Постанова № 21323263, 25.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 5021/2289/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Зізіній Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2. (дов. № 68 від 01.01.2012р.)

відповідача - ОСОБА_1. (дов. № б/н від 01.06.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтрейд ТПК", м. Суми (вх. № 5519 C/3) на рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2011р. у справі № 5021/2289/2011

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтрейд ТПК", м. Суми

про стягнення 65515,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.11.2011 р. у справі № 5021/2289/2011 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтрейд ТПК" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" суму штрафу в розмірі 65515,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 655,15 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтрейд ТПК" не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Його уповноважений представник ОСОБА_2. у судовому засіданні 17.01.2012р. просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Колегія суддів визначає, що відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами статті 307 Господарського кодексу України перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач відправив зі станції Дрогобич Львівської залізниці, згідно накладної № 35487842 від 03.03.2011 року, вантаж на адресу одержувача ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг».

Частиною 1 статті 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно із пунктом 5.5. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником вказаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За наявними у справі матеріалами господарським судом встановлено, що на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці працівниками станції була проведена перевірка відомостей зазначених відповідачем у накладній № 35487842 від 03.03.2010 року.

В ході перевірки було встановлено, що в згаданій накладній відповідач невірно зазначив код одержувача 3337, замість 3437, на підставі чого працівниками станції був складений акт від 09.04.2011 р. (аркуш справи 14).

Враховуючи факт невірного зазначення коду одержувача, на станцію Дрогобич Львівської залізниці була відправлена телеграма № 269 від 11.04.2011 року.

У відповідності до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту яка визначає штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд за наявними у справі документальними доказами правомірно з»ясував, що провізна плата вантажу в даному випадку складає 13103,00 грн., відповідно штраф за неправильне зазначення відповідачем в накладній коду одержувача складає 65515,00 грн., а тому цілком обґрунтовано визначився, що відповідно до вимог статей 118, 122 Статуту залізниць позовні вимоги про стягнення означеної суми штрафу є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача щодо безпідставності притягнення його судом до відповідальності у вигляді сплати штрафу, суперечать наявним у справі доказам та нормам чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін у справі, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені всі обставини у справі в їх сукупності.

Надані відповідачем в якості доказів відсутності його вини у зазначенні невірного коду одержувача копія накопичувальної картки № 05040371 від 05.04.2011р., копія відомості № 04040063 від 04.04.2011р. та копія відомості № 04040062 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджують обставини, на які посилається відповідач. Факт заповнення спірної транспортної накладної та допущення помилки саме товарним касиром Львівської залізниці, а не представником відповідача, не знайшов свого підтвердження серед наявних у справі документальних матеріалів.

Так, пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, а також статтями 23, 24 Статуту Залізниць передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 " Правил оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Зі змісту накладної № 35487842 від 03.03.2010 р. вбачається, що правильність внесених у накладну відомостей підтверджена представником вантажовідправника, адже саме його підпис міститься в графі «Працівник вантажовласника»у наданих відповідачем до апеляційної скарги копіях відомостей та накопичувальних картках і ці дані ним не спростовані.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду у даній справі, відповідач у своїй апеляційній скарзі також вказує на те, що в порушення норм процесуального права суд розглянув справу у відсутності його представника, а також за відсутності достатніх даних про повідомлення відповідача про дату і час проведення судового засідання.

Проте, вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не узгоджуються із наявними у справі документами, а правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як свідчать матеріали справи, господарським судом при розгляді даної справи встановлено, що ухвала про порушення провадження по ній від 29.09.2011р., що направлялась судом на адресу відповідача - вул. Харківська, б. 10, м. Суми, 40030, та зазначена позивачем в позовній заяві, була повернута поштою з відміткою “за зазначеною адресою не знаходиться”, тому судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру, згідно до записів в якому відповідач знаходиться за адресою вул. Харківська, б. 22, м. Суми, 40030.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 27.10.2011р. об 11:30 год.

Дану ухвалу надіслано відповідачеві 14.10.2011р., тобто у встановлений законом термін, за адресою вул. Харківська, б. 22, м. Суми, 40030, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотному боці ухвали та на поштовому повідомленні, яке долучене до матеріалів справи (аркуш 49).

При цьому, колегією суддів з»ясовано, що ухвала від 13.10.2011р. отримана відповідачем лише 14.11.2011р., тобто майже ніж через місяць після її направлення з незалежних від суду обставин. Причини несвоєчасного отримання даної ухвали відповідачем не наведені.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.10.2011р. розгляд справи знову відкладено, в зв»язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази. Розгляд справи призначено на 10.11.2011р.

Дану ухвалу надіслано відповідачеві 27.10.2011р. за належною адресою та з урахуванням часу поштового перебігу по місту Суми, однак отримано її ТОВ «Промтрейд ТПК»- лише 14.11.2011р. (аркуш справи 48). Докази порушення судом в даному випадку норм чинного законодавства відповідачем не надані.

Отже, наявні в матеріалах справи документальні докази в їх сукупності свідчать про те, що господарським судом належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а тому жодних порушень процесуального права при вирішенні даного господарського спору колегія суддів не знаходить.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2011р. у справі № 5021/2289/2011 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтрейд ТПК", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2011р. у справі № 5021/2289/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 23.01.2012р.