Постанова № 21323182, 18.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5023/8364/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 03.01.2011р.)

відповідача Манаєнко А.Е. (керівник)

3-ї особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натела", м. Харків (вх. № 5412 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.11 р. у справі № 5023/8364/11

за позовом ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк

до ТОВ "Натела", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_3., м. Харків

про стягнення 52201,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натела" про стягнення 52201,80 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року (суддя Жигалкін І.П.) у справі № 5023/8364/11 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52201,80 грн. матеріальної шкоди, 522,02 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заявник скарги зокрема зазначає, що в даному випадку має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також посилається на невірне визначення розміру страхового відшкодування.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

3-я особа, фізична особа ОСОБА_3, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з встановлених ним таких обставин справи, 23.08.2008 року в м. Вовчанську відбулася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ «СК «ВУСО»автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з довідкою про обставини ДТП, виданою відділом ДАІ з обслуговування Вовчанського району АТІ УМВС України в Харківській області від 28.08.2008 р. особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП «Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна», є водій ОСОБА_3 Його вина встановлена постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2008 року.

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах с ТОВ "Натела", що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 49 від 01.09.2004 р. та подорожним листом від 23.08.2008 р.

Автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, застрахований згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 77590-20-02 від 28.12.2008 року у ЗАТ СК "ВУСО".

Матеріалами справи підтверджено, що, виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" на користь ОСОБА_4 на підставі заяви страхувальника від 26.08.2008 р., страхового акту № 7101-02 від 16.10.2008 р. та листа вигодонабувача за договором страхування АКБ "Укрсоцбанк" від 04.06.2008 р.

Відповідно до рахунку-фактури № 1-01025758 від 13.10.2008 р. ТОВ «Автоарт»вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 54877,50 грн. З кошторису збитків було виключено вартість робіт та матеріалів на загальну суму 2675,70 грн.

Платіжним дорученням № 17307 від 16.10.2008 р. страхове відшкодування було сплачено в розмірі 52201,80 грн.

Також під час судового розгляду в першій інстанції встановлено, що 23.12.2009 року між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК "ВУСО" відступило ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" своє право вимоги, яке виникло у ЗАТ СК "ВУСО" на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування»в звязку з виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, які є відповідальними за спричинені збитки, та відповідно до додатку № 1 до даного договору.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в звязку з приведенням діяльності компанії у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства»до статуту позивача були внесені зміни. Згідно статуту ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", останнє є правонаступником ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг".

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідача виникло зобовязання щодо відшкодування шкоди, в звязку з чим та керуючись ст.ст. 512, 514, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з довідкою про обставини ДТП, виданою відділом ДАІ з обслуговування Вовчанського району АТІ УМВС України в Харківській області від 28.08.2008 р. особою, винною в скоєнні ДТП, що спричинило пошкодження транспортного засобу автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, є водій ОСОБА_3

З даної довідки також вбачається, що власником автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, є фізична особа-підприємець ОСОБА_6

23.12.2009 року між ЗАТ СК „ВУСО" та позивачем був укладений договір уступки права вимоги, за яким цедент - ЗАТ СК „ВУСО", в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", а цесіонарій набуває належні цеденту права вимоги, що виникли у останнього на підставі статті 27 Закону України „Про страхування" у зв'язку з виплатами страхових відшкодувань по договорам добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Згідно з статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до пункту 2 договору уступки прав вимоги від 23.12.2009 року, права вимоги, що уступаються, перераховані в додатку №1 до договору, в якому по кожному з прав вимог вказаний боржник, номер страхового акту, по якому була здійснена виплата страхового відшкодування, а також розмір вимоги. У додатку № 1 до договору уступки права вимоги від 23.12.2009 року боржником вказаний ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і сума боргу становить 52201,80 грн. (а.с. 33-34).

Статтею 514 Цивільного кодексу України, визначено, що до набувача прав переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договором уступки права вимоги від 23.12.2009 р. не передбачено переходу прав вимоги до інших осіб, які в силу закону могли б відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, окрім фактичного заподіювача шкоди фізичної особи водія ОСОБА_3. Що стосується фізичної особи ОСОБА_6, як вбачається з матеріалів справи, він не є власником автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки власником цього автомобіля є фізична особа-підприємець ОСОБА_6

Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах с ТОВ "Натела", що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на договірне врегулювання сторонами уступки прав вимоги, та застосування в даному випадку умов фактично укладеного договору цесії, колегія суддів дійшла висновку, що право вимоги відступлено саме до фізичних осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 згідно зазначеного страхового полісу, тоді як права вимоги до ТОВ "Натела" відступлено не було, що свідчить про відсутність підстав у ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" для звернення з позовом до відповідача відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України.

Зазначене не позбавляє можливості первісного кредитора відступити в майбутньому своє право вимоги до інших осіб, які в силу закону можуть в порядку регресу або безпосередньо відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в звязку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натела", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2011 р. у справі № 5023/8364/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 34, код 33792667, п/р 26004000100561 в філії "Донецька дирекція ПАТ "Банк КАМБІО", МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натела", м. Харків (61118, м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, 56, код 31940151) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 705,75 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 17 січня 2012 року