Постанова № 21323183, 19.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 року Справа № 5023/6751/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Білоконь Н.Д., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за дорученням № 2-198д від 10.03.2011 року

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дорученням № 1446 від 28.10.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4839Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», смт Червоний Донець, Балаклійський район, Харківська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Краснокутськ, Харківська область

про стягнення коштів у розмірі 22020,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»суму відшкодування витрат у розмірі 8088,23 грн., штраф у розмірі 4044,11 грн. та суму понесених витрат на утримання обєкту у розмірі 9888,52 грн., витрати по сплаті держаного мита в сумі 220,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує на те, що у 2011 році не займав спірних приміщень, а позивач в порушення умов п.п.4.1.,4.2.,4.3. Договору, ст.ст. 526,629 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України не направив 31.12.2011 року своїх уповноважених представників до відповідача для повернення об'єкта та підписання відповідного акту здачі-приймання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що твердження відповідача про те, що позивач був зобов'язаний направити своїх уповноважених представників не відповідає умовам Договору, оскільки саме відповідач ігнорував неодноразові звернення представника позивача про необхідність повернення об'єкта належним чином, відповідно до умов Договору.

У судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових документів, а саме копію заяви ОСОБА_2 та копій платіжних доручень.

Розглянувши клопотання представника відповідача, вислухавши думку представника позивача, який не заперечував проти заявленого клопотання, колегія суддів вважає можливим задовольнити клопотання представника відповідача та залучити до матеріалів справи додаткові документи.

Також представник відповідача подав суду клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якій просив витребувати від Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», наступні письмові докази по справі: Інформацію про розмір тарифів за спожиті відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зазначені комунальні послуги по водопостачанню, теплопостачанню, електроенергії за термін з 01 лютого 2010 р. по 31 грудня 2010 р. з нормативним їх обгрунтуванням, отриманих відповідачем згідно договору позички нерухомого майна №545-07 від 31.12.2009 р.; інформацію про розмір та обсяг зазначених комунальних послуг по водопостачанню, теплопостачанню, електроенергії за термін з 01 лютого 2010 р. по 31 грудня 2010 р., спожитих відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 згідно договору позички нерухомого майна №545-07 від 31.12.2009 р. Розглянувши клопотання представника відповідача, вислухавши думку представника позивача, який заперечує проти заявленого клопотання та зазначив, що відповідач з таким клопотанням до нього не звертався, хоча мав можливість. Відповідно до ч.1 ст. 38 ГПК України сторона вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів у разі неможливості самостійно надати докази. Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання у звязку з необґрунтованістю, оскільки таке клопотання не заявлялось в суді першої інстанції та позивач не скористався можливістю звернутись безпосередньо до позивача стосовно отримання вказаних документів.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31.12.2009 року між ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України", в особі структурного підрозділу - Газопромислового управління "Харківгазвидобування" (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_2 (користувач) укладено Договір позички нерухомого майна № 545-07 (а.с.16,17).

Відповідно до п.1.1 Договору Позичкодавець передає, а відповідач Користувач приймає у тимчасове володіння і користування приміщення на 1 поверсі Будинку побуту, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., АДРЕСА_1, загальною площею 94,6 м. кв.

Згідно з п. 2.1 Договору приймання-передача обєкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається із уповноважених представників Сторін.

У п. 2.3 Договору зазначено, що при передачі об'єкта складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Відповідно до п. 3.2 Договору Користувач зобов'язаний щомісячно, до 20 числа місяця наступного за звітним, відшкодовувати позивачу витрати, які останній несе на утримання об'єкту в розмірі 23,3 грн. з 1 м. кв. площі з ПДВ та комунальні платежі, відповідно до щомісячного розрахунку.

Порядок повернення об'єкта Позичкодавцю передбачений Розділом четвертим даного Договору, з якого вбачається, що повернення Позичкодавцю обєкта здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із уповноважених представників Сторін. Об'єкт повинен бути повернутий Позичкодавцю не пізніше дати закінчення терміну дії Договору. При передачі об'єкта складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії Сторін.

Згідно з п.6.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.7.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року.

З Акту приймання-передачі майна від 31 січня 2009 року вбачається, що ДК "Укргазвидобування" HAK "Нафтогаз України" (позичкодавець) передав, а ФОП ОСОБА_2 (Користувач) прийняв згідно умов Договору позички нерухомого майна № 545-07 від 31.12.2009 року приміщення на 1 поверсі Будинку побуту, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., АДРЕСА_1, загальною площею 94,6 м. кв. (а.с.19).

З Додаткової угоди №2 від 01 червня 2010 року також вбачається, що керуючись ст. 793 ЦК України сторони прийшли до згоди продовжити термін дії Договору до 31.12.2010 року (а.с.18).

В порушення умов Договору в період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року відповідачем відшкодування витрат позивача, які останній несе на утримання об'єкту, виконано не в повному обсязі, у звязку з чим згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість склала 8088,23 грн. (а.с.42,43).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав доказів сплати витрат позивачу на утримання об'єкту у розмірі 8088,23 грн., у звязку з чим колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.2. Договору у разі порушення Користувачем строків відшкодування витрат, які несе позивач передбачених п.3.2 Договору, він сплачує Позичкодавцю штраф у разі прострочення більше 15 днів - 50% від несплаченої суми.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума штрафу за порушення строку відшкодування витрат за Договором № 545-07 складає 4044,11 грн. (а.с.42,43).

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд також обґрунтовано стягнув з відповідача нарахована суму штрафу за порушення строку відшкодування витрат більше 15 днів у розмірі 4044,11 грн.

Відповідач стверджує, що він у 2011 році займане приміщення не використовував.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору повернення Позичкодавцю обєкта здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із уповноважених представників Сторін. Об'єкт повинен бути повернутий Позичкодавцю не пізніше дати закінчення терміну дії Договору. При передачі об'єкта складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії Сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З Акту здачі-прийманя майна, складеного комісією у присутності відповідача, вбачається, що об'єкт користувачем повернутий позичкодавцю лише 14.07.2011 року складено. В Акті зазначено, що відповідач відмовився підписувати вказаний акт (а.с.84).

Відповідно до ст. 836 Цивільного кодексу України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сумв понесених витрат (комунальних платежів) на утримання об'єкту у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року складає 9888,53 грн. (а.с.42,43).

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь відповідача понесених витрат (комунальних платежів) на утримання об'єкту у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року відповідно до наданого розрахунку у розмірі 9888,53 грн.

Послання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»не може бути позивачем у справі оскільки договір укладено з Газопромисловим управлінням «Харківгазвидобування»колегія суддів вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Газопромислове управління «Харківгазвидобування»на балансі якого знаходився Об'єкт за Договором, є філією юридичної особи - Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що стороною Договору та позивачем у даній справі є Дочірня компанія «Укргазвидобування», яка не змінилась.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про залучення додаткових документів задовольнити.

Клопотання відповідача про витребування додаткових документів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року у справі № 5023/6751/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Білоконь Н.Д.

Суддя Пелипенко Н.М.

Постанову підписано 17.01.2012 року