Постанова № 21323213, 23.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р. Справа № 5023/8251/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю №19 від 01.02.11р.

третьої особи - не зявився

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 18.08.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4953Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.11 у справі № 5023/8251/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", м. Київ

до приватної фірми "Банзай", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгівельна компанія Схід", м. Харків

про стягнення коштів

встановила:

В жовтні 2011 р. ТОВ "Метінвест-СМЦ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПФ "Банзай" 713928,08 грн. заборгованості за договором поставки №1111/299п від 11.11.08 р. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2011 року у справі № 5023/8251/11 (суддя Тихий П.В.) у задоволенні клопотання відповідача відмовлено. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ПФ "Банзай" на користь ТОВ "Метінвест-СМЦ" заборгованість у розмірі 713 928,08 грн., 7139,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01 листопада 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, крім того, стягнути з позивача сплачений судовий збір в сумі 7139,28 грн. В апеляційній скарзі відповідач посилається на суттєву неповноту рішення, яка полягає у відсутності судження щодо невідповідності наданих позивачем первинних документів підставі позову та наданому договору. Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що, по-перше, надані позивачем видаткові накладні, за якими третьою особою був відвантажений товар на користь відповідача за договором поставки № 1111/299п від 11.11.2008 р., свідчать про відвантаження товару взагалі за іншим договором, від 06.08.2008 р., по-друге, в цих накладних відсутній підпис уповноваженої особи відповідача, по-третє, в товарно-транспортних накладних відсутній підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток його печатки, що свідчить про недоведеність позивачем своїх вимог та безпідставність позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.11 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та запропоновано надати суду апеляційної інстанції наступне: позивачу та 3-й особі відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

12.12.2011р. за вх.№12130 позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану та таку, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою апеляційного суду від 14.12.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2011 р. та запропоновано позивачу надати, з урахуванням питань, що були предметом розгляду у судовому засіданні, на адресу апеляційного суду письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі, а також пояснення щодо клопотання відповідача від 01.12.2011р. про призначення почеркознавчої експертизи та наявності суперечностей у видаткових накладних стосовно постачання товару не за договором від 11.11.2008 р., на якому ґрунтується позов, а на підставі договору від 06.08.2008 р., а також докази здійснення господарських операцій передання товару - рахунки-фактури як підстави поставки товару за спірними видатковими накладними; довіреності на отримання від постачальника товару за цими рахунками-фактурами (крім наявних в матеріалах справи), докази відсутності інших договірних правовідносин між постачальником та покупцем, докази наявності повноважень особи на отримання вантажу за товарно-транспортними накладними, з урахуванням документів, що супроводжують вантаж, а відповідачу та третій особі виконати вимоги попередньої ухвали суду від 24.11.2011р.

ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" вимоги ухвал суду апеляційної інстанції щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не виконало, у призначене судове засідання свого уповноваженого представника не направило, про причини неявки апеляційний суд не повідомило, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення наявне в матеріалах справи про отримання копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення її розгляду.

Приймаючи до уваги небажання третьої особи реалізувати своє право на участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе вирішити спір за відсутності третьої особи.

В ході вирішення спору відповідач відмовився від свого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, тому дане питання судом не вирішувалося.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів вході вирішення спору встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2009 p. між ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" та ТОВ "Леман-Україна" було укладено договір поруки № 01/04/09-УП. Відповідно до п. 1.1 договору поруки ТОВ "Леман-Україна" прийняла на себе обовязок відповідати перед ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" за виконання ПФ "Банзай" свого зобов'язання по оплаті боргу в сумі 713928,08 грн., що виник з договору поставки № 11 П/299п від 11.11.2008 р.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач не виконав належним чином зобовязання за договором поруки № 01/04/09-УП від 03.04.2009 р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на їх обґрунтованість, доведеність матеріалами справи та відповідність нормам чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що предметом позовних вимог є стягнення боргу за договором поруки № 01/04/09-УП від 03.04.2009 р., який виник на підставі договору поставки № 1111/299п від 11.11.08 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2008 р. між ПФ "Банзай" (відповідач) та ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" було укладено договір поставки № 11 П/299п.

Відповідно до п. 1.1 даного договору поставки ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" прийняло на себе зобов'язання у відповідності з умовами цього договору поставити ПФ "Банзай" металопрокат та труби (товар), а ПФ "Банзай" зобов'язалась прийняти і оплатити товар у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки відповідач повинен був оплати вартість поставленого товару впродовж 10 банківських днів з моменту передачі товару.

03.04.2009 p. між ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" та ТОВ "Леман-Україна" (яке у відповідності до статуту 08.07.2009 р. було перейменоване в ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ") було укладено договір поруки № 01/04/09-УП.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки ТОВ "Леман-Україна" зобов'язується відповідати перед ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" за виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті боргу в сумі 713928,08 грн., що виник з договору поставки № 1111/299п від 11.11.2008р.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Регіональна торгівельна компанія Схід" в період з 13.07.2008 року по 08.12.2008 року поставило ПФ "Банзай" товар на загальну суму 851434,78 грн.

