Постанова № 21323242, 24.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 5023/8693/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., за довіреністю б\н від 03 січня 2012 року,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 20 вересня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5495Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2011 року у справі № 5023/8693/11

за позовом ТОВ "Юста", м. Харків

до ПП "Давід-2011" , м. Харків

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 грудня 2011 року у справі № 5023/8693/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково.

Розірвано договір здачі в операційну оренду основних засобів - частини нежитлової будівлі (літ.А-2): приміщення 1-го поверху за № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 21, загальною площею 168,20 м2, укладений 01.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юста" та Приватним підприємством "Давід-2011".

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 12000,00 грн., пеню у сумі 209,60 грн., державне мито у розмірі 207,09 грн. та 200,67 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з позивача на користь державного бюджету України 45,00 грн. державного мита.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на комунальні послуги у розмірі 3 532,88 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2011 року у справі № 5023/8693/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що він не був обізнаний з банківським рахунком позивача для здійснення оплати за користування орендованими приміщеннями, а тому відсутня вина ПП «Давід-2011»щодо неналежного виконання умов договору здачі в операційну оренду основних засобів від 01.07.2011 року. Крім того, зазначає, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання вказаного договору, тим самим не виконав вимоги статті 188 Господарського кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2011 року у справі № 5023/8693/11 залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив (з урахуванням уточнень) розірвати договір здачі в операційну оренду основних засобів - частини нежитлової будівлі (літ.А-2): приміщення 1-го поверху за №2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 21, загальною площею 168,20 м2, укладеного 01 липня 2011 року між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 12000,00 грн., витрати на сплату комунальних послуг у розмірі 3532,88 грн., пені у розмірі 209,60 грн. та судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, частина нежитлової будівлі (літ. А-2): приміщення 1-го поверху № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 21, належить позивачу на праві власності згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що видане Виконкомом Харківської міської ради Харківської області від 18.12.2003 року.

01 липня 2011 року між ТОВ "ЮСТА" (орендодавець) та ПП "Давід-2011" (орендар) був укладений договір оренди № б/н, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду основні засоби - частину нежитлової будівлі (літ.А-2): приміщення 1-го поверху за № 2, 3, 4, 5, б, 7, 8, 9, 10, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Петровського 21, загальною площею 168,20 м2, згідно з актом приймання-передачі основних засобів в операційну оренду, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Актом прийому-передачі від 01.07.2011 року підтверджується факт передачі відповідачу вказаного у договорі приміщення.

Строк дії договору сторони визначили з 01 липня 2011 року до 01 червня 2012 року .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про розірвання зазначеного договору, враховуючи таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, розірвання договору.

В пункті 3.1 спірного договору сторони передбачили, що орендна плата визначається у розмірі 4000 грн. за місяць без урахування ПДВ та щоквартальним перерахуванням на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Відповідно до п.4.1.2 договору відповідач зобовязаний сплачувати орендну плату не пізніше 1-го числа поточного місяця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, в порушення своїх зобовязань за договором здачі в операційну оренду основних засобів від 01.07.2011 року не сплачував орендну плату, починаючи з 1 липня 2011 року, тобто з часу укладення спірного договору.

Сума заборгованості по орендній платі за липень вересень 2011 року складає 12000 грн.

Про те, що орендна плата не була сплачена, відповідач не заперечував.

Разом з тим, посилання відповідача на відсутність його вини в несплаті орендної плати, оскільки банківські реквізити рахунку позивача не були вказані у спірному договорі, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідач не надав доказів його звернення до позивача у липні, серпні, вересні 2011 року із заявою про зясування банківського рахунку позивача або із заявою про сплату орендної плати готівкою безпосередньо орендодавцю.

Посилання відповідача на його намір сплачувати орендну плату, але відповідно до меморіального ордеру № 8803А026 від 03 жовтня 2011 р. був повідомлений про закриття рахунку позивача, не спростовує висновків рішення місцевого господарського суду про те, що відповідач не звертався до позивача з метою надання йому розрахунку для сплати грошових коштів, починаючи з 1 липня 2011 року.

Крім того, як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, в акті прийому-передачі основних засобів від 04 липня 2011 року, підписаному керівниками позивача та відповідача, зазначені реквізити ТОВ "Юста", що свідчить про обізнаність відповідача про дані банківського рахунку позивача ще з 04 липня 2011 року.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача заявив клопотання про витребування у Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова інформації стосовно відкритих банківських рахунках ТОВ «Юста», що надасть змогу встановити надходження коштів за оренду приміщень від ПП «Давід-2011».

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню у звязку з його необґрунтованістю, оскільки відповідач не заперечував проти того, що ним не сплачувались орендні платежі, зокрема в липні, серпні, вересні; а фактичне зясування відповідачем обставин щодо наявності банківських рахунків позивача відбулось після тривалої несплати орендних платежів; доказів письмового звернення до позивача про надання банківських реквізитів відповідач не надав.

Судова колегія вважає, що заявлене клопотання спрямоване на затягування судового процесу.

Згідно з пунктом 4.4.3 спірного позивач має право, зокрема, негайно виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі несвоєчасної сплати орендної плати.

Відповідач порушив умови договору та не сплачував орендну плату в порядку та строки, визначені умовами договору, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Факт існування боргу по сплаті орендної плати у розмірі 12000 грн. не спростовано відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення коштів в сумі 12 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що відповідачем порушено зобовязання щодо своєчасної сплати орендної плати, позивачем нараховано пеню на заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 209,60 грн.. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Пунктом 3.3 спірного договору передбачено, що вартість комунальних та інших послуг (водопостачання, енергопостачання, теплопостачання, газопостачання, технічне обслуговування - газ, каналізація, телефонний, поштовий зв'язок, охорона, пожежна сигналізація тощо) відшкодовуються щомісяця орендарем у сумі фактичних затрат орендодавця за цінами і тарифами, що діють, за розрахунком орендодавця.

В пункті 4.1.2 спірного договору сторони визначили, що оплату комунальних послуг здійснюється у 3-денний термін після отримання рахунка орендодавця.

Враховуючи, що позивач не надав належних доказів направлення відповідачу відповідних рахунків на сплату комунальних платежів, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги за серпень 2011 року у розмірі 1532, грн. та за вересень цього ж року у розмірі 2000,45 грн., є такими, що не підлягають задоволенню, у звязку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив в їх задоволенні.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин доводи відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки недотримання останнім вимог частини 2 статті 188 ГК України щодо обовязку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2011 року у справі № 5023/8693/11 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання відповідача про витребування інформації щодо банківських рахунків позивача відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2011 року у справі № 5023/8693/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 26 січня 2012 року