Постанова № 21323260, 25.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 55/212-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача - Мухітдінов Р.Д.

відповідача - Александрова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 5201Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.11 р. у справі № 55/212-10

за позовом (заявою) Селянського фермерського господарства "Ізумруд", с. Лозова

до ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", м. Харків

про стягнення 219 645,36 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за Договором купівлі-продажу від 25.09.2007р. в розмірі 219645,36 грн., у тому числі: 134916.00 грн. основного боргу; 72719,98 грн. інфляційних втрат; 12009,38 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського Харківської області від 21.11.11 року у справі № 55/212-10 (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що твердження відповідача про те, що зобов'язання в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 134916, 00 грн. є припиненим в силу проведення відповідного заліку, грунтується на вимогах чинного законодавства. В той час, як твердження позивача щодо того, що даний акт взаємозаліку не є належним доказом, оскільки він повинен бути укладеним в нотаріальній формі, суд вважає безпідставними, так як ст. 601 та 602 ЦК України визначено порядок припинення зобов'язання зарахуванням, який не передбачає, що складені сторонами заяви, акти про залік, тощо, мають бути укладені в нотаріальній формі.

Крім того, оскільки залік зустрічних вимог проведено 30.09.2008 року, до звернення позивача з позовом до суду 02.06.2010 р., суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 34853.00 грн. боргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Так як матеріалами справи не підтверджено наявність заборгованості відповідача станом на день звернення до суду з позовом, суд вважає безпідставними і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18952,60 грн. та 3% річних в сумі 2692,13 грн.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як зазначає позивач у своїй скарзі, 25 вересня 2007 року між СФГ «Ізумруд»та ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна.

Відповідно до п. 1 договору купівлі - продажу від 25.09.2007р., посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого за № 2220, СФГ «Ізумруд»продав, а ТОВ «Трайгон Фармінг Харків»купив рухоме майно відповідно до списку, доданому до скарги.

Відповідно до п.4 даного договору продаж вчинено за 134 916,00 грн. (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять), в тому числі 22 486 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят шість) - сума ПДВ, які відповідач зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок позивача № 2600201808 у АБ «Факторіал-Банк»м. Харкова, МФО 351715, ОКПО 23146031, на протязі трьох банківських днів з моменту укладання цього правочину.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, відповідно до банківської виписки позивача про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку № 2600201808 у АБ «Факторіал-Банк»м. Харкова, МФО 351715, ОКПО 23146031 встановлено відсутність оплати, яку відповідач повинен був здійснити відповідно до даного договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та нормами діючого законодавства.

13 травня 2010 року позивачем, в особі ліквідатора СФГ «Ізумруд», було направлено претензію до ТОВ «Трайгон Фармінг Харків».

15 червня 2010 року позивач отримав відповідь на претензію від ТОВ «Трайгон Фармінг Харків», в якій відповідач посилається на те, що між відповідачем та позивачем 30.09.2008р. було укладено акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог і таким чином було погашено заборгованість по даному договору купівлі-продажу.

Однак, згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Отже, як вважає позивач, оскільки договір купівлі-продажу був укладений нотаріально, акт взаємозаліку однорідних зустрічних вимог між позивачем та відповідачем також мав укладатися нотаріально. Адже, недодержання нотаріальної форми в даному випадку відповідно до ст. 220 ЦК України тягне нікчемність угоди щодо зміни або розірвання договору.

Враховуючи вищевказане, акт взаємозаліку однорідних зустрічних вимог є неналежним доказом та не може прийматися до уваги.

Позивач же свої договірні зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі.

Крім того, позивач також вважає неналежними доказами документи, що надані відповідачем до матеріалів справи, які нібито вказують на заборгованість саме позивача перед відповідачем, так як ці документи є договорами поруки, а тому свідчити про те, що позивач має заборгованість перед відповідачем не можуть.

Що ж стосується договорів переведення боргу, то, як вважає позивач, вони також не можуть вказувати на те, що нібито саме позивач має заборгованість перед відповідачем, тому, що не має доказів, які вказують на виконання цих договорів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що акт взаємозаліку однорідних зустрічних вимог є неналежним доказом та взагалі підробленим, а відтак ніякого зарахування взагалі не може бути в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як зазначає відповідач, акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 30.09.2008 року підписаний уповноваженими представниками СФГ "Ізумруд" та ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" і скріплений їхніми печатками, ніколи не оспорювався сторонами, а тому є належним доказом по справі.

Більш того, відповідач вважає, що на підставі ст. 35 ГПК України він має бути звільнений від доказування у цій справі, оскільки ті ж самі позовні вимоги та доводи були наведені позивачем при розгляді господарської справи №55/116-10 стосовно договору купівлі - продажу майна на загальну суму 34853,00 грн. Рішенням же суду першої інстанції у даній справі позовні вимоги були залишені без задоволення.

