Постанова № 21323265, 25.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р. Справа № 5023/8930/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (довіреність №4 від 01.09.11)

відповідача - ОСОБА_2. (довіреність б/н від 20.03.11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №57 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.11 у справі №5023/8930/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК", м.Харків,

до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека №271", м.Харків,

про стягнення 39981,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.11 (суддя Калініченко Н.В.) призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експерту ХНДІСЕ ім.Засл.професора М.С.Бокаріуса, м.Харків. Провадження у справі зупинено.

Позивач із ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати для розгляду по суті до місцевого господарського суду Харківської області.

Крім того, позивачем надано додаткові пояснення, в яких ТОВ "ФІТО-ЛЕК" зазначає, що чинне законодавство не містить заборони на оскарження окремо від рішення місцевого господарського суду ухвал місцевого господарського суду про призначення судової експертизи.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому КПОЗ «Міжлікарняна аптека №271»зазначає, що зупинення провадження у справі є правомірним та таким, що здійснено при дотриманні судом вимог ст.79 ГПК України, тому відповідач просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила наступне.

28.10.11 позивач звернувся до господарського суду Харківської області Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 33080,14 грн. основного боргу та 6901,49 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обовязків за договором за договором поставки №100 від 02.01.09. Також до стягнення заявлені судові витрати.

В ході розгляду даної справи, 21.12.11 відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням (а.с. 73), в якому просить призначити судово-бухгалтерську експертизу, доручити її проведення ХНДІСЕ ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, м. Харків, винести на розгляд експерта наступні питання:

Чи є обґрунтованим та документально підтвердженим розмір заборгованості КПОЗ «Міжлікарняна аптека №271»перед ТОВ "ФІТО-ЛЕК" в сумі 33080,14 грн. за договором №100 від 02.01.09?

Чи є обґрунтованим та документально підтвердженим розрахунок штрафної санкції, застосований до КПОЗ «Міжлікарняна аптека №271»за договором №100 від 02.01.09 у вигляді 6901,49 грн. штрафу?

Ухвалою суду від 23.12.11 вищевказане клопотання задоволено частково. Призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експерту Харківського науково-дослідного Інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, м. Харків. Перед експертом поставлено наступне питання: “Чи підтверджується документально на час проведення експертного дослідження наявність заборгованості Комунального підприємства охорони здоровя "Міжлікарняна аптека № 271" (код ЗКПО 03293646) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (код ЗКПО 21194014) у розмірі 33080,14 грн. за укладеним між вказаними особами договором № 100 від 02 січня 2009 року?”.

У решті клопотання відповідача щодо вирішення питання обґрунтованості та документального підтвердження розрахунку штрафної санкції застосованої позивачем до відповідача у розмірі 6901,49 грн. - судом першої інстанції відмовлено з посиланням на те, що питання перевірки правильності застосування позивачем штрафної санкції у вигляді штрафу не є таким, що потребує спеціальних знань чи розяснення.

В апеляційній скарзі позивач заперечує проти призначення судової експертизи, вказуючи на те, що предметом заявленого позову є вимоги щодо наявності чи відсутності у відповідача зобовязання про оплаті поставленого товару, отже висновки з цього питання суд може зробити незалежно від висновків судового експерта на підставі оцінки доказів, наданих сторонами, питання, які відповідач просив поставити перед експертом, не потребують спеціальних знань, а тому зупинення провадження у справі, на думку апелянта, не можна визнати обґрунтованим.

При цьому, як вбачається з апеляційної скарги та додаткових пояснень до неї, апелянт не ставить питання правомірності або неправомірності зупинення провадження у справі з точки зору наявності або відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення, а заперечує саме проти призначення судової експертизи.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги ТОВ "ФІТО-ЛЕК" також зазначає, що системний підхід до розуміння змісту ст.106 ГПК України дає підстави для висновку, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду як про призначення експертизи, так і про зупинення провадження у справі в даному випадку, оскільки між ними існує причинно-наслідковий зв'язок.

При цьому апелянт посилається, зокрема, на ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.06.11 у справі №6-51299св10 та на абзаци п'ятий, сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року N 12-рп/2010.

Стосовно зазначених аргументів колегія суддів зазначає, що вищевказаними судовими рішеннями дійсно встановлено можливість апеляційного оскарження ухвал суду, якщо закон не містить прямої заборони на таке оскарження.

Частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Частиною 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік ухвал, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що даний перелік є вичерпним (що узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.10 постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»від 17.05.11 №7).

Тобто фактично чинним процесуальним законодавством встановлено пряму заборону на оскарження тих ухвал, що не зазначені у вищевказаному переліку, у тому числі, на оскарження ухвал з питань призначення (або відмови у призначенні) судової експертизи - на відміну від ухвал у цивільному судочинстві щодо внесення виправлень в судове рішення, видачі дубліката виконавчого листа та забезпечення позову, про які йдеться в наведених апелянтом рішеннях Верховного Суду України та Конституційного Суду України.

Тому посилання апелянта на можливість оскарження ухвали суду в частині призначення судової експертизи суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства та практики судів вищих інстанцій.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Як вбачається з системного аналізу вищевказаних процесуальних норм, призначення експертизи є правом суду, яке використане для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому у разі незгоди із призначенням судової експертизи позивач не позбавлений права включити заперечення на дану ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду (у разі подання такої скарги), як це передбачено частиною 2 статті 106 ГПК України.

Колегія суддів також зазначає, що апелянтом не наведено жодних заперечень стосовно оскаржуваної ухвали в частині зупинення провадження у справі, що відповідно до п.6 ч.1 ст.106 ГПК України підлягає оскарженню окремо від рішення суду, крім того, в ході апеляційного провадження ним не надано доказів, що вищевказаною ухвалою порушено права ТОВ "ФІТО-ЛЕК". В судовому засіданні на запитання колегії суддів в чому полягає неправомірність зупинення провадження у справі представником позивача відповіді не надано.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи, норм чинного законодавства та судової практики, ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженої ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.11 у справі №5023/8930/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Барбашова С.В.