Постанова № 21323240, 24.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5023/8375/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Вороні В.С.,

за участю представників:

прокурора –Пелипенко О.Г.

позивача –не з’явився

відповідача –Лещенко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5488 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 6 грудня 2011 року у справі № 5023/8375/11

за позовом Валківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", с. Червоний Донець Балаклійського району Харківської області

про стягнення коштів у розмірі 8 787,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року Валківський міжрайонний прокурор Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області (далі - позивач), в якій просив стягнути з дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагаз-видобування" (далі –відповідач) 8787,61 грн. шкоди, завданої внаслідок засмічення земель. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідач спричинив шкоду засміченням земельної ділянки, зокрема, будівельними відходами, чим порушив вимоги Законів України «Про охорону навколишнього середовища», «Про відходи».

Рішенням господарського суду Харківської області від 6 грудня 2011 року у справі № 5023/8375/11 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача в дохід Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області 8 787,61 грн. відшкодування шкоди. Стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Валківському міжрайонному прокурору у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, а саме ст. ст. 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 1 Закону України «Про відходи», п. 2, п. 3.2. п. 3.3. п.3.5 розділу З Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 року. Крім того, зазначає, що позивач не мав права здійснювати перевірку і акт обстеження не є належним доказом у справі, оскільки складений незаконно.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про законність судового рішення, а доводи відповідача щодо помилкового розрахунку спричиненої шкоди –безпідставними, в зв’язку з чим просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 6 грудня 2011 року у справі №5023/8375/11 без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

Враховуючи те, що явка позивача не була визнана обов’язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

За приписами статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про охорону земель»власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

За приписами статті 187 Земельного Кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 21 Закону України „Про відходи" органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами повинні забезпечувати виконання вимог законодавства про відходи, здійснювати контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, а також ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 р. № 429 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 р. за № 1347/20085 державна екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами, зокрема, щодо своєчасності та повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань розраховує розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

За приписами пункту з) статті 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 р., що діяло на момент звернення прокурора з позовом, до повноважень позивача, як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, Державною екологічною інспекцією в Харківській області за зверненням прокурора було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства посадовими особами ПСГ "Восток" ГПУ «Шебелинкагазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтобаз України», розташованого в смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області.

В ході перевірки встановлено факт засмічення відповідачем земельних ділянок будівельними відходами, що утворилися внаслідок демонтажу частин приміщень під час їх реконструкції і знаходяться на відкритому ґрунті, на загальній площі 385,55 м. кв. на території молочно-товарної ферми № 1, розташованої за адресою: в'їзд Миру, 43, смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області. Вказані земельні ділянки розташовані на території Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області та перебувають у користуванні відповідача на підставі державного акту на право постійного користування ЯЯ-309136 та використовуються для вирощування великої рогатої худоби.

За результатами проведеної перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища складено акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) № 04-13-156 від 07.07.2011 р. та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 07.07.2011 р. (а. с. 14-16).

Зокрема, актами обстеження зафіксовано засмічення земельних ділянок будівельними відходами площею 132 м. куб., 58,8 м. куб., 7,2 м. куб. та 21,5 м. куб., що є порушенням з боку відповідача ст. ст. 40, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 17, 33 Закону України «Про відходи»та ст. ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель".

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007 р., яким затверджено „Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" розраховано шкоду в розмірі 8 787,61 грн., яка завдана відповідачем державі внаслідок засмічення земель будівельними відходами.

З метою відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 8 787,61 грн., завданої внаслідок порушення вимог ст. 21 Закону України „Про відходи", позивачем було направлено претензії № 185, 186, 187 від 01.09.2011 р., які були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення (а. с. 53-56).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на його внутрішні акти від 30.07.2011 р., № 1, 4 від 30.08.2011 р., № 1 від 30.08.2011 р. та № 6 від 30.08.2011р., які на його думку, підтверджують використання будівельних відходів в якості будівельних матеріалів, які тимчасово знаходяться на ділянці біля ферм та будуть використані під час проведення відповідачем ремонтних та інших робіт по модернізації приміщень та будівель, колегія не приймає до уваги.

Відповідачем не надано доказів використання саме тих будівельних відходів, наявність яких зафіксована в актах обстеження та засмічення земельної ділянки. Крім того, вищезазначені акти складено після проведення в липні 2011 прокуратурою перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, за фактом забруднення земельних ділянок працівниками відповідача СВ Валківського РВ ГУМВС в Харківській області 30.09.2011 р. порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України. Із протоколу огляду місця події від 21.09.2011 р. вбачається, що відповідачем в період з 07.07.2011 р. по 21.09.2011 р. жодних заходів, спрямованих на усунення порушень природоохоронного законодавства не вживалось. Із доданих до протоколу фототаблиць вбачається про відсутність на обстежених земельних ділянках будівельних матеріалів та наявність відходів життєдіяльності тварин та будівельних відходів (а. с. 76-88).

А відповідно до абз.1 ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2007 року за № 422/13689, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріли, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

За приписами ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як за завдану майнову шкоду за ст. 1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З урахуванням наведених норм права та встановлених судами обставин справи суд апеляційної інстанції зазначає, що вина відповідача полягає в тому, що він не виконав обов'язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також щодо невжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованого звалища відходів.

Таким чином, в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 8 787,61 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про відходи є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та наданими суду доказами, а тому підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. № 1520, є безпідставним, оскільки зазначене Положення втратило чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 346 від 28.03.2011 р.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про неправомірність проведеної позивачем перевірки та незаконність складених ним актів перевірки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 3 вищезазначеної Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. В даному випадку факт забруднення земельної ділянки встановлений позивачем, про що зазначено в актах обстеження № 04-13-156 від 07.07.2011 р., від 07.07.2011 р. та протоколом огляду місця події від 21.09.2011 р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2011 р. залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.

Повний текст постанови по справі підписаний 16 січня 2012 року.