надані до ДЗК не повернуті, про що свідчить лист директора ДП “Набат-земля” від 27.09.2010 року №2710.

Слід зазначити, що 29.01.2009 року між відповідачем та Харківською регіональною філією ДЗК укладено договір № 1225127315, відповідно до умов якого, Харківська регіональна філія ДЗК надає відповідачеві послуги з ведення державного реєстру земель –роботи з унесення записів до бази даних АС ДЗК, а також роботи з перевірки та обробки земельно-кадастрової інформації на магнітних носіях. Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору, строк виконання робіт становить 30 днів.

Зважуючи на вимоги статей 124,125 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає, що відповідачем були виконані усі передбачені законодавством дії, що в сукупності направлені на укладання і реєстрацію договору оренди земельної ділянки за адресою м. Мерефа, пров. Яківлівський 14-А. –тобто на виконання своїх зобов’язань за спірним Договором, що матеріалами справи.

Слід також зазначити, що для виконання робіт з добудови об’єкту незавершеного будівництва ТОВ “Либомир” повинно було отримати дозвіл від державної архітектурно-будівельної інспекції на початок робіт.

Згаданий дозвіл видається на підставі заяви та певних документів, які надаються згідно Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за N 945/5166 “Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”.

Відповідно до п. 2.1 Наказу № 273 до заяви на отримання дозволу необхідно надати документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування.

Таким чином, Відповідач через невиконання з боку ХРФ ЦДЗК обов’язків за договором був позбавлений можливості зареєструвати договір оренди, який є передумовою отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 8 жовтня 2008 р. N 923, якою був затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, особа, яка виконала роботи по будівництву нежитлового об’єкту, повинна подати документи для одержання сертифіката відповідності в орган, який видавав дозвіл на початок будівельних робіт. Такий саме порядок затверджений вже Постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. N 461 “Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, яка у п. 22 передбачає, що видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Таким чином, з огляду на вимоги законодавства, відповідач на виконання обов’язку із введення в експлуатацію об’єкту був позбавлений можливості подачі документів на отримання дозволу на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію через відсутність державної реєстрації укладеного між відповідачем та органом місцевого самоврядування договору оренди земельної ділянки, тобто з обставин, що не залежали від відповідача.

З часу укладання договору № 1171 від 22.06.2006 року на підставі розробленого та погодженого робочого проекту відповідач за власний кошт виконав роботи щодо добудови об’єкту з метою його належної та безпечної експлуатації. Зокрема, про стан добудови об’єкту, який дозволяє його експлуатацію свідчать Акт № 225 санітарно-епідемічного огляду об’єкту Мерефянської міської санепідемстанції від 17 травня 2010 року, відповідно до якого, роботи з реконструкції об'єкту, практично завершені, проте він не введений в експлуатацію у встановленому порядку через не вирішення питання землекористування.

Крім того, на замовлення Відповідача з боку ТОВ “Ароф” (ліцензія ДАБК Серія АВ, № 555406 від 08 вересня 2010 року), було виконано роботу з технічного обстеження об’єкту з метою встановлення можливості його експлуатації. Відповідно до звіту ТОВ “Ароф”, стан конструкцій об’єкту знаходяться в такому стані, що забезпечує можливість його експлуатації.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач довів відсутність його вини щодо невиконання умов спірного договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва, а тому підстави для вжиття правових наслідків невиконання зобов’язання не вбачається, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи оскаржуване рішення по справі, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з цим, це рішення підлягає скасуванню , а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2011 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Повний текст постанови підписано 30.01.2012 року