Постанова № 21323257, 24.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 5021/2106/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. (дов. б/н від 03.01.12р.)

відповідача - ОСОБА_2. (дов. № 15-43 від 04.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром", м. Суми (вх. № 5467 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 31.10.11 р. у справі № 5021/2106/2011

за позовом Одеська залізниця, м. Одеса

до ПАТ "Сумихімпром", м. Суми

про стягнення 35 230,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2011 р. у справі № 5021/2106/2011 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" на користь Одеської залізниці 35 230,00 грн. штрафу, 352,30 грн. витрат по державному миту, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає про те, що вантаж було втрачено при перевезенні і жодної вини відповідача в тому, що до станції Знамянка Одеської залізниці прийшло вантажу менше, ніж як зазначено в транспортній накладній, не має. Відповідач вказує на те, що позивач неналежним чином виконував свої обовязки, щодо цілісності й схоронності вантажу, а тому відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 58860008 має нести не відповідач, а позивач.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, згідно залізничної накладної № 43355155 відповідач відвантажив зі станції Баси Південної залізниці вагон з вантажем добрива хімічні, на адресу Ізмаїльський морський порт, а залізниця зобовязалась доставити вагон на станцію призначення Ізмаїл Експорт Одеської залізниці і видати вантажоодержувачам.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що 02.03.2011 року при прийманні поїзда № 2951 по станції Знамянка Одеської залізниці у складі якого був вагон № 58860008 в результаті зважування на тензометричних динамічних вагах виявлено масу вантажу: брутто 43,1 т., брутто по натуральному листу 75,0 т., що складає різницю 31,9 т.

02.03.2011р. при контрольному зважуванні вищезазначених вагонів на статичних вагах станції Знамянка згідно протоколу переваження було встановлено: брутто 43700 кг., нетто 20700 кг., тара 23000 кг. по накладній: нетто 52000 кг., що складає різницю у вазі проти накладної в сторону зменшення на 31300 кг.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 р. № 334, позивачем було складено комерційний акт АА № 056689/130/95 від 02.03.2011 р. (а.с. 14),

Згідно комерційного акту та актів №№ 8407, 8439 слідів втрати вантажу немає, ЗПУ відправника відповідають документу. Люки щільно закриті, втрати вантажу через просипання не виявлено, крадіжки вантажу немає.

При видачі вантажу на станції призначення, різниці проти комерційного акта станції Знамянка не виявлено, що підтверджується відміткою станції Ізмаїл Одеської залізниці розділі «Є».

Згідно залізничної накладної вартість перевезення вагону складає 7046,00 грн.

В звязку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 35 230,00 грн. за невірно зазначену в накладній масу вантажу.

Беручи до уваги вказані обставини, вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме ст. 118, 122 Статуту залізниць України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Матеріалами справи підтверджено, що після прибуття вагону № 58860008 на станцію Знам”янка було здійснено контрольне зважування на статистичних вагах. За фактом неправильності зазначення маси вантажу складено комерційний акт АА № 056689/130/95 від 02.03.2011 р. на відправку за накладною № 43355155 від 28.02.2011 р., підписаний начальником станції де зазначено, що фактично при перевірці на ричагі фіксуючому верхні завантажувальні люки ЗПП відправника №К894932 справне не пошкоджене, доступу до вантажу немає. Просипання вантажу відсутнє. При зважуванні вагона 02.03.2011 р. на 150-тонних вагах станції Знам”янка приймальником поїздів та в присутності відповідних працівників станції встановлено брутто 43700 кг, нетто 20700 кг, тара з документа 23000 кг; що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 31300 кг. Зважування здійснювалось двічі, різниця маси в сторону зменшення підтвердилась (а.с. 14).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 за N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, встановлено, що вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно п 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

В даному випадку комерційний акт АА № 056689/130/95 від 02.03.2011 р., який складений у відповідності до вимог предявлених до його складання Правилами складання актів, засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній.

При видачі вантажу на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено, про що зроблено відповідну відмітку у розділі «Є»комерційного акту АА № 056689/130/95 від 02.03.2011 р.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 1%.

Статтями 24, 122 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній. За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у пятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість перевезення складає 7046,00грн., різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилась на станції призначення в даному випадку перевищує норму природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, тому у відповідності із ст.122 Статуту залізниць України позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 35230,00 грн., в звязку з чим позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження скаржника в апеляційній скарзі про не належне виконання позивачем своїх обовязків та про те, що вантаж було втрачено при перевезенні, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено жодними чином порушення перевізником правил забезпечення схоронності та цілісності вантажу при його доставці одержувачеві, не підтверджено належними доказами того, що вантаж було втрачено при перевезенні. Натомість, як вже зазначалось, згідно комерційного акту та актів №№ 8407, 8439 слідів втрати вантажу немає.

Посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи і прийняття її до провадження від 03.11.2011 р., як на підставу для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, до уваги не приймається, оскільки у відповідності до ст. 35 ГПК України обовязковим для господарського щодо фактів, які встановлені судом та мають значення для вирішення справи, є вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В свою чергу відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність підстав для нарахування позивачем штрафу та стягнення його з відповідача.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень.

Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 31.10.11 у справі № 5021/2106/2011

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 31.10.11 у справі № 5021/2106/2011 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 23.01.2012 року