В обґрунтування розміру заборгованості відповідача позивачем надані суду копії видаткових накладних, а саме: № РН/цб-001109 від 13.11.2008 p., РН/бз-004620 від 14.11.2008 p., РН/цб-001113 від 14.11.2008 p., РН/бз-004630 від 17.11.2008 p., РН/дс-003363 від 21.11.2008 p., РН/дс-003476 від 02.12.2008 p., РН/цб-001153 від 03.12.2008 p., РН/дс-003480 від 03.12.2008 p., РН/дс-003488 від 03.12.2008 p., РН/дс-003490 від 03.12.2008 p., РН/цб-001154 від 03.12.2008 p., РН/дс-003527 від 08.12.2009 р.

Зі змісту вищенаведених накладних випливає, що підставами для відвантаження товару за ними виступили:

- за видатковою накладною РН/цб-001109 від 13.11.2008 p. рахунок-фактура № СФ/цб-009507 від 12.11.08 р.;

- за видатковою накладною РН/бз-004620 від 14.11.2008 p. договір № 1111/299п від 06.08.08 р.;

- за видатковою накладною РН/цб-001113 від 14.11.2008 p. рахунок-фактура № СФ/цб-009507 від 12.11.08 р.;

- за видатковою накладною РН/бз-004630 від 17.11.2008 p. договір № 1111/299п від 06.08.08 р.;

- за видатковою накладною РН/дс-003363 від 21.11.2008 p. - договір № 1111/299п від 06.08.08 р.;

- за видатковою накладною РН/дс-003476 від 02.12.2008 p. - договір № 1111/299п від 06.08.08 р.;

- за видатковою накладною РН/цб-001153 від 03.12.2008 p. рахунок фактура № СФ/цб-009911 від 02.12.08 р.;

- за видатковою накладною РН/дс-003480 від 03.12.2008 p. - договір № 1111/299п від 06.08.08 р.;

- за видатковою накладною РН/дс-003488 від 03.12.2008 p. - договір № 1111/299п від 06.08.08 р.;

- за видатковою накладною РН/дс-003490 від 03.12.2008 p. - договір № 1111/299п від 06.08.08 р.;

- за видатковою накладною РН/цб-001154 від 03.12.2008 p. рахунок фактура № СФ/цб-009897 від 01.12.08 р.;

- за видатковою накладною РН/дс-003527 від 08.12.2009 р. - договір № 1111/299п від 06.08.08 р.

Жодна з досліджених колегією суддів накладних та рахунків-фактур не містить посилання на договір поставки №1111/299п від 11.11.08 р.

Навпроти, поставка даного товару здійснювалась на підставі рахунків-фактур та договору від 06.08.2008 р. № 1111/299п, належне виконання зобовязань за якими не забезпечувалося порукою позивача.

З дослідження довіреностей на отримання товарноматеріальних цінностей № 376 від 13.11.2008 р. та № 403 від 02.12.2008 р., наданих в обґрунтування позову, вбачається, що вони видані на отримання товарно-матеріальних цінностей за рахунками - фактури № 9507 від 12.11.2008 р. та №№ 9911, 9921 від 02.12.2008 р. відповідно. Однак такі рахунки фактури в матеріалах справи відсутні.

На запитання колегії суддів щодо причин відсутності цих доказів представник позивача мотивованої відповіді не надав.

Інших доказів, які б підтверджували, що грошове зобовязання відповідача виникло саме із зазначених в позові підстав отримання товару за договором поставки №1111/299п від 11.11.08 р., в матеріалах справи відсутні.

Застосовані колегією суддів заходи щодо усунення неповноти доказів у справі результату не принесли позивачем не надано доказів того, що грошове зобовязання відповідача виникло саме за тим договором, який був забезпечений порукою і за яким позивачем були виконані обовязки поручителя.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

За таких обставин і на підставі зазначених норм законодавства колегія суддів доходить до висновку про недоведеність позивачем суттєвого для вирішення спору факту, що зобовязання відповідача виникло саме за договором поставки №1111/299п від 11.11.08 р.

Відповідно до приписів ч. 1,2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Оскільки поставка товару здійснювалася на підставі видаткових накладних за договором від 06.08.2008 р., за яким позивач не виконував обовязків поручителя, до нього не переходило право вимоги за цим договором.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки він є необґрунтованим та непідтверджений належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2011 року по справі № 5023/8251/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2 код ЄДРПОУ 32036829, р/р 26002962482901 у філії «ПУМБ»м. Києва, МФО 322755) на користь приватної фірми "Банзай" (61052, м. Харків, пров. Лінійний, буд. 18 Код ЄДРПОУ 22613625, р/р 260010102394 в ПАТ «Прокредит Банк», МФО 320984) 7139,28 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2012 року