В судовому засіданні представником відповідача було надано для огляду оригінал акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 30.09.2008 року.

Представником позивача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про призначення судової експертизи у зв'язку з тим, що на його думку, акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 30.09.2008 року, який надано відповідачем, є неналежним доказом та взагалі підробленим.

Представник відповідача заперечує проти задоволення клопотання позивача про призначення експертизи.

Колегія суддів приходить до висновку пор відмову в задоволенні заявленого позивачем клопотання, оскільки позивачем не оскаржувався зазначений акт в судовому порядку на предмет його дійсності, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем. Крім того, спірному акту взаємозаліку від 30.09.2008 року вже надавалась правова оцінка Вищим господарським судом України по справі №55/116 -10, в якій позивачем наводилися ті ж самі доводи та позовні вимоги, що і в справі №55/212-10. Рішенням суду першої інстанції від 02.08.2011 року по справі №55/116-10 позовні вимоги позивача були залишені без задоволення. Постановою ВГСУ від 13.12.2011 року по вказаній справі було залишено без задоволення касаційну скаргу ліквідатора СФГ "Ізумруд", а вищезазначене рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2007р. між СФГ “Ізумруд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трайгон Фармінг Харків” було укладено договір купівлі продажу рухомого майна, перелік якого зазначено у розділі № 10 договору купівлі - продажу.

Відповідно до п. 3. договору купівлі продажу балансова вартість предмета договору станом на 01.09.2007 року, відповідно довідки продавця № 2/25.09.2007 від 25.09.2007 року становить - 134916,00 (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн.

Розділом 5 договору визначено, що продаж вчинено за 34853,0 грн., з них ПДВ 5808,83 грн., які Покупець відповідач по справі, зобов`язується перерахувати на визначений в договорі рахунок Продавця у триденний строк з дня посвідчення цього договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 25.09.2007р. Актом приймання передачі від 26.09.2007р. відповідачу було передане майно на суму 34853,00 грн. згідно до визначеного переліку.

Судом першої інстанції встановлено, що у визначений в договорі триденний строк відповідач грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

А 30.09.2008р. між сторонами було підписано акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. За змістом цього акту сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.601 ЦК України про їх зарахування. У відповідності до п.1 акту сторона 1 ( СФГ “Ізумруд”) - є кредитором, а сторона 2 (ТОВ “Трайгон Фармінг Харків”) є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 680829,00 грн., в тому числі за договором купівлі - продажу рухомого майна від 25.09.07р., реєстровий № 2220, сума договору 134916,00 грн. Розділом 2 визначено, що Сторона 1 - є боржником, а Сторона 2 - кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 680829,00 грн. за низкою договорів. Вказані вище зобов`язання за вищевказаними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками.

Надаючи оцінку акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 30.09.2008р., суд першої інстанції зазначив, що він відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, та вказав, що спірний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Випадки недопустимості відповідного зарахування, передбачені ст. 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Тож враховуючи всі обставини, суд першої інстанції визнав твердження відповідача про те, що зобов`язання в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 134916,00 грн. є припиненим в силу проведення відповідного заліку, обґрунтованим та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Посилання ж позивача на те, що вказаний акт взаємозаліку не є належним доказом, оскільки він повинен бути укладений у нотаріальній формі, судом першої інстанції обгрунтовано визнано безпідставними, оскільки ст. 601 та 602 ЦК України визначено порядок припинення зобов`язання зарахуванням, який не передбачає, що складені сторонами заяви, акти про залік, тощо, мають бути укладені в нотаріальній формі.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, залік зустрічних вимог проведено 30.09.2008р., тобто, до звернення позивача з позовом до суду 28.09.2010р. Тож господарським судом Харківської області правомірно та обгрунтовано визнано вимогу позивача про стягнення з відповідача 134916,00 грн. боргу безпідставною та не підлягаючою задоволенню.

Так як матеріалами справи не підтверджено наявність заборгованості відповідача станом на день звернення до суду з позовом, безпідставними є і позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 72719,98 грн. та 3% річних в сумі 12009,38 грн., а тому в задоволенні вказаних позовних вимог судом першої інстанції також відмовлено правомірно.

За своєю правовою природою, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.

Якщо ж інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням всіх матеріалів та обставин справи. Тобто, незгодна сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.

Та як видно з матеріалів справи, позивач не заперечував проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та не оскаржував вказаний акт від 30.09.2008 р. в судовому порядку у зв'язку з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням всіх обставин, викладених в апеляційній скарзі, а також враховуючи висновки суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що позивачем не доведено жодним належним доказом викладені ним в апеляційній скарзі доводи.

За таких обставин судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване рішення. Висновки, викладені в рішенні господарського суду, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються, не можуть бути підставою для його скасування.

У звязку з вищезазначеним та керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 21.11.11 року по справі № 55/212-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 27.01.2012 